Ухвала суду № 121257187, 28.08.2024, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2024 р. Справа153/1208/24

Провадження1-кп/153/72/24-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області заяву потерпілої ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на рахунках в банківських установах обвинуваченого у кримінальному провадженні №123024020170000096 від 30.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України.

Потерпіла ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на рахунках в банківських установах обвинуваченого ОСОБА_5 з метою забезпечення цивільного позову, заявленого нею у розмірі 1500000 гривень. На обґрунтування заяви зазначила, що їй надано статус потерпілої в цьому кримінальному провадженні. 30.05.2024 близько 21.45 год., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки BMW, моделі 3181, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по АДРЕСА_1 , біля приміщень 116-118, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався проїжджою частиною дороги в попутному напрямку, чим скоїв ДТП, внаслідок якої велосипедист отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований з місця пригоди до медичного закладу КНП Ямпільська ТЛ з діагнозом важка полі травма, внаслідок якої 02.06.2024 помер. Водій місце ДТП залишив та не надав необхідну першочергову допомогу, залишив її батька в небезпеці. Внаслідок вказаного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , вона втратила батька, а її діти - дідуся. Тому, розмір заподіяної моральної шкоди оцінює у 15000000 грн.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялась належним чином.

Зважаючи на положення ч.2 ст. 172 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 не повідомлявся про розгляд даної заяви.

Прокурор у судовому засіданні вказав на відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки потерпіла у своїй заяві не зазначила конкретного переліку майна, яке належить обвинуваченому та на яке слід накласти арешт. Крім цього, накладення арешту на все майно обвинуваченого може бути неспівмірним із завданою шкодою.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч.1, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його відчуження, пошкодження, псування, знищення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач (ч.1 ст.171 КПК України).

Під час розгляду питання про застосування арешту майна сторони повинні надати слідчому судді, суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст.132 КПК України).

Цивільний позивач має вказати докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (ч.3 ст.171 КПК України).

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зокрема повинен зазначити: перелік майна, на яке накладено арешт; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Вирішуючи питання доцільності накладенні арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з розумності та співрозмірності обмеження права власності та вважає, що потерпілою в заяві не обґрунтована та не доведена необхідність такого арешту майна і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

Крім цього, суд враховує вимоги КПК України про те, що суд зобов`язаний вказати перелік майна, на яке накладається арешт.

Заява потерпілої не містить конкретного переліку майна на яке слід накласти арешт, не додані документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження обвинуваченим ОСОБА_5 таким майном.

Як вбачається з самої позовної заяви, ціна позову складає 1500000 грн., потерпіла ОСОБА_4 просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на рахунках в банківських установах обвинуваченого ОСОБА_5 , вартість якого не можливо встановити, так як потерпіла не конкретизувала на яке саме майно необхідно накласти арешт, у зв`язку з чим неможливо встановити чи є співмірним розмір шкоди, зазначеної у цивільному позові, з вартістю майна, на яке просить накласти арешт потерпіла ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на рахунках в банківських установах обвинуваченого ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.131-132, 128, 170, 171, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на рахунках в банківських установах обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №123024020170000096 від 30.05.2024 - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя ОСОБА_1