Рішення № 12126147, 25.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2010 р.Справа № 14/11-286 Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м.Київ 38,03038

до Дочірнього підприємства Агро-промислова фірма "Агро-корс" с.Клебанівка,Підволочиський р-н, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 268580,09 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Козак Н.В., довіреність № 04 від 10.02.10 р.;

Відповідача: Котис В.Я., довіреність.

Суть справи:

          Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до дочірнього підприємства агропромислової фірми "Агро-корс" про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 268580,09 грн.

          Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, яку державне підприємство разом із штрафними санкціями просить стягнути в судовому порядку.

Згідно відзиву на позов, а також пояснень повноважного представника в судових засіданнях, відповідач наявність заборгованості перед позивачем не заперечує та визнає основний борг, але проти стягнення штрафних санкцій заперечує і просить суд зменшити суму штрафу до 3000 грн. та відстрочити виконання рішення до вересня 2010р. у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства.

В процесі розгляду справи представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.

Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Строк вирішення спору продовжувався в порядку передбаченому статтею 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          05 жовтня 2009 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Постачальник (позивач по справі) та дочірнім підприємством агропромисловою фірмою "Агро - корс" - Покупець (відповідач по справі) укладено договір поставки насіння №5-22 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських рослин (далі Насіння), а Покупець прийняти і оплатити його вартість на умовах даного Договору.

          На виконання п.2.1.1. Договору Постачальник поставив Покупцю насіння пшениці першої репродукції сорту "Богдана" у кількості 50 (п'ятдесят) тон, елітне насіння пшениці сортів "Фаворитка" у кількості 25 (двадцять п'ять) тон та "Золотоколоса" в кількості 43 (сорок три) тони 300 кг. загальною вартістю 231600 (двісті тридцять одна тисяча шістсот) грн. 07 коп., що підтверджується накладною № 5-22 від 05.10.2009 р.

          Відповідач, у свою чергу, згідно до довіреності на отримання цінностей від 05.10.2009 р. серії ЯПП № 591274, виданої на ім'я Кучабської В.Я. зазначений товар загальною вартістю 231600, 07 грн. отримав.

          Відповідно до п.3.2. Договору розрахунок за поставлену Пшеницю мав проводитися Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно: суму в розмірі 25000 грн. 00 коп. на умовах 100% передоплати (п. 3.2.1. Договору); суму заборгованості в розмірі 206600, 07 грн. покупець сплачує наступним чином: - 44000 грн. до 25.11.2009 р., 1600 грн. до 25.12.2009 р., 1600 грн. до 25.01.2010 р., 1600 грн. до 25.02.2010 р., 1600 грн. до 25.03.2010 р., 1600 грн. до 25.04.2010 р., 1600 грн. до 25.05.2010 р., 1600 грн. до 25.06.2010 р., 1600 грн. до 25.07.2010 р., 149800 грн. 07 коп. до 01.09.2010 р. (п. 3.2.2. Договору).

Однак, відповідачем, зобов'язання відповідно до умов Договору щодо поетапної оплати вартості поставленого товару, виконані частково, а саме Дочірнє підприємство Агропромислова фірма "Агро-корс" сплатило на розрахунковий рахунок ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" суму у розмірі 25 000, 00 грн.

Таким чином, станом на 11.02.2010 р. (дата звернення до суду) відповідач допустив заборгованість перед позивачем за графіком погашення в сумі 47 200,00 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору, у разі невиконання Покупцем Затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі за кожним строком окремо) Постачальник має право стягнути весь залишок заборгованості.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, із врахуванням часткової оплати проведеної ДП АФ "Агро-корс" станом на дату подання позовної заяви до суду (11.02.2010 р.), у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений та неоплачений товар в сумі 206600,07 грн., яка в установленому законом порядку не сплачена і на час вирішення спору по суті судом

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами по Договору №5-22 узгоджено графік погашення заборгованості.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4.2. Договору, сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у третьому розділі Договору у вигляді штрафу у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нарахований штраф за порушення умов Договору в сумі 61980,02 грн.

          При цьому, відповідач у своєму відзиві на позов, просить суд зменшити розмір штрафу до 3000, 00 грн.

          Розглянувши доводи та обґрунтування відповідача стосовно зменшення розміру штрафу суд прийшов до висновку, що останні заслуговують на увагу частково з огляду на наступне.

За приписами ч.2.ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Частиною 3 статті 551 ЦК України обумовлена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

          Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

          Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи дані приписи процесуального законодавства суд враховує і правові позиції, що викладені у п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293, а відтак приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд бере до уваги, зокрема, той факт, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, інших джерел погашення заборгованості, крім доходів, отриманих від виробництва с/г продукції у нього немає.

Поряд із цим, із акту обстеження посівів від 13.10.2009 р. о слідує, що частина вирощених відповідачем сільськогосподарських культур загинули та були пошкодженні внаслідок несприятливих погодних умов у 2009 р.

Крім того, суд враховує, що за спірним договором відповідачем придбане насіння сільськогосподарських рослин, отже фінансові результати від його використання у господарській діяльності сільськогосподарське підприємство може очікувати лише після збору майбутнього урожаю.

З наведеного та зважаючи на те що штраф є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання і має бути співрозмірним по відношенню до нього, враховуючи інтереси всіх учасників спору, суд вважає за необхідне обмежити розмір штрафу до його розумної необхідності по відношенню до спірних правовідносин, з огляду на що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає штраф в розмірі 17 000 гривень, тобто обчислений не від всього залишку заборгованості, а від суми боргу, що існував у сільськогосподарського підприємства на час вирішення спору відповідно до графіку , який сторонами узгоджений у п. 3.2.2 Договору.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" про стягнення 206600,07 грн. основного боргу за поставлену продукцію, та штрафу в сумі 17000 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.

В решті позову слід відмовити.

Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочку суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк , але перш за все приймає до уваги такі ж наслідки і для стягувача при затримці його виконання.

З наведеного, та приймаючи до уваги термін у простроченні виконання зобов'язання, наявність інфляційних процесів у економіці держави, судом клопотання боржника з даного приводу відхилено.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Агропромислової фірми "Агро -Корс" (с. Клебанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30786645) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (вул.Ямська,32, м. Київ, р/р 26004300002502 в Першій київській філії АКБ "Форум", МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866) - 206600 (двісті шість тисяч шістсот) грн. 07 коп. основного боргу, штраф в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Агропромислової фірми "Агро - кору" (с. Клебанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30786645) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (вул.Ямська,32, м. Київ, р/р 26004300002502 в Першій Київській філії АКБ "Форум", МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866) - 2685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять ) грн. 80 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя