Ухвала суду № 121255004, 28.08.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3519/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування № 22024000000000128 від 08.02.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, затверджений прокурором 1-го відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора надійшов до Овідіопольського райсуду Одеської області 10.06.2024 р. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від був розподілений в провадження судді ОСОБА_1 , ухвалою якого від 11.06.2024 р. були призначені до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.06.2024 р. відносно ОСОБА_6 обрана міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор № 21» на строк до 24.08.2024 р. без визначення розміру застави.

В процесі проведення підготовчих судових засідань, обвинуваченим та його захисником дві заявлялись відводи головуючому судді ОСОБА_1 , у задоволенні яких було відмовлено ухвалами інших суддів Овідіопольського райсуду Одеської області.

Ухвалою ОАС від 07.08.2024 р. була частково задоволена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 , ухвала Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.06.2024 р. про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасована та постановлена нова ухвала, якою клопотання прокурора задоволено і обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 06.10.2024 р. без визначення розміру застави.

Крім того, 07.08.2024 р. ОАС було постановлено окрему ухвалу відносно судді ОСОБА_1 з приводу застосування суддею в ухвалі суду від 26.06.2024 р. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ненормативної лексики та доведено до відома голови Овідіопольського райсуду Одеської області про виявлені порушення з метою їх недопущення у майбутньому.

З цих підстав, на думку суду, суддя ОСОБА_1 підлягає самовідводу в даному кримінальному провадженні.

Пунктом 4 частини 1 ст. 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Статтею 80 КПК України встановлено - за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання - зобов`язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють и?ого наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка и?ого заявила, повинна викласти відомі і?и? обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні. Безпідставні і немотивовані відводи не повинні розглядатися.

Статтею 82 КПК України передбачено - у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції України та Законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1,2 ч. 7 ст. 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до Закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Відповідно до ст. 6 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом Украі?ни № 475/97-ВР від17 липня 1997 року) «Кожен має право на справедливии? і публічнии? розгляд и?ого справи упродовж розумного строку».

Зі змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93).

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П`єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 р. - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 17.09.2019 р. виніс постанову у справі №277/599/15-к, в якій вказав, що безсторонність (неупередженість) суду має визначатися згідно з : суб`єктивним критерієм - при врахуванні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі; об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Як вказує ВС у мотивувальній частині рішення: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій)».

Таким чином, враховуючи існування в матеріалах справи окремої ухвали ОАС від 07.08.2024 р. відносно головуючого судді, з мотивами якої не згоден суддя, враховуючи, що у її мотивувальній частині не розкрита суть ненормативної лексики застосованої суддею у змісті оскаржуваної ухвали, а також, беручи до уваги попередні відводи судді з боку обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що в даному випадку існує певна недовіра у сторони захисту та обґрунтовані сумніви в об`єктивності судді ОСОБА_1 при розгляді вказаних матеріалів кримінального провадження, а також враховуючи обов`язок судді бути безстороннім та вільним від будь-якого упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення, з урахуванням довіри, якою повинні користуватися не тільки сторони у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому та вільності від будь-якого невідповідного упередження або впливу в очах розумного спостерігача, що випливає з позиції захисника та обвинуваченого у їхніх заявах про відвід судді ОСОБА_1 , що в подальшому може вплинути на об`єктивність та повноту судового розгляду, не порушивши права обвинуваченого на справедливий суд, закріплену ст. 6 ЄКПЛ, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ, застосовуючи ст. 6 ЕКПЛ, а також, запобігаючи подальшим повторним відводам судді з боку захисту, можливого скасування вироку суду з підстав незаконного складу суду, суддя ОСОБА_1 вважає необхідним задовольнити самовідвід.

Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

УХВАЛИВ :

Заявити самовідвід судді ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 22024000000000128 від 08.02.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та передати вказані матеріали до канцелярії суду для її повторного автоматичного перерозподілу в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1