Ухвала суду № 121254942, 28.08.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9905/24

Категорія 17

2-о/295/212/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю спільної із заявником дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає окремо від родини та не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

В первісній заяві ОСОБА_1 зазначив, що встановлення факту необхідно заявнику для захисту прав та інтересів дитини, оформлення документів для отримання соціальної допомоги від держави, вирішення питання про переміщення з дитиною для оздоровлення та духовного і морального розвитку.

Ухвалою суду від 02.07.2024 заяву залишено без руху.

Підставою залишення заяви без руху слугували наступні обставини: невідповідність заяви вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не зазначення заявником в чому полягають перешкоди для виконання ним його батьківських обов`язків, тоді коли він є рідним батьком, і має всі права як батько та несе всі обов`язки як батько, і ніщо йому не може перешкоджати виконувати свої права і обов`язки по відношенню до дитини, відсутність конкретизації в частині соціальної допомоги, яку має намір заявник оформити та отримати від держави, а також не залучення до участі у справі державного органу, який повинен надавати таку соціальну допомогу, несплата судового збору, а також інші підстави.

02.08.2024 ОСОБА_1 подано до суду заяву про усунення недоліків, з поданням якої частково усунуто деякі недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02.07.2024.

Разом з тим, в уточненій заяві про встановлення факту, яка подана на усунення недоліків заявник зазначає, що метою встановлення факту є отримання податкової соціальної пільги передбаченої п. 169.1 Податкового кодексу України та забезпечення влаштування дитини на відпочинок до санаторію "Дениші" Житомирської обласної ради.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 641/5187/20, від 23.05.2022 року у справі № 539/4118/19, від 22.03.2023 року справа № 290/289/22-ц

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та зякою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначає, що метою встановлення факту є отримання податкової соціальної пільги передбаченої п. 169.1 Податкового кодексу України та забезпечення влаштування дитини на відпочинок до санаторію "Дениші" Житомирської обласної ради.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227 "Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги" для отримання соціальної податкової пільги у розмірі 150%, право на яке має заявник відповідно до п. 169.1.3 Податкового кодексу України, не передбачено подання рішення суду про встановлення факту самостійного утримання дитини. Для цілей п. 169.1.3 Податкового кодексу України, одинокою матір`ю (батьком) або опікуном, піклувальником, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом "а" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 Кодексу ( 2755-17 ), мають дитину (дітей) віком до 18 років, подається документпро те,що батьки не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом та не передбачає надання рішення суду про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком/матір"ю.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" діти віком від 7 до 18 років перебувають у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно або за згодою керівника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку разом з батьками чи іншими законними представниками.

В поданій ОСОБА_1 заяві відсутня мета встановлення юридичного факту, а саме мета яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне за собою правові наслідки. Заявник не зазначив іншої мети та не обґрунтовував, для відновлення яких саме інших порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив факт того, що він самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_4 .

Лист Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1042/02-23/24 від 02.08.2024, яка є місцем роботи заявника, про надання додаткових документів для надання пільги та Лист КП Житомирського обасного лікувально-санаторного центру радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради для надання згоди матері для влаштування дитини в санаторій не є правовою підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту та є неєфективним способом захисту права заявника.

Заявником не вказано в чому полягають перешкоди для виконання ним його батьківських обов`язків, тоді коли він є рідним батьком, і має всі права як батько та несе всі обов`язки як батько, і ніщо йому не може перешкоджати виконувати свої права і обов`язки по відношенню до дитини, а ті обставини, що зазначені в заяві - підтверджуються іншими доказами.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, на переконання суду, заявником не може бути ініційоване питання про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини з метою отримання податкової соціальної пільги передбаченої п. 169.1 Податкового кодексу України та забезпечення влаштування дитини на відпочинок до санаторію "Дениші" Житомирської обласної ради, оскільки законодавчо встановлений порядок надання пільг та влаштування в заклади оздоровлення та відпочинку, а відтак саме по собі встановлення факту про який просить заявник не породжує для нього жодних юридичних наслідків, а тому не може бути предметом судового провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись стст. 293, 294, 315, 317, 318 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення- факту самостійного утримання та виховання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28 серпня 2024 року.

Суддя Л.М. Чішман