Вирок № 121270270, 29.08.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2467/24

Номер провадження 1-кп/585/460/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12024200470000489 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, пред`явленого органом досудового розслідування.

Відповідно ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно п. ґ ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.60Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Статтею 112Земельного кодексуУкраїни передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 88Водного кодексуУкраїни передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Також,статтею 89Водного кодексуУкраїни визначено,з поміжіншого,що у прибережнихзахисних смугахуздовж річок,навколо водоймта наостровах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Відповідно ст.125Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Наприкінці квітня - початку травня 2024 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому не надавалася у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст.13 Конституції України, ст. ст. 88,89 Водного кодексу України, ст.ст. 60,112,125,126 Земельного кодексу України, за допомогою лопати, самовільно зайняв (перекопав) земельну ділянку площею 0,0212 га комунальної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р. Сула, яка прилягає до його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , огородив її саморобним парканом, чим виключив можливість вільного доступу до прибережної захисної смуги, та використав земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції.

Вказаними діями ОСОБА_3 обмежив вільний доступ до прибережної захисної смуги середньої ріки Сула, яка є загальнодоступною для відвідування громадянами в порядку, передбаченому ст. 88 Водного кодексу України.

Крім того, дії ОСОБА_3 , які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки прибережної захисної смуги шляхом знищення поверхневого шару ґрунту з дикорослою рослинністю та культивації земельної ділянки безпосередньо біля урізу водної лінії з метою вирощування сільськогосподарської продукції, можуть спричинити, зокрема, негативний вплив на ґрунтову мікрофауну внаслідок штучної обробки ґрунту і застосування пестицидів та мінеральних добрив; забруднення водного об`єкту - ріки Сула змитими пестицидами, добривами, частками зруйнованого ґрунту; втрату якості ґрунтових вод, втрату живих водних ресурсів; розмивання існуючої берегової лінії внаслідок знищення природньої рослинності, яка укріплювала узбережжя ріки; втрату самоочисної здатності водної екосистеми тощо.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення.

Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_3 вчинення дій, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України (самовільне заняття земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах).

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор під час судових дебатів висловив думку, що вина ОСОБА_3 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, що визнається самим обвинуваченим.

Прокурор вважає, що ОСОБА_3 з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, який раніше не судимий, слід обрати покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не обирати.

Позиція сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та пояснив, що дійсно користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 . Проте землю самовільно не займав, оскільки земельна ділянка перейшла у спадок від батьків разом з будинком і в техпаспорті, який він надавав поліцейським для огляду, ділянка зазначена як город. Він прийняв спадщину після матері і отримав Свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, а іншу частину отримала у спадщину його сестра ОСОБА_6 Дійсно, земельна ділянка, площею приблизно 600 м кв. не приватизована і кадастрового номеру не має, знаходиться десь за 5 м до берега. Ділянка така була завжди, ще за часів, коли її обробляли батьки, а він продовжив її обробляти, бо це їхній город, наданий ще батькам у користування.

Крім того пояснив, що ділянка обробляється вручну, добрива не вносяться, тому ніякої шкоди довкіллю не завдається. Прохід вздовж річки також є близько 5 м шириною, а до води ще 5 м.

Докази сторони обвинувачення, надані суду прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3 .

Показання:

Представник потерпілого ОСОБА_5 пояснив, що про користування ОСОБА_3 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 стало відомо після звернення правоохоронних органів до міськвиконкому. У ОСОБА_3 немає правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку, яка обробляється ним в межах природоохоронної зони, де заборонено городництво. Захисна смуга по р. Сула 50 м від берега. Але він ( ОСОБА_7 ) не вважає, що в діях ОСОБА_3 є склад злочину, це наслідок колізії законодавства і неосвіченості людей, які думають, що мають право використовувати земельну ділянку, якщо є техпаспорт. Дійсно у ОСОБА_3 є техпаспорт, виготовлений у 1964 році, на успадковане ним домоволодіння, де зазначена в обвинувальному акті земельна ділянка вказана як город. На той час Земельного та Водного кодексів ще прийнято не було, отже не було і заборон на видачу у користування таких земель. Тому не можна стовідсотково сказати, що це самовільне зайняття - обробляли ці ділянки ще батьки ОСОБА_3 .

До виконкому ОСОБА_3 та інші спадкоємці із заявами про виділ ділянки не звертались. У свою чергу земельний відділ обставин користування ОСОБА_3 земельною ділянкою не перевіряв, приписів про звільнення не вносив. З приводу забруднення земельної ділянки пестицидами, доводів немає, оскільки це неможливо перевірити - під час воєнного стану діє мараторій.

Вважає, що до ОСОБА_3 достатньо застосувати штраф і зобов`язати його привести ділянку у відповідність.

Свідок ОСОБА_6 дала суду показання, що вона є сестрою обвинуваченого. Брат дійсно обробляв земельну ділянку біля річки. Копали лопатами, саджали картоплю. Від краю земельної ділянки до річки близько 10 м. Між річкою і ділянкою є проїзд, можна пройти, а по засадженому не дозволяє ходити. Ділянку не удобрюємо. За узаконенням цієї земельної ділянки не зверталися, бо вона належала ще їх батькам.

Свідок ОСОБА_8 дав показання, що він є сусідом обвинуваченого. Відстань між городом ОСОБА_3 і річкою (до води) приблизно 10 м. Копає лопатою, саджає картоплю, не удобрює. Ділянка не огороджена.

На запитання прокурора відповів, що на його думку, ОСОБА_3 дозволив би проїхати по картоплі машиною, якби була потреба.

Судом безпосередньо,повно,всебічно інеупереджено досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, з яких встановлено наступне:

Згідно витягу з ЄРДР № 12024200470000489, 27.05.2024 року до ЧЧ Роменського РВП ГУНП в Сумській області надійшов рапорт від слідчого Роменського РВП про те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024200470000459 від 17.05.2024 року за ч. 2 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного заняття земельної ділянки в прибережній захисній смузі (водоохоронній зоні) річки Сула встановлено, що в кінці квітня на початку травня 2024 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому надавалася у володіння і користування та не передавалась у власність, або оренду. Тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порядку ст. 13 Конституції України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60,112,125,126 Земельного кодексу України, за допомогою лопати, самовільно зайняв (розоравши) земельну ділянку площею 0,0212 га комунальної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р. Сула, яка прилягає до його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , використавши відповідну земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для огородництва (а.с.29-30).

Відповідно рапорту слідчого СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 27.05.2024 року, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024200470000459 від 17.05.2024 року за ч. 2 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного заняття земельної ділянки в прибережній захисній смузі (водоохоронній зоні) річки Сула встановлено, що в кінці квітня на початку травня 2024 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому надавалася у володіння і користування та не передавалась у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порядку ст. 13 Конституції України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60,112,125,126 Земельного кодексу України, за допомогою лопати, самовільно зайняв (розоравши) земельну ділянку площею 0,0212 га комунальної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р. Сула, яка прилягає до його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , використавши відповідну земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для огородництва (а.с. 37).

Наведеними доказами спростовується наявність умислу на самовільне зайняття земельної ділянки як суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_3 злочину, який пояснив, що земельна ділянка надана його батькам у володіння та користування в установленому порядку. Сам по собі факт не отримання документів не є достатнім доказом підтвердження умислу на самовільне заволодіння землею.

Відповідно протоколу огляду місця події від 21.05.20.24 року, фототаблиці до нього та плану земельних ділянок, за участю спеціаліста у сфері геодезії ТОВ «Геопроект» ОСОБА_9 проведено огляд ділянки місцевості вздовж р. Сула в межах м. Ромни Сумської області біля земельних ділянок по вул. Западинській за будинками №№118, 120 А, 122, 124, 128 та 130. Між вказаними будинками та водяним дзеркалом р. Сула маються земельні ділянки, які прилягають до краю водяного дзеркала р. Сула. Вказані земельні ділянки мають сліди культивації та розорення (розрихлення) на ґрунтовому покриві. Сліди культивації розташовуються полосами знизу вгору. При огляді земельної ділянки за будинком АДРЕСА_3 встановлено, що відстань від краю городу до водяного дзеркала р. Сула становить 6,5 м. На городі посаджено картоплю. При огляді земельної ділянки за будинком АДРЕСА_2 встановлено, що земельна ділянка (город) прилягає до водяного дзеркала р. Сула на відстані 4,77 м. На земельній ділянці мається огородина (картопля). При огляді земельної ділянки за будинком АДРЕСА_4 встановлено, що земельна ділянка (город) прилягає до водяного дзеркала р. Сула на відстані 4,68 м. На земельній ділянці мається огородина (картопля). При огляді земельної ділянки, розташованої за будинком АДРЕСА_3 встановлено, що земельна ділянка прилягає до водяного дзеркала р. Сула на відстані 4,65 м. На земельній ділянці мається огородина (картопля). При огляді земельної ділянки, розташованої за будинком АДРЕСА_4 встановлено, що вказана земельна ділянка не роз культивована. При огляді земельної ділянки, розташованої за будинком АДРЕСА_4 встановлено, що земельна ділянка відступає від водяного дзеркала р. Сула на відстань 16,62 м. При огляді земельної ділянки за будинком АДРЕСА_5 встановлено, що вказана земельна ділянка прилягає до водяного дзеркала р. Сула на відстань 5,5 м та засаджена огородиною кукурудзи. Окрім цього земельні ділянки за будинком № 118,120А огороджені металевою сіткою та загородженням з металевих тросів (а.с.43-54). Зазначеним доказом підтверджується лише факт оброблення земельної ділянки ОСОБА_3 , чого не заперечує і сам обвинувачений. Проте наданий доказ не є достатнім для встановлення в діях ОСОБА_3 об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно повідомлення КП «Роменське МБТІ» № 93 від на 22.05.2024 року, згідно архівних інвентаризаційних даних станом на 01.01.2013 р. нерухоме майно в АДРЕСА_3 - ОСОБА_8 ; АДРЕСА_2 - ОСОБА_10 - ч. та ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 - реєстрація відсутня; АДРЕСА_4 - реєстрація відсутня; АДРЕСА_6 , - ОСОБА_11 - ч. та ОСОБА_12 - АДРЕСА_7 - реєстрація відсутня (старий будинок знесено, земельна ділянка належить ОСОБА_13 ); АДРЕСА_8 - ОСОБА_14 ; АДРЕСА_5 - ОСОБА_15 (а.с. 70).

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 380497853 від 28.05.2024 року будинок, розташований в АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 - ч., та ОСОБА_10 - ч. (а.с. 71-72).

З повідомлення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 29.05.2024 року, вбачається, що за даними, що містяться в реєстрі Роменської міської територіальної громади Управління адміністративних послуг Роменської міської ради зареєстровані: Сумська область, м. Ромни, вул. Западинська, 118: ОСОБА_16 , 1957 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_17 , 1988 р.н.; АДРЕСА_9 осіб; АДРЕСА_1 -А: ОСОБА_18 , 1952 р.н., ОСОБА_10 , 1955 р.н.; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 осіб; АДРЕСА_12 осіб; АДРЕСА_1 : ОСОБА_19 , 1961 р.н., ОСОБА_20 , 1984 р.н.; АДРЕСА_13 осіб (а.с. 78-79).

Відповідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.05.2024 року, проведеного за участі ОСОБА_3 , останній розповів про обставини обробітку огороду, пояснивши, що у квітні-травні 2024 року перекопав лопатою частину городу, впритул до р. Сула, де посадив картоплю та здійснював обробіток землі. Після пояснень показав город та огорожу (а.с.87-88).

Згідно Архівного Витягу виконавчого комітету Роменської міської ради № 625 від 28.05.2024 року, Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області № 343 від 22.12.1993 року «Про розгляд земельних питань», розглянувши заяви гр. гр. ОСОБА_18 , ОСОБА_21 ….. виконком міської Ради народних депутатів вирішив: 1) У зв`язку з відмовою від земельних ділянок гр…. ОСОБА_21 , ….. вилучити земельні ділянки та зарахувати їх до земель міської Ради…. 1.8. ОСОБА_21 , з домоволодіння АДРЕСА_14 ) Надати земельні ділянки в тимчасове користування із земель міської Ради: 3.11. ОСОБА_18 , АДРЕСА_15 (а.с.80).

Зазначений доказ суд не може прийняти до уваги, оскільки він не містить вказівку на індивідуальні ознаки земельної ділянки, а лише на її розміри та адресу. При цьому вбачається, що земельна ділянка була виділена спочатку ОСОБА_21 , а потім ОСОБА_18 на законних підставах, що виключає самовільне захоплення цієї земельної ділянки.

Листом Державного агентства водних ресурсів України підтверджується, що р.Сула відноситься до середніх річок. Оскільки для річки ОСОБА_22 розміри і межі природоохоронних зон проектом на встановлювались, ширина прибережної захисної смуги визначається відповідно вимог ст. 88 ВКУ і становить 50 м для середніх річок… при цьому в межах існуючих пунктів ПЗМ встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

З наданого на оптичному диску Генерального плану м.Ромни вбачається, що вул. Западинська розташована вздовж річки Сула і згідно умовних позначень плану, вздовж річки є природно-охоронна зона, позначена зеленим кольором та житлові будинки, позначені світло-коричневими квадратами. При цьому номери житлових будинків не вказані, межі земельних ділянок не визначені, отже не можливо з наданого доказу встановити, яке саме із зазначених у плані домоволодінь належить ОСОБА_3 .. З Графічного пояснення до плану вбачається, що вздовж р.Сула знаходиться зона природних ландшафтів Р-2 (а.с.75). При цьому з наданого доказу не можливо встановити чи знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3 в межах ПЗС, оскільки будь-яких індивідуально-визначених ознак названої земельної ділянки в Плані не вказано.

Мотиви суду.

Суд, оцінив докази відповідно статті 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, також оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення і дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано достатньо доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно ч.2 ст. 62 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3ст. 62 Конституції Українита ч.4ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Об`єктивна стороназлочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки.

Таким чином, не може вважатись суспільно небезпечним і кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки використання земельної ділянки особою, яка, хоч і не має поки що належного правовстановлюючого документа, однак: 1) одержала земельну ділянку у власність або користування на підставі рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування); 2) набула права на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору (наприклад, міни, дарування, довічного утримання) або в порядку прийняття спадщини.

Як встановлено вище, земельна ділянка, площею 690 м кв. по вул. Крупської (нині Западинській), 120 надана була у тимчасове користування Рішенням виконкому міської ради.

Що стосується використання землі, наданої за рішенням уповноваженого органу, до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у такій ситуації відсутні, по-перше, самовільність зайняття землі у зазначеному вище значенні, отже відсутня і суб`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 злочину умисел на самовільне зайняття земельної ділянки. По-друге, відсутня як така юридично оформлена земельна ділянка - предмет розглядуваного злочинного посягання.

Самовільне зайняття земельної ділянки має місце і у випадку, коли власник або законний володілець земельної ділянки самовільно змінює її межі, приєднуючи частину суміжних земель до своєї ділянки, на чому наголосив ВС у Постанові від 05 вересня 2023 року справа № 755/7551/18, провадження № 51-2251км23.

Обов`язковою факультативною ознакою об`єкта злочину, передбаченогост. 197-1 КК України, є предмет злочину, а саме земельна ділянка, і індивідуальні ознаки (місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки, межі такої ділянки, розмір такої ділянки, її координати, загальна стан такої ділянки, кадастровий номер, в разі наявності) є обов`язковими для її індивідуалізації.

Вказане узгоджується з ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12.09.2018 по справі № 1-179/11.

В даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано доказів, з яких суд мав би визначити індивідуальні ознаки земельної ділянки. Земельно-технічна експертиза для визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо), у справі на проводилась. З доданих до протоколу огляду місця події фототаблиць встановити такі дані неможливо.

Наведене, на думку суду, свідчить про недоведеність площі земельної ділянки, самовільне зайняття, якої інкримінують ОСОБА_3 .

Також до матеріалів кримінального провадження не додано Витяг з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель щодо даної земельної ділянки або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, який би дав можливість однозначно встановити належність земельної ділянки, у самовільному зайнятті якої обвинувачується ОСОБА_3 , або до охоронних зон, або до водоохоронних обмежень.

Також в ході судового розгляду не знайшла об`єктивного підтвердження обставина у виді суспільно-небезпечного наслідку від дій ОСОБА_3 , оскільки в обвинувальному акті зазначено, що дії обвинуваченого можуть спричинити негативний вплив на ґрунтову мікрофауну внаслідок штучної обробки ґрунту і застосування пестицидів та мінеральних добрив; забруднення водного об`єкту - ріки Сула змитими пестицидами, добривами, частками зруйнованого ґрунту; втрату якості ґрунтових вод, втрату живих водних ресурсів; розмивання існуючої берегової лінії внаслідок знищення природньої рослинності, яка укріплювала узбережжя ріки; втрату самоочисної здатності водної екосистеми тощо.

Таке твердження є припущенням сторони обвинувачення, що не підтверджено доказами, оскільки експертні дослідження, які б вказували на реальну можливість настання таких негативних наслідків, в даному кримінальному провадженні не проводилось. Оскільки вирок суду не може ґрунтуватись на припущеннях, суд враховує цю обставину на користь обвинуваченого.

Ч. 2. Ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

З пояснень обвинуваченого, він намагався надати органу досудового розслідування Технічний паспорт на успадковане ним домоволодіння, де вищеназвана земельна ділянка вказана як город, чим спростовується факт самовільного заволодіння, так і наявність в діях ОСОБА_3 умислу на такі дії, оскільки маючи такий документ та в силу своєї юридичної необізнаності ОСОБА_3 усвідомлював, що користується городам на законних підставах і не знав, що земельна ділянка розташована на землях водоохоронного фонду.

Проте зазначений доказ не був прийнятий органом досудового розслідування. Про наявність цього документа підтвердив у судовому засіданні і представник потерпілого ОСОБА_5

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 червня 2019 року № 6-р/2019 у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів»акцентував увагу на тому, що «юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права»; «законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права» (абзаци 5, 6 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Ураховуючи значні зміни в законодавстві, а саме прийняття Водного та Земельного кодексів вже після виготовлення Технічного паспорту, ОСОБА_3 , не маючи спеціальних юридичних знань не міг зорієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку.

Суб`єктивна сторона самовільного зайняття земельної характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити. Умислом особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, має охоплюватись належність самовільно зайнятої земельної ділянки до вказаних у цій нормі земель з особливим правовим режимом. Проте стороною обвинувачення така обставина не доведена.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення «Капо проти Бельгії» (Capeau v. Belgium).

Суд вважає, що наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, які не відповідають критеріям належності і достатності для доведення вини ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.

На підставі встановлених судом під час розгляду кримінального провадження обставин, ґрунтуючись на наведених вище нормах права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно виправдати з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК Україниу зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов по справі не заявлений. Витрати по справі відсутні. Речові докази - відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1