Рішення № 12125563, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/16307.09.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод"

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд - Інвест"

Про                              стягнення 25 347,44 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Третякова Л.Ф. –предст. (дов. № 1019 від 30.08.2010 р.)

                              Третяков П.М. –предст. (дов. № 1020 від 30.08.2010 р.)

Від відповідача          не з'явився

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд - Інвест" (далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 25 347,44 грн. (22 406,40 грн. –основний борг, 655,61 грн. –3% річних, 2 285,43 грн. –збитків від інфляції) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2009-03-20СМТ від 20.03.2009 р.

Ухвалою суду від 02.07.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/163 та призначено розгляд справи на 30.07.2010 р.

До початку судового засідання відділом діловодства суду отримано телеграму від представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 30.07.2010 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Суд задовольняє клопотання позивача.

Ухвалою суду від 30.07.10 р. розгляд справи відкладено на 07.09.2010 р., сторони зобов’язано виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/163.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2010 р. знову не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.09.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 2009-03-20СТМ (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти й оплатити залізобетонні плити (далі - Товар), в асортименті, кількості та за ціною згідно з Заявками, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Розділу 2 Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад відповідача по реквізитам, зазначеним відповідачем у Заявках. Поставка здійснюється після узгодження умов протягом 10 календарних днів після оплати. Датою поставки є дата, зазначена на видатковій накладній.

Відповідно п. 4.1 договору ціна на товар узгоджується сторонами в Заявках і вказується в рахунку-фактурі.

Згідно п. 5.1 Договору оплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем в безготівковому вигляді шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок позивача в національній валюті України.

На виконання умов Договору 14.05.2009 р. позивач здійснив оплату товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000002-2009-03-20 СТМ від 13.04.2009 р. у сумі 22406,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1857.

Проте, позивач оплачений товар від відповідача не отримав.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 22406,40 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення 3% річних, що згідно розрахунку становить 655,61 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 2285,43 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 22406,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 655,61 грн., збитків від інфляції –2285,43 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 655,61 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2285,43 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд - Інвест" (04050, м. Київ, вул. Артема, 103-А, код 35830735, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Полковника Ганжі, 16, код 34465052) 22406 (двадцять дві тисячі чотириста шість) грн. 40 коп. основного боргу, 655 (шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 61 коп. 3% річних, 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 43 коп. збитків від інфляції, 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 47 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                              Л.В.Прокопенко