Постанова № 12126746, 08.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 вересня 2010 року Справа № 2-19/2079-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

прокурор: Ковалевич О.М., посвідчення № 631 від 01.02.10 (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);

позивачів: 1) Мочаєва Н.В., довіреність № 02-23/1987 (виконавчий комітет Керченської міської ради);

2) не з'явився (комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку");

відповідачів: 1) не з'явився (Керченська міська рада);

2) Ємельянов С.О., довіреність № 10 від 01.01.09 (товариство з обмеженою відповідальністю "Рандекс");

3) не з'явився (Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації");

розглянувши апеляційне подання прокурора міста Керч та апеляційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 31 травня 2010 року у справі №2-19/2079-2010

за позовом           заступника прокурора міста Керч (вул. Радянська, 12, Керч, 98300)

в інтересах держави в особі виконавчого комітету Керченської міської ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300);

комунального підприємства "Парк культури та відпочинку" (вул. Свердлова, 5,Керч,98300);

до 1) Керченської міської ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300)

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Рандекс" (вул. Самійленко, 14, кв. 2,Керч,98300);

Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37,Керч,98300)

про скасування рішення та визнання договору купівлі-продажу недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Заступник прокурора міста Керчі звернувся в інтересах держави в особі виконавчого комітету Керченської міської ради та комунального підприємства «Парк культури та відпочинку" до Керченської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про визнання незаконним та зобов'язання Керченської міської ради скасувати рішення від 15 жовтня 2003 року «Про внесення доповнень в рішення 7 сесії Керченської міської ради 24 скликання від 03 лютого 2003 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2003 році" в частині включення будівлі літнього театру загальною площею 711,6 кв.м, розташованої за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем; визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом викупу від 30 січня 2004 року № 154; зобов'язання сторін за договором № 154, повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину та зобов'язання Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»на будівлю літнього театру загальною площею 711,6 кв.м., розташовану за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу № 154 від 13 січня 2004 року було порушено законодавство, яке регулює питання приватизації комунального майна, та цей договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

          Також, у позовній заяві прокурор просив поновити строк позовної давності для оскарження рішення Керченської міської ради та визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу шляхом викупу, посилаючись на те, що про укладення договору прокурору міста Керчі стало відомо за результатами прокурорської перевірки щодо законності приватизації об'єктів комунальної власності, що відносяться до об'єктів культури, яка проведена в березні 2010 року.

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Рандекс»здійснювати будь-які дії, пов’язані з відчуженням на користь третіх осіб об’єкту нерухомого майна - будівлю літнього театру.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

          Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами не були надані докази того, що при здійсненні приватизації будівлі літнього театру необхідно було застосовувати лише спосіб некомерційного конкурсу, Керченська міська рада при прийняті оскарженого рішення діяла в рамках наданих їй повноважень, тому не має підстав для визнання недійсним і договору купівлі-продажу приміщення.

          Не погодившись з рішенням суду, прокурор міста Керч та виконавчий комітет Керченської міської ради звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

          Апеляційні скарги мотивовані посиланням на вимоги Законів України „Про приватизацію державного майна” та „Про державну програму приватизації” щодо об’єктів групи Ж, до яких відноситься будівля літнього театру, стосовно приватизації їх з особливостями, встановленими цими законами, що не було з’ясовано господарським судом.

          До Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк.

          У судовому засіданні 19 липня 2010 року представник виконавчого комітету Керченської міської ради підтримав вимоги апеляційних скарг, прокурор та інші представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

          Судова колегія визнала можливим задовольнити клопотання та відклала розгляд справи на 13 вересня 2010 року.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 липня 2010 року строк розгляду справи був продовжений на один місяць.

          Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду змінений склад судової колегії, суддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Заплава Л.М.

          У судовому засіданні 13 вересня 2010 року прокурор та представник виконавчого комітету Керченської міської ради підтримали вимоги апеляційних скарг, інші представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

          Судова колегія відклала розгляд справи на 20 вересня 2010 року.

          Ухвалою від 13 вересня 2010 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації а технічної інвентаризації».

          Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду змінений склад судової колегії, суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Латиніна О.А.

          У судовому засіданні 20 вересня 2010 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»заперечував проти вимог апеляційних скарг. У судовому засіданні була оголошена перерва до 17-40 годин, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»був ознайомлений під розпис, після перерви у судове засідання не з’явився, прокурор та представник виконавчого комітету Керченської міської ради надали пояснення у справі.

          Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, будівля літнього театру загальною площею 711,6 кв.м, розташована за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, знаходилась у комунальній власності територіальної громади міста Керчі та перебувала на балансовому обліку Керченського державного центрального міського парку культури і відпочинку, правонаступником якого є комунального підприємства «Парк культури та відпочинку», за первиною вартістю 39929,93 грн., що підтверджується довідкою № 64 від 22 липня 2003 року.

          Відповідно до Статуту комунального підприємства «Парк культури та відпочинку" підприємство є установою культури.

          20 грудня 2002 року між виконавчим комітетом Керченської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Рандекс»був укладений договір оренди комунального майна будівлі літнього театру, загальною площею 711,6 кв.м, розташованого за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, строком на 2 роки. Договір оренди був погоджений з балансоутримувачем.

          Рішенням 14 сесії 24-го скликання Керченської міської ради від 15 жовтня 2003 року «Про внесення доповнень в рішення 7 сесії міської ради 24 скликання від 03 лютого 2003 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що піддягають приватизації у 2003 році»було вирішено включити до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, у тому числі й будівлю літнього театру площею 711,6 кв.м, яка розташована за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1.

          30 січня 2004 року між Керченської міської ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(покупець) був укладений договір купівлі продажу приміщення шляхом викупу № 154.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець передає у власність покупцю - будівлю літнього театру літ. «А-А1-А2», загальною площею 711,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, та належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а покупець зобов'язується прийняти приміщення та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та здійснити реєстрацію об'єкта у Кримському республіканському підприємстві «Керченське міське бюро реєстрації а технічної інвентаризації».

          Пунктом 1.3 договору від 30 січня 2004 року встановлено, що інвентаризаційна оцінка об’єкту становить 25704,00 грн.

          Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору покупець зобов’язаний внести 25704,00 грн. за придбаний об’єкт.

          Згідно з платіжними дорученнями № 1 від 27 лютого 2004 року та № 36 від 22 березня 2004 року покупцем була сплачена сума встановлена договором 25704,00 грн. та податок на додану вартість у розмірі 5140,00 грн.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо часткової обґрунтованості вимог апеляційних скарг з огляду на наступне.

          Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№ 280/97-ВР від 21 травня 1997 року до виключної компетенції ради відноситься прийняття рішень щодо відчуження комунального майна.

          Згідно зі статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 4 березня 1992 року № 2163-XII, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

          Відповідно до пункту 1 розділу 1 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18 травня 2000 року №1723-111 основні цілі, пріоритети, завдання і способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, і відчуження комунального майна визначаються даною Програмою (далі - Програма).

          Згідно з пунктом 5 розділу 1 Програми, класифікація об'єктів приватизації здійснюється в цілях раціонального і ефективного застосування способів приватизації відповідно до даної Програми.

          Об'єкти культури класифікуються Програмою, як група Ж, і відповідно до пунктів 95, 96 розділу 9 Програми приватизація майна таких об'єктів здійснюється способами, передбаченими Програмою, і в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

          Наведене свідчить про те, що відповідачем - Керченської міської радою, порушуючи вищезгадані норми, будівля літнього театру була віднесена до групи А, внаслідок чого спосіб і порядок її приватизації був здійснений з порушенням чинного законодавства, регулюючого питання приватизації.

          Абзацом 2 пункту 95 розділу 9 Програми і пункту 1.7. розділу 1 Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 14 серпня 2000 року №1693 (далі - Положення), передбачено, що в цілях збереження профілю діяльності вказаних об'єктів продаж їх здійснюється переважно конкурентними способами - по некомерційному конкурсу.

          Право викупу такого об'єкту, згідно з пунктом 101 розділу 9 Програми і пунктом 1.8. розділу 1 Положення, має підприємство, яке більше 5 років утримує об'єкт групи Ж за рахунок власних засобів.

          Відповідно до договору оренди від 20 грудня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рандекс», до ухвалення органом приватизації рішення про викуп ним спірного об'єкту, утримувало вказаний об’єкт менш ніж це встановлено законом, тому право викупу відповідно до Програми і Положення у товариства не виникло.

          Відповідно частини 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” року акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного висновку стосовно відповідності оскарженого рішення місцевої ради вимогам законам України.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

          Таким чином, вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

          Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року № 01-8/675.

          Отже, судова колегія вважає позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення 14 сесії 24-го скликання Керченської міської ради від 15 жовтня 2003 року «Про внесення доповнень в рішення 7 сесії міської ради 24 скликання від 03 лютого 2003 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що піддягають приватизації у 2003 році»щодо приватизації шляхом викупу будівлі літнього театру площею 711,6 кв.м, яка розташована за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, такими, що підлягають задоволенню.

           Також, наведене свідчить про те, що при укладенні договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу № 154 від 13 січня 2004 року було порушене законодавство, регулююче питання приватизації комунального майна, а саме норми Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації», Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 14 серпня 2000 року № 1693.

          Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме - з договору купівлі-продажу від 30 січня 2004 року, спірний об’єкт був проданий за його інвентаризаційною вартістю у розмірі 25704,00 грн.

          Проте, відповідно до пункту 101 Програми приватизації, підприємство, яке більш як 5 років утримує за рахунок власних коштів об'єкт групи Ж, має першочергове право на викуп об'єкта за експертною оцінкою.

          Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У випадку не дотримання вказаних вимог, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного Кодексу України угода визнається недійсною.

          Отже, у зв’язку з порушенням норм діючого законодавства при укладенні спірного договору, апеляційна інстанція вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом викупу від 30 січня 2004 року № 154 такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

          Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Таким чином, судова колегія вказує на те, що у зв’язку з визнанням договору від 30 січня 2004 року недійсним, сторони за спірним договором зобов’язані повернути один одному майно та грошові кошти, отримані за даним правочином, тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «Рандекс»зобов’язано повернути Керченській міській раді майно - будівлю літнього кінотеатру, а Керченська міська рада зобов’язана повернути товариству грошові кошти отриманні за вказаною угодою у розмірі 25704,00 грн.

          Вимога про зобов’язання Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію прав власності товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»на будівлю літнього театру підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимог про визнання недійним рішення, угоди та застосування правових наслідків недійсності правочину.

          Згідно зі статтями 143-144 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, шляхом прийняття рішень у межах своїх повноважень. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

          Вимога позивача в частині зобов’язання Керченської міської ради скасувати оскаржене рішення не може бути задоволена, оскільки предметом даного спору є визнання акту недійсним акту, та вимога про зобов’язання ради прийняти будь-яке рішення не належить до компетенції господарського суду та суперечить частині 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, та пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, яким передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

          Таким чином, законодавством встановлено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

          Отже, зобов'язання цього органу прийняти будь-яке рішення є порушенням його виключного права.

          Крім того, визнання акту недійсним у судовому порядку не вимагає прийняття додаткових рішень органами державної влади або місцевого самоврядуванням.

          Пунктом 4 частини 1статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

          Згідно з абзацом 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

          Таким чином, на дані правовідносини позовна давність не поширюється.

          Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія задовольняє позов в частині визнання незаконним рішення Керченської міської ради від 15 жовтня 2003 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом викупу від 30 січня 2004 року № 154, зобов'язання сторін за договором № 154 повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину, та зобов'язання Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»на будівлю літнього театру загальною площею 711,6 кв.м., розташовану за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1. В частині зобов’язання Керченської міської ради скасувати рішення апеляційна інстанція відмовляє.

          Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України вказано, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

          Пунктом 1 частина 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

          На підставі викладеного, витрати зі сплати державного мита за подачу позову - у розмірі 85,00 грн., державного мита за подачу апеляційної скарги – у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю «Рандекс».

          Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1.          Апеляційні скарги прокурора міста Керч та виконавчого комітету Керченської міської ради задовольнити частково.

          2.          Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2010 року у справі № 2-19/2079-2010 скасувати.

          3.          Прийняти нове рішення.

          4.          Позов задовольнити частково.

          5.          Визнати незаконним рішення Керченської міської ради від 15 жовтня 2003 року «Про внесення доповнень в рішення 7 сесії Керченської міської ради 24 скликання від 03 лютого 2003 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2003 році»в частині включення будівлі літнього театру загальною площею 711,6 кв.м, розташованої за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем.

          6.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу від 30 січня 2004 року № 154, який укладений між Керченською міською радою (98300, Керч, вул. Кірова, 17, р/р 31518905800019 в УДК в АРК., МФО 824026, ОКПО 24030783) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(98300, Керч, вул. Cамійленка, 14, кв. 2, ОКПО 32165212, р/р 26005500125181 в УСБ м. Керчі, МФО 324098).

          7.          Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(98300, Керч, вул. Cамійленка, 14, кв. 2, ОКПО 32165212, р/р 26005500125181 в УСБ м. Керчі, МФО 324098) повернути Керченській міській раді (98300, Керч, вул. Кірова, 17, р/р 31518905800019 в УДК в АРК., МФО 824026, ОКПО 24030783) будівлю літнього театру загальною площею 711,6 кв.м, розташовану за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1, яка отримана за договором купівлі-продажу шляхом викупу № 154 від 30 січня 2004 року.

          8.          Зобов'язати Керченську міську раду (98300, Керч, вул. Кірова, 17, р/р 31518905800019 в УДК в АРК., МФО 824026, ОКПО 24030783) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(98300, Керч, вул. Cамійленка, 14, кв. 2, ОКПО 32165212, р/р 26005500125181 в УСБ м. Керчі, МФО 324098) грошові кошти у сумі 25704,00 грн., отримані на виконання договору купівлі-продажу шляхом викупу № 154 від 30 січня 2004 року.

          9.          Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»на будівлю літнього театру загальною площею 711,6 кв.м., розташовану за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 1.

          10.          В іншій частині позову відмовити.

          11.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(98300, Керч, вул. Cамійленка, 14, кв. 2, ОКПО 32165212, р/р 26005500125181 в УСБ м. Керчі, МФО 324098)в дохід державного бюджету міста Сімферополя (р\р 31115095700002, в банку одержувача –ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим, ОКПО 34740405, МФО 824026) державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          12.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рандекс»(98300, Керч, вул. Cамійленка, 14, кв. 2, ОКПО 32165212, р/р 26005500125181 в УСБ м. Керчі, МФО 324098)в дохід державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р\р 311133095700007, в банку одержувача –УДК в місті Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509) державне мито у розмірі 42,50 грн.

          13.          Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  

Судді