Рішення № 121255282, 28.08.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7288/24

2-о/214/273/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/7288/24 за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ратушної Ольги Вікторівни, заінтересована особа: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2024 року адвокат Ратушна О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Жабне Горохівського району Волинської області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій російською федерацією території України - селище міського типу Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, Україна. Причина смерті - набряк головного мозку.

В обґрунтування вимог зазначила, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, Україна. Оскільки ОСОБА_2 померла на території тимчасово непідконтрольній Україні, на якій введено воєнний стан, та яка є тимчасово окупованою територією України, визначеною такою відповідно до законодавства, її смерть не може бути зареєстрована в органах ДРАЦСУ на підставі наданих заявницею документів, у зв`язку з цим заявниця вимушена звернутись до суду.

Оскільки зареєструвати смерть матері на території України в позасудовому порядку вона не має можливості, тому вимушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 28.08.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі (а.с. 18-19).

Правом на участь в судовому засіданні заявниця та її представник не скористалися, від останньої надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити їх.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилася, від начальника відділу О. Ельтерман надійшла до суду заява, в якій вона просила справу розглянути за її відсутності, ухвалити рішення на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно положень ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Положеннями ст.ст.80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю заявниці, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.03.1983 року Брильовською селищною радою Цюрюпинського району Херсонської області, та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2007 року Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 6, 7).

Судом оглянуто надані заявницею копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане 02.06.2024 року Каланчацьким районним відділом ЗАЦС Херсонської області та копія медичного свідоцтва про смерть №55 від 28.07.2024 року, видане Каланчацькою районною лікарнею Херсонської області. З наданих заявницею документів слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, Україна (а.с.12, 13-14).

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Згідно приписів ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Вирішуючи питання щодо оцінки наявних доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republicof Moldovaand Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]. Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявниця не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Жабне Горохівського району Волинської області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, Україна, оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органи влади України як заклади охорони здоров`я або судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.

Частиною 1 статті 17 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для заявниці, оскільки необхідне для проведення державної реєстрації смерті та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Оскільки заявниця позбавлена можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті своєї матері, а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, підтверджується наданими суду доказами, тому є правові підстави для задоволення заяви і для встановлення факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

З огляду на звільнення заявника від сплати судового збору за подання даної заяви на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та задоволення заявлених вимог, судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 19, 76-82, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ратушної Ольги Вікторівни, заінтересована особа: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки села Жабне Горохівського району Волинської області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, Україна. Причина смерті - набряк головного мозку.

Копію рішення видати заявникові негайно після його підписання та невідкладно надіслати до Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - для державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду є підставою для складання актового запису про смерть та видачі свідоцтва про смерть за встановленою формою.

Рішення підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 42961727, юридична адреса: пр. Металургів, буд. 16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Рішення складено та підписано 28 серпня 2024 року.

Суддя А.В. Ткаченко