Рішення № 121265061, 14.08.2024, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/199/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

14 серпня 2024 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі- Степанчук С.А.,

за участю: представника відповідача - адвоката Штундюка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Брусилів Житомирської області цивільну справу №275/199/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 26 липня 2014 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено угоду №200073739 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 23950,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ "Діджи Фінанс" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 ипня 2021 року у справі №910/11298/16 ,відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

ПАТ "Банк Михайлівський", правонаступником якого є ТОВ "Діджи Фінанс", виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 07 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 48593,12 грн., з яких: 15733,7 грн. - заборгованість за кредитом; 32859,42грн. - заборгованість за відсотками.

Сума збитків з урахуванням 3% річних складає 4376,98 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань складає 21616,91 грн. Разом заборгованість становить 74587,01 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №200073739 від 26 липня 2014 року у загальному розмірі 74587,01 грн. та понесені ним судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Представник відповідача- адвокат Штундюк О.А. подав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав та вказапв наступне.

26 липня 2015 року ОСОБА_1 була підписана заява (оферта) № 200073739. Відповідно до змісту заяви (п.1) ОСОБА_1 зробив пропозицію ПАТ "Банк Михайлівський" на умовах викладених у заяві, умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП заяви та Тарифах по картках Банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки.

В п.1.5.4 вказується на те, що строк дії ліміту від операцій з карткою буде відповідати строку дії договору про картку ( якщо інше не буде обумовлене в Умовах по картках).

На підставі підписаної заяви (оферти), ОСОБА_1 , було видано картку, терміном на п`ять років та зі сторони ПАТ "Банк Михайлівський" надавалися відповідні послуги.

Після спливу п`ятирічного строку ОСОБА_1 не проводилися будь-які грошові операції по даному кредиту, так як закінчився строк дії картки і ним були виконані всі умови договору про картку, а саме було в повному об`ємі закрито кредитну лінію та будь-яких претензій зі сторони Банку, починаючи з липня 2019 року не було.

Зважаючи на те, що доведеність видачі кредиту, наявності та розміру суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, що узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові № 219/1704/17, то просив суд звернути увагу на те, що позивачем не надано допустимих та належних доказів наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а саме як в позовній заяві, так і в доданих до неї письмових доказах не вказано з якого часу виникла заборгованість, її розрахунок. З долучених до позовної заяви виписок по рахунках незрозуміло в який саме період виникла заборгованість у ОСОБА_1 , так як згідно розрахунку його проведено за період з 05.02.2021 року до 05.02.2024 року уже після закінчення терміну дії картки, а згідно виписки по особовим рахункам (ф.281 ) розрахунок проведено з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року.

Отже, зазначені в позовній заяві обставини, щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем належними доказами не підтверджені.

Відповідно до вимог статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

До позовної заяви представником позивача долучено довіреність у порядку передоручення від 24.08.2023 року, видану керівником підприємства ТОВ "Діджи Фінанс," відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважує, в порядку передоручення, ОСОБА_3 представляти інтереси підприємства у судах. Однак всупереч вимог ст. 245 ЦК України, зазначена довіреність не посвідчена нотаріально, а тому є нечинною.

Вважає, що даний позов від імені ТОВ "Діджи Фінанс" подано не повноважною особою, а тому, згідно ст. 257 ЦПК України, просить суд повернути дану позовну заяву як подану неповноважною особою.

До суду представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Штундюк О.А. в суді позовні вимоги не визнав, просив в задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2014 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено угоду №200073739 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 1000 грн., з встановленим строком користування з 26 липня 2014 року по 26 липня 2019 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 представником позивача надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: заяву (оферта) №200073739 від 26 липня 2014 року, анкету №510927 від 26 липня 2014 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового кредиту "Кредитна карта МКредитка (не іменна) "від 26 липня 2014 року, договір добровільного страхування життя №NSК200073739 від 27 липня 2014 року, розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 26 липня 2014 року.

20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ "Банк Михайлівський" відступає новому кредитору ТОВ "Діджи Фінанс" належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі 5307308,39грн. та у пордку визначених цим Договором (а.с.10-11).

З копії витягу Реєстру боржників ПАТ "Банк Михайлівський"до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 10 липня 2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги за кредитним договором №200073739, укладеним 26 липня 2014 року з ОСОБА_1 на строк до 20 травня 2017 року на суму 23950,00 грн., з яких: 15733,70 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 32859,42 грн. - заборгованість за доходами (а.с.16).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за кредитним договором №200073739 від 26 липня 2014 року, з 05.02.2021 до 05.02.2024 становить 48593,12 грн., сума інфляційних втрат 21616,91 грн., 3% річних 4376,98 грн., а всього загальна заборгованість 74587,01 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків кредитний договір між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено 26 липня 2014 року , а договір №7_БМ про відступлення прав вимоги між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" 20 липня 2020 року , при цьому п.1 Договору відступлення передбачає набуття права вимоги Новим кредитором - ТОВ "Діджи Фінанс" на підстав Додатку 1 до даного договору.

До матеріалів позовної заяви не додано Додаток 1 до Договору відступлення, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк Михайлівський".

Суд не приймає в якості належного доказу Витяг з Реєстру боржників ПАТ "Банк Михайлівський" до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року (а.с.16) (далі за текстом також Витяг з Реєстру), оскільки належним документом, що підтверджує перехід права вимоги до нового кредитора є Додаток №1 до Договору відступлення, який повинен бути підписаний обома учасниками угоди, як ПАТ "Банк Михайлівський" так і ТОВ "Діджи Фінанс". Всупереч вищевикладеному Витяг з Реєстру засвідчений в односторонньому порядку з боку лише ТОВ "Діджи Фінанс", не може замінити Додатку 1 до Договору відступлення.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача, позивачем долучено до позову розрахунок заборгованості, який складено представником "ТОВ "Діджи Фінанс".

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі

№ 204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належаними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформаиію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом. що складений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Сам по собі розрахунок заборгованості не відображає виконаних господарських операцій щодо видачі/списання/сплати кредитних коштів.

Надана позивачем виписка по особовим рахункам, яка сформована 30.01.2024 року, не є належним доказом, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості перед

позивачем.

Згідно із ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач на підтвердження перерахування ПАТ " Банк Михайлівський " ОСОБА_1 грошових коштів надав розрахунок заборгованості за кредитним договором №200073739 від 26 липня 2014року в сумі 1000 грн., який не містить обов`язкових реквізитів, є внутрішнім документом позивача та є неналежним і недопустимим доказом отримання кредитних коштів, та користування ними.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив рух коштів за вказаним кредитним договором .

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 заперечує наявність боргу перед ПАТ " Банк Михайлівський" та позивачем, то суд вважає, що за відсутності первинних документів неможливо встановити обставини, які впливають на правильність визначення суми заборгованості ( розмір нарахованих позивачем коштів, а також дати та порядок здійснення останнім таких нарахувань; розміру сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості; порядок розподілу позивачем коштів, сплачених відповідачем на виконання договору).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Зважаючи на викладене, наявність заборгованості відповідача ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13, 76- 81, 141, 259, 263- 265, 352-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимог товаристваз обмеженоювідповідальністю "ДіджиФінанс"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором- відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, яке складено 20 серпня 2024 року.

Суддя Л. І. Лівочка