Рішення № 12125633, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/471-10/28030.09.10

За позовом Громадської організації «Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів м. Києва»

до 1. Підприємства «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»

2. Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

про визнання недійсним договору

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: Мальована В.А. (довіреність від 18.04.2010р. )

від відповідача-1: не зявились

від відповідача-2: Шалашова В.І. (довіреність від 16.06.2010р.)

В судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Справа розглядається судом вдруге.

Громадська організація «Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів м. Києва»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Підприємства «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»(далі за текстом відповідач1) та до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(далі за текстом відповідач-2) про визнання недійсним іпотечного договору від 30.52008р., укладеного між відповідачами (надалі Договір, спірний договір).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір суперечить положенням статутів позивача та відповідача-1. Так, позивач посилається на той факт, що спірний договір було укладено без необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідача-1.

Відповідач-2 надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідач-1 відповідно до свого статуту є юридичною особою, має відокремлене майно, не відповідає за зобовязаннями позивача, а директор відповідача-1 розпоряджається в установленому порядку майном і коштами відповідача-1, укладає цивільно правові договори. Відповідач-2 вказує на відсутність у позивача виключної компетенції щодо надання будь яких погоджень/затверджень угод по відчуженню чи обтяженню майна, що належить відповідачу-1. Крім того, відповідач-2 у відзиві на позов вказує на те, що позивачем було надано дозвіл відповідачу-1 виступити майновим поручителем Підприємства «Харківський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів правоохоронних органів»та укласти оспорюваний договір іпотеки.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа розглядалась відповідно до положень статті 75 ГПК України згідно наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення в судове засідання представника відповідача-1 та невиконання відповідачем-1 вимог ухвали суду в частині надання витребуваних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»(іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 30.05.2008 до кредитного договору від 28.05.2008 цього банку з Підприємством «Харківський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів правоохоронних органів».

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України «Про іпотеку»є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно п. 2.1 договору, предметом іпотеки є адміністративна будівля зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 916,90 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється, суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а ст. 52 цього ж Кодексу встановлено, що некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

При цьому частиною першою ст. 53 ГК України передбачено, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Статтею 63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, у тому числі, на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з ст. 93 вказаного Кодексу підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Частинами першою, другою та п'ятою ст. 112 ГК України передбачено, що підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство,, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та статутними документами. Підприємство об'єднання громадян діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 136, 137 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, а правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно з ст. 21 Закону України «Про об'єднання громадян»об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

Частиною першою ст. 23 вказаного Закону передбачено, що право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Таким чином, відповідно до вищезазначеної сукупності норм діючого законодавства, такий суб'єкт господарювання як підприємство об'єднання громадян, в якому колективна форма власності є визначеною при його утворенні, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на праві оперативного управління або господарського відання як по відношенню до того майна, яке було ним отримане при створенні, так і по відношенню до того, яке воно набуло в процесі своєї господарської діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги стверджував, що відповідач-1 є унітарним підприємством, яке засноване на власності неприбуткової громадської організації «Координаційна рада міських організацій інвалідів міста Києва», тобто позивача у справі. Це підприємство не має на меті отримання прибутку та створене для здійснення господарської діяльності з метою виконання тих статутних завдань, які стоять перед позивачем. У цьому зв'язку, за твердженням позивача, майно, яке є предметом іпотеки, не може належати відповідачу-1 на праві власності, оскільки діяльність останнього може здійснюватись виключно на праві оперативного управління або господарського відання щодо належного йому майна.

З наявних у справі документів випливає, що відповідач-1 є підприємством об'єднання громадян, заснованим на власності неприбуткової громадської організації «Координаційна рада міських організацій інвалідів міста Києва». Головною метою діяльності відповідача-1 є здійснення заходів соціально-медичного та професійного спрямування. Центр утворено для тимчасового перебування інвалідів І-ІП груп незалежно від віку, які мають відповідні медичні показання і потребують вжиття заходів щодо професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації з метою забезпечення їх адаптації у суспільному житті, подальшої зайнятості, економічної і побутової самостійності. Центр не має на меті отримання прибутку.

Майно Центру становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Центру. Джерелами формування майна Центру є кошти засновника та інші джерела, передбачені чинним законодавством. Центр має право укладати цивільно-правові договори щодо належного йому майна. Майно, яке є власністю засновника, закріплене за Центром з правом господарського віддання. Укладання договорів щодо купівлі-продажу, міни, дарування, передачі в оренду, лізинг, заставу основних засобів, здійснюється Центром після отримання згоди позивача в порядку, передбаченому його статутом.

Відповідач-2 наголошує на тому, що позивач сам дозволив відповідачу-1 виступити майновим поручителем забезпечення виконання зобов'язань підприємства «Харківський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів правоохоронних органів»за кредитним договором.

На підтвердження викладеного відповідач-2 посилається на витяг з протоколу №2 засідання Виконкому Координаційної Ради міських громадських організацій інвалідів міста Києва. Вказаним протоколом підтверджується надання згоди виконкомом позивача відповідачу-1 на підписання договору іпотеки відповідного нерухомого майна.

Пунктом 4.4 статуту відповідача-1 встановлено, що укладання договорів щодо купівлі продажу, міни, дарування, передачі в оренду, лізинг, заставу основних засобів, здійснюється відповідачем-1 після отримання згоди позивача у порядку, передбаченому його статутом.

Відповідно до п. 5.2 статуту позивача вищим органом управління позивача є Конференція делегатів від усіх її членів з правом голосу (Конференція).

П. 5.6 статуту позивача встановлено, що Конференція здійснює право власності на майно та кошти позивача (пп. 5.6.9) та делегує Голові, Зборам Ради та Виконкому окремі функції по господарському управлінню коштами та майном (пп. 5.6.10).

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення про те, що Конференцією позивача не делегувалась Виконкому відповідні повноваження щодо надання згоди відповідачу-1 укладати договір іпотеки від 30.05.2008р.

Відповідачами не було надано суду докази, які б спростовували вказані твердження позивача.

Відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України в постанові у справі №4/471 від 13.07.2010р. зазначив про необґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій про те, що оспорюваний договір іпотеки укладався за згодою позивача.

Крім того, вказана постанова містить вказівку про недоведеність відповідачаем-2 обставин, які б свідчили про те, що Конференція Ради, як її вищий орган управління, давала згоду щодо укладення відповідачем-1 оспорюваного договору іпотеки, як і про недоведеність обставини щодо делегування відповідних у цьому зв'язку повноважень від Конференції Ради (вищого органу управління позивача) будь-якому з інших органів її управління.

З огляду на таке, посилання відповідача-2 про те, що оспорюваний договір іпотеки укладався за згодою позивача не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить висновку про укладання оспорюваного договору всупереч положенням статуту відповідача-1(пункт 4.4) та статуту позивача (п. 5.2, пп. 5.6.9, пп. 5.6.10.).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини 1 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 49 ГПК України судові витрати в розмірі 338,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача-2 та підлягають стягненню в доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір від 30.05.2008р., укладений між Підприємством «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» (ідентифікаційний код: 32209626, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 21) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(ідентифікаційний код 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна 5), посвідчений 30.05.2008р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П.А., зареєстрований в реєстрі за №5513.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(ідентифікаційний код 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна 5) на користь державного бюджету (рахунок 31110095700011, одержувач УДК Шевченківського району м. Києва, банк ГУ ДКУ у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(ідентифікаційний код 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна 5) на користь державного бюджету (рахунок 31218264700001, ідент. код 24262621, одержувач ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код платежу 22050003) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 13.10.2010р.