Рішення № 121250846, 28.08.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23373/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 25.07.2024 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №19005-16262/В-02/8-1500/24 від 26.06.2024 року, у поновленні з 01 квітня 2024 року права ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити, з 01 квітня 2024 року, право ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2024 року з урахуванням його права на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-ти кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, які передбачали таке обмеження, визнані неконституційними, та утратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 30.07.2024 строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа відповідачу в його електронний кабінет. Згідно довідки, ухвалу суду від 30.07.2024 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області було доставлено до електронного кабінету 30.07.2024.

Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-категорії, отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Листом №15758-13293/В-02/8-1500/24 від 21.05.2024, відповідач надав позивачу копії розрахунків пенсії станом на 01.01.2023 року, на 01.01.2024 року та на 01.03.2024 року.

З копії розрахунку пенсії від 28.02.2024 року вбачається, що з 01.03.2024 року позивачу нараховано пенсійну виплату у розмірі 38240,73 грн., однак, виплачується пенсія у розмірі 23610,00 грн., що відповідає 10-кратному розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.03.2024 року.

28 травня 2024 року, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, на підставі висновків Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, поновити його право на отримання з 01 квітня 2024 року пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без застосування обмеження її розміру 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення перерахунку його пенсії з 01 квітня 2024 року з урахуванням його права на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без застосування обмеження її розміру 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, листом №19005-16262/В-02/8-1500/24 від 26.06.2024 року відмовив позивачу у задоволенні заяви з посиланням на те, що на даний час відсутній узгоджений порядок дій щодо перерахунку пенсій та питання фінансування щодо зміни розмірів пенсій після 20.03.20243 за Рішенням №2-р(ІІ)/2024, виплата пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у раніше визначених розмірах.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII передбачено, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Правовідносини, пов`язані з призначенням державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є предметом регулювання статті 54 Закону № 796-XII, у ній установлено мінімальні розміри пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що в приписах статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 3285-ХІІ, чинній на час призначення пенсії позивачу, і в редакції, чинній на час розгляду цієї справи, не встановлено обмеження максимального розміру пенсії осіб, на яких поширено дію цієї статті Закону № 796-XII.

Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) (надалі Закон № 3668-VI) передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що їх здійснюють із Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначеної (перерахованої) відповідно до, зокрема, Закону № 796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI внесено зміни, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме: частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 67 Закону № 796-XII урегульовано порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, визначених Законом № 796-XII.

У первинній редакції, ця стаття не містила приписів щодо обмеження максимального розміру пенсії, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати. Таку вимогу містить і частина перша статті 67 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96ВР, що є чинною на час розгляду цієї справи, а саме: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

З аналізу наведеного суд робить висновок, що за наявності гарантій підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, приписами статті 2 Закону 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII законодавець фактично обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною 3 статті 22 Конституції України законодавцю не дозволено звужувати зміст та обсяг наявних прав і свобод під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів.

20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р(ІІ)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнав неконституційними, та такими, що утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.03.2024 року втратили чинність норми, які встановлювали обмеження пенсій осіб, призначених відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII, зокрема позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.04.2024 року є протиправним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.

Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 19005-16262/В-02/8-1500/24 від 26.06.2024 року, у поновленні з 01 квітня 2024 року права ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити, з 01 квітня 2024 року, право ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2024 року з урахуванням його права на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження 10-кратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Роман КАРАВАН