Ухвала суду № 121276039, 29.08.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 серпня 2024 року Справа № 480/2331/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40009) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у відмові в перерахуванні ОСОБА_1 пенсії з 2002 року 06.10.2022 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 2002 року по 06.10.2022 з зарахуванням до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарн, з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті, а також зарахувати період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в «ООО «Севергазмонтаж» на території РФ.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 31.07.2023 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а також заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На виконання вказаної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що ним не пропущений строк звернення до суду з даним позовом, так як йому стало достовірно відомо про порушення прав тільки після набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №546/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023.

У період з 01.08.2024 по 27.08.2024 суддя перебувала у щорічній основній відпустці.

Розглянувши подану на виконання вказаної ухвали заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об`єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач, окрім іншого, просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо відмови у перерахунку пенсії за період з 2002 року по 06.10.2022 із зарахуванням до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні, з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті, а також періоду роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в «ООО «Севергазмонтаж» на території РФ.

Отже, з матеріалів позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли ще у 2002-2022 роках (як самостійно зазначено позивачем у позовній заяві), однак із вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 26.03.2024.

Суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгі" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Позивач стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався після того, як рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі №480/546/23 набрало законної сили (13.11.2023) та було виконано відповідачем.

Разом з тим, як встановлено зі змісту позовних вимог по справі №480/546/23, позивач просив суд провести перерахунок і виплату пенсії саме з 06.10.2022, що і було в подальшому здійснено органом пенсійного фонду.

Отже, суд наголошує, що зазначені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку обставини не змінюють факт пропуску встановленого шестимісячного строку для звернення до суду, оскільки свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

З огляду на викладене, аргументи позивача про непорушення строків звернення до суду є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням аналізу постанови Верховного Суду та обставин справи, можна стверджувати, що строки звернення до суду позивачем були пропущені, і її заява про поновлення строку не має належного правового обґрунтування.

Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом, у місячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України чи у найближчий час по закінченню цього строку.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Частиною 3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити діїпідлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Н.В. Савицька