Рішення № 121275381, 28.08.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15847/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області(далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350012765 від 30.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року, період навчання з 1976 року по 1979 року, періоди роботи з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся з заявою від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач своїм рішення від 30.04.204 року за № 155350012765 відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що з доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно записів у трудовій книжці. Так, до страхового стажу згідно даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 06.11.1979 року не зараховано: період навчання з 01.09.1976 року оскільки у записі про навчання відсутня дата видачу диплому; період роботи з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, оскільки відсутня посада відповідально особи та підпис, яким завіряється запис про звільнення; період роботи з 01.10.1988 року по 16.01.1990 року, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відбитком печатки, за яким неможливо визначити назву організації; період роботи з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року, оскільки відсутня дата протоколу про прийняття на роботу. Позивач вказує, що він не несе відповідальності за правильність ведення трудової книжки. З огляду на викладене, позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350012765 від 30.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 27.05.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/15847/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

04.06.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 23.04.2024 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV. Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 17 років 03 місяці 18 днів. Період роботи для розрахунку страхового стажу взято за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування до страхового стажу період навчання з 1976 року по 1979 року та періоди роботи з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року відсутні законні підстави, оскільки позивачем не надано уточнюючі довідки (архівні довідки) для підтвердження навчання та стажу роботи. У зв`язку з чим 30.04.2024 року прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні пенсії відповідно до 26 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Разом з відзивом відповідачем надано матеріали пенсійної справи позивача.

19.07.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Позивача, відповідно до довідки від 04.04.2022 року № 5137-5000706737, взято на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області № 255350012765 від 15.08.2022 року відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. У вказаному рішенні вказано: «Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 07.08.2022 року. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж особи становить 17 років 3 місяці 18 днів. Результати розгляду документів доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання в професійно-технічному училищі № 35 з 1976 по 1979, оскільки заявником не надано диплом про навчання. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про навчання видану навчальним закладом на підставі первинних документів із зазначенням терміну та форми навчання або диплом; - період роботи з 01.06.1982 по 06.05.1986, оскільки в записах трудової книжки відсутній підпис та посада відповідальної особи при звільненні з роботи; період роботи з 03.10.1988 по 16.01.1990, оскільки на печатці при звільненні неможливо ідентифікувати назву коператива; період роботи з 17.01.1990 по 30.05.1990, оскільки відсутня дата протоколу при прийнятті на роботу. Для зарахування вище зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки надані підприємствами чи архівними установами на підставі первинних документів.».

23.04.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно розписки-повідомлення по пенсійного органу позивачем було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення пенсії, копію паспорта, копію трудової книжки.

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

30.04.2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155350012765 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні вказано: «Вік заявника становить 62 роки 11 місяців 27 днів. Право на призначення пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 21 року. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 2 цій стати, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж особи становить 17 років 03 місяці 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 не зараховано: - період навчання з 01.09.1976, оскільки у записі про навчання відсутня дата видачі диплому: - період роботи з 01.06.1982 по 06.05.1986, оскільки відсутня посада відповідальної особи та підпис, яким завіряється запис про звільнення; - період роботи з 03.10.1988 по 16.01.1990, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки, за яким неможливо визначити назву організації; - період роботи з 17.01.1990 по 30.05.1990, оскільки відсутня дата протоколу про прийняття на роботу.».

Не погоджуючись із вказаних рішенням позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Як установлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 23.04.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.

До загального страхового стажу позивача згідно даних БТ-І №4779432 від 06.11.1979 не зараховано:

- період навчання з 01.09.1976 року, оскільки у записі про навчання відсутня дата видачі диплому;

- період роботи з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, оскільки відсутня посада відповідальної особи та підпис, яким завіряється запис про звільнення; - період роботи з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки, за яким неможливо визначити назву організації;

- період роботи з 17.01.1990 року о 30.05.1990 року, оскільки відсутня дата протоколу про прийняття на роботу.

Перевіряючи правомірність не зарахування означених періодів до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" (надалі - Постанова №301), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (надалі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993" або « 1993.01.05» (відповідно до граф трудової книжки). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.6 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.

Доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача, як і доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо означених періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано.

В контексті вищевикладеного, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Тому, суд вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідачі таким правом не скористалися.

Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, на переконання суду, не може слугувати причиною порушення прав та інтересів особи на належне соціальне забезпечення сумніви пенсійного органу щодо певних записів у трудовій книжці та відсутність інших підтверджуючих документів.

Натомість судом не здобуто доказів на вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Суд при розгляді цієї справи враховує висновки Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, викладені у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року: з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року, підлягають зарахуванню до його страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами.

Щодо зарахування згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року періоду навчання з 1976 року по 1979 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 06.11.1979 року, містить запис №1, згідно якого вбачається, що з 1976 року по 1979 року позивач навчався в «среднем профессионально-техническом училище № 35 г. Горловки» (мовою оригіналу), запис внесено на підставі диплому НОМЕР_4 .

Разом з тим, вказаний запис не містить дати вступу до навчального закладу та дати закінчення навчання, вказано лише рік, без зазначенням числа та місяця, а також не містить дати видачі диплому.

В позовній заяві та відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що він не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, та вказує, що відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства.

Так, дійсно обов`язок ведення трудових книжок працівників покладено на роботодавця.

Разом з тим, суд вважає, що недоліки які містяться в записі № 1 трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року про період навчання, є тими недоліками, які не дозволяють зарахувати вказаний період, оскільки з запису про навчання не можливо встановити дату вступу та відрахування з навчального закладу (не містить числа та місяця).

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт «д» частини 1).

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII). Згідно з вказаним Законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище,навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (стаття 41).

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, спеціальною нормою - пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Однак до суду позивачем не надано жодного з перерахованих документів, як і не зазначено причини неможливості надання вказаних документів.

Доказів на вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача, матеріали справи теж не містять.

При цьому, суд зазначає, що загальновідомою обставиною є знаходження м. Горлівка Донецької області на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до пункту 18 Порядок №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не повідомило позивача про необхідність допиту свідків для підтвердження періоду навчання в разі неможливості одержання документів, а одразу прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в зарахуванні періоду навчання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350012765 від 30.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що належить до скасування.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду в даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року: з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350012765 від 30.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду в даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 року: з 01.06.1982 року по 06.05.1986 року, з 03.10.1988 року по 16.01.1990 року, з 17.01.1990 року по 30.05.1990 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.08.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва