Ухвала суду № 12127245, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/30"НА" Головуючий у 1-й інстанції: Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммегаполіс»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммегаполіс»звернулося до Господарського суду Житомирської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вважає, що віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту здійснено ним законно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 02.02.2005 року №654/26-0 в частині нарахування 40639,48 грн. податку та 20319,74 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в цій частині.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході перевірки позивача з питань з взаємовідносин з TOB "Восток-плюс" та з ТОВ "Інтербудхім" відповідачем було встановлено, що позивач відповідно до договору від 03.03.03 року згідно накладних придбав у TOB "Восток-плюс" товар на загальну 243836,87 грн., в тому числі ПДВ 40639,48 грн.

Отримана продукція була оприбуткована по обліку підприємства на рахунку 63,1, суму податку на додану вартість в розмірі 40639,48 грн. занесено до книги с придбання товарів (робіт, послуг) та включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Розрахунки за товар здійснені в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в сумі 243836,88 грн.

Також, даною перевіркою було встановлено, що позивач відповідно до договору б/н від 28.08.03 року згідно накладних придбав у TOB "Інтербудхім" товар на загальну суму 169043,66 грн., в тому числі ПДВ 28173,94 грн.

Отримана продукція була оприбуткована по обліку підприємства на рахунку 63,1, суму податку на додану вартість в розмірі 28173,94 грн. занесено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Розрахунки за товар в сумі 169043,66 грн. здійснені в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, а саме шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в сумі 150113,31 грн. та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно угоди б/н від 21.04.04 року в сумі 18930,32 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт від 31.01.2005 року №98/26-0/32008215.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Восток-Плюс»від 03.03.2003 року на час розгляду справи є чинною, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про стягнення 40639,48 грн. ПДВ та нарухування та нарахування на цю суму штрафних санкцій в розмірі 20319,74 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва було скасовано державну реєстрацію TOB "Восток-плюс" та визнано недійсними установчі документи з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду визнано недійсними установчі документи та скасовано державну реєстрацію TOB «Інтербудхім».

У відповідності до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включено до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції було встановлено на підставі висновку проведеної перевірки, що позивач порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом перевіряємого періоду було віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 68813,42 грн.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судом першої інстанції було встановлено, що угода, укладена між позивачем та TOB "Восток-Плюс" від 03.03.03 року на час розгляду справи була чинною, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення про стягнення 40639,48 грн. податку на додану вартість з вартості придбаних позивачем у ВАТ "Воток-плюс" товарно-матеріальних цінностей та нарахування на цю суму штрафних санкцій в розмірі 20319,74 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи в даній частині, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович