Рішення № 12126067, 28.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

28 жовтня 2010 року справа № 5020-9/159 За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, буд. 11) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 83)

до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 15)

про стягнення шкоди в розмірі 22880,00 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю:

прокурора - Іншеков Микола Васильович, посвідчення №654 від 01.07.2010;

позивача - Новікова Анжела Борисівна - представник, довіреність №6 від 14.10.2010;

відповідача - Башук Микита Григорович, довіреність б/н від 16.09.2010.

Суть спору: Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі (Інспекція) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера» (далі –ВАТ «СП «Ера») про стягнення суми заподіяної шкоди в розмірі 22880,00 грн. Свої вимоги прокурор обґрунтовує порушенням відповідачем встановленого чинним законодавством України правового режиму охорони земель та поводження з відходами, яке виразилося в засміченні земельних ресурсів відходами. Інші доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 17.09.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/159.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, додатково заявив клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один місяць (а.с.50).

За клопотанням представників позивача та відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

встановив:

Севастопольським міжрайонним природоохоронним прокурором проведено перевірку додержання та правильного застосування відповідачем Закону України „Про відходи”, інших нормативно-правових актів, спрямованих на захист прав та конституційних гарантій на безпечне життя і здоров’я, довкілля при поводженні з побутовими та промисловими відходами, та встановлено, що по вул. Індустріальна, 12 на ділянці на території підприємства, що розташована між приміщенням з виготовлення картонної тари та бетонним загородженням, виявлено несанкціоноване розміщення будівельних та твердих побутових відходів підприємства на ґрунті серед зелених насаджень на п’яти земельних ділянках загальною площею 14,3 м2, що є порушенням статей 17, 33 Закону України "Про відходи". Даний факт відображений в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в місті Севастополі від 29.06-12.07.2010 та актах обстеження відповідних земельних ділянок (а.с.9-10, 11-15).

За порушення вимог законодавства позивачем здійснений розрахунок шкоди, яку прокурор та позивач просять стягнути з ТОВ «СП «Ера».

Відповідач позовні вимоги визнає.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтями 3, 35, 46 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що основними принципами державної політики у сфері охорони земель, зокрема, є: пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, поряд з іншим, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про відходи" відходи є об'єктом права власності, суб'єктами права власності на які є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів –це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти –це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Статтею 33 "Про відходи" визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Згідно з пунктом "з" частини першої статті 17, пунктом "а" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно наданих позивачем розрахунків, шкода, заподіяна державі внаслідок засмічення відповідачем земельних ресурсів, складає 22880,00 грн. (а.с.16-21).

Перевіривши даний розрахунок, суд вважає його таким, що відповідає вимогам Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.98 за №285/2725.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

Матеріалами справи в повній мірі підтверджується наявність шкоди, завданої державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, вина відповідача у спричиненні цієї шкоди та наявність причинно-наслідкового зв’язку між першим та другим.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Згідно частини п’ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому, керуючись частиною п’ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі –в сумі 22880,00 грн.

Крім того, відповідач у порядку пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду строком на один місяць.

Прокурор та представник позивача проти відстрочки виконання рішення суду не заперечують.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 ”Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України ” (зі змінами та доповненнями) вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Дослідивши доводи відповідача, враховуючи згоду прокурора та позивача, суд вважає за можливе клопотання представника відповідача задовольнити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Ера»відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(юридична адреса: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 15, ідентифікаційний код 14311057, відомості про рахунки відсутні) на користь Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, 61, ідентифікаційний код 34945496) суму заподіяної державі шкоди в розмірі 22880,00 грн., шляхом перерахування на п/р 33110331700007, одержувач: місцевий бюджет Ленінського району м. Севастополя, ЕДРПОУ 24035598, банк одержувача: ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 24062100 «Грошові стягнення за збиток нанесений порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Відстрочити виконання рішення суду в цієї частині строком на один місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(юридична адреса: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 15, ідентифікаційний код 14311057, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200, одержувач –Ленінський район) державне мито в сумі 228,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(юридична адреса: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 15, ідентифікаційний код 14311057, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31212264700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач –Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 02.11.2010