Рішення № 12124979, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/7711.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про вилучення майна та стягнення 58093,98 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін

від позивача: Ванжа О.А.

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами вилучити у відповідача передати (повернути) позивачу майно (обєкт фінансового лізингу) торговий автомат марки Bianchi, модель BMV951 25 шт. та стягнути з відповідача 58093,98 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору фінансового лізингу від 28.09.06 р. № ФЛ-20060928/38 щодо повернення майна позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.10 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2010 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.10 р. змінено рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.09 р. у справі № 13/92 і позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»задоволено частково, а саме: стягнуто штрафні санкції у розмірі 14336,32 грн., а у розірванні договору та вилученні предмету лізингу відмовлено; лист позивача від 05.10.09 р. № 4283 з вимогою про повернення торгових автоматів Bianchi моделі BVM951 у кількості 25 одиниць в строк до 16.10.09 р. відповідач не отримував; опис вкладення, наданий позивачем в якості направлення вказаного листа не може вважатися належним доказом направлення відповідачу письмового повідомлення, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у сумі 58093,98 грн.; відповідач виконав усі грошові зобовязання за договором фінансового лізингу, а тому відповідно до п. 17.2. вказаного договору позивач зобовязаний укласти договір купівлі-продажу предмету лізингу, проте відповіді на лист відповідача про укладення договору викупу (купівлі-продажу) предмету лізингу від позивача не надійшло.

У судових засіданнях 07.06.10 р., 21.06.10 р., 26.07.10 р., 18.08.10 р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалися перерви.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить зобовязати відповідача повернути позивачеві майно (обєкт фінансового лізингу) торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 25 шт. та стягнути з відповідача 58093,98 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним заяву про у уточнення позовних вимог. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник відповідача подав заяву про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 57/106 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про спонукання до укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу торгових автоматів марки Bianchi, моделі BVM951 у кількості 25 одиниць.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не зазначено, які докази суд не може встановити самостійно, не зазначено, які обставини можуть бути встановлені у справі № 57/106, а також враховуючи, що у вищезазначеній справі № 57/106 відсутнє рішення суду про задоволення позову, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що розгляд справи № 57/106 на даний час не впливає на наявність у відповідача правових підстав для користування майном - торговим автоматом марки Bianchi, модель BMV951 25 шт., а отже, розгляд даної справи можливо здійснити до вирішення справи № 57/106.

За таких обставин суд у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 57/106 відмовляє.

Представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.06 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІБІАЙ Лізинг»(лізингодавець) та відповідачем був укладений договір № ФЛ-20060928/38 фінансового лізингу (надалі договір), за умовами якого лізингодавець зобовязався надавати в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору) (далі майно) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

З специфікації (додатку № 2 від 28.09.06 р. до договору № ФЛ-20060928/38 фінансового лізингу від 28.09.06 р.) вбачається, що предметом лізингу є торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 в кількості 25 одиниць.

Пунктами 2.1., 2.2. договору його сторони погодили, що строк користування відповідачем майном становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з п. 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав майно: а саме торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 в кількості 25 штук, а відповідач прийняв вищевказане майно в користування (фінансовий лізинг), що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 22.12.06 р. (копія у матеріалах справи).

Таким чином, строк користування майном за договором від 28.09.06 р. становить з 22.12.06 р. до 21.01.09 р.

Пунктом 18.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обовязком для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Листом від 05.10.09 р. № 4283 позивач запропонував в строк до 16.10.09 р. включно повернути позивачу за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г отримане за договором майно предмет лізингу, а саме: торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 25 шт.

Проте відповідач до даного часу зазначене майно позивачу не повернув. Наведена обставина сторонами не заперечується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.09 р. у справі № 13/92 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості штрафних санкцій 59096,89 грн., розірвання договору та вилучення предмету лізингу у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.10 р. у справі № 13/92 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості штрафних санкцій 59096,89 грн., розірвання договору та вилучення предмету лізингу рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.09 р. у справі № 13/92 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ЗАО «ПроКредитБанк», МФО 320984), а уразі відсутності грошових коштів з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-г, код 33880354 п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637) пеню в розмірі 849,23 грн., штраф в розмірі 12387,50 грн., 3 % річних в розмірі 107,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 707,10 грн., державне мито в розмірі 140,51 грн. та 74,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

У вказаній постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.02.10 р. у справі № 13/92 зазначається, що з протоколу загальних зборів учасників від 22.09.06 р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТіБіАЙ Лізинг»змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг».

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки обовязковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є субєктний склад спору, а в справі № 13/92 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.10 р. у справі № 13/92 не підлягають доказуванню.

Позивач просить зобовязати відповідача повернути позивачеві майно (обєкт фінансового лізингу) торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 25 шт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 28.09.06 р. № ФЛ-20060928/38, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Крім того, в силу вимог ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Однією з істотних умов договору лізингу відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»є строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу).

Лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу (п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором (п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Як зазначалося вище, пунктами 2.1., 2.2. договору його сторони погодили, що строк користування відповідачем майном становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з п. 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором. В разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, відповідач зобовязаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобовязаний прийняти майно у відповідача.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.10 р., яким змінено рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.09 р. у справі № 13/92 і позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»задоволено частково, а саме: стягнуто штрафні санкції у розмірі 14336,32 грн., а у розірванні договору та вилученні предмету лізингу відмовлено; лист позивача від 05.10.09 р. № 4283 з вимогою про повернення торгових автоматів Bianchi моделі BVM951 у кількості 25 одиниць в строк до 16.10.09 р. відповідач не отримував; опис вкладення, наданий позивачем в якості направлення вказаного листа відповідно до Правил надання послуг поштового звязку, що затверджені постановою КМ України від 17.08.02 р. № 1155 не може вважатися належним доказом направлення відповідачу письмового повідомлення, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у сумі 58093,98 грн.; відповідач виконав усі грошові зобовязання за договором фінансового лізингу, а тому відповідно до п. 17.2. вказаного договору позивач зобовязаний укласти договір купівлі-продажу предмету лізингу, проте відповіді на лист відповідача про укладення договору викупу (купівлі-продажу) предмету лізингу від позивача не надійшло.

Суд визнає неправомірним посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. N 1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", оскільки на час відправлення відповідачем листа від 05.10.09 р. вказана постанова втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 р. № 270.

Крім того, відповідно до п. 61 постанови КМ України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 р. № 270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Оскільки на представленому позивачем описі вкладення від 05.10.09 р. наявний підпис працівника поштового звязку та проставлений відбиток календарного штемпеля, а також враховуючи, що розрахунковий документ встановленої форми може вважатися належним доказом (однак не є єдиним доказом) надсилання іншій стороні певних документів, суд дійшов висновку, що позивач у встановленому порядку направив на адресу відповідача листа від 05.10.09 р.

Щодо посилання відповідача на положення п. 17.2. договору про зобовязання позивача укласти договір купівлі-продажу предмету лізингу, то спір щодо спонукання позивача укласти договір купівлі-продажу може бути предметом окремого судового розгляду.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що 21.01.09 р. строк користування майном предметом лізингу (торговими автоматами марки Bianchi, модель BVM951 в кількості 25 штук) закінчився, а в силу вимог ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», положень 2.2. договору із закінченням строку лізингу у лізингоодержувача виникає обовязок повернення предмету лізингу лізингодавцю, суд визнає позовні вимоги в частині вилучення у відповідача, передачі (повернення) позивачу майна торгового автомату марки Bianchi, модель BVM951 25 шт обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 58093,98 грн. неустойки за період з 17.10.09 р. до 01.04.2010 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України (п. 48 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Крім того, пеня нараховується лише за невиконання грошового зобов'язання, в той час як штраф може застосовуватися в разі порушення як грошового зобов'язання, так і іншого зобов'язання (щодо надання послуг, повернення майна, виконання робіт, поставки товарів тощо).

Пунктом 11.2.2. передбачено, що якщо відповідач та/або інші особи, яким майно, при обовязковій наявності відповідного письмового дозволу позивача, може бути надано відповідачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10. даного договору, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що ст. 549 ЦК України передбачено стягнення неустойки у вигляді штрафу або пені, які відрізняються тим, що пеня нараховується виключно за невиконання грошового зобовязання, а штраф не залежить від тривалості прострочення боржника, суд приходить до висновку, що встановлені п. 11.2.2. договору правові наслідки невиконання зобовязання не підпадають під ознаки штрафу, пені, що наведені у ст. 549 ЦК України.

Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказана норма узгоджується з передбаченою ст. 3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства України свободою договору.

Крім того, відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки п. 11.2.2. договору сторони самостійно погодили такі правові наслідки порушення зобовязання як стягнення неустойки за порушення негрошового зобовязання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості майна за кожний день прострочення строку повернення майна, і вказаний пункт договору сторонами не оспорюваний, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 58093,98 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера «Г», ідентифікаційний код 33880354) майно (обєкт фінансового лізингу) торговий автомат марки Bianchi, модель BVM951 25 шт.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера «Г», ідентифікаційний код 33880354) 58 093 (пятдесят вісім тисяч девяносто три) грн. 98 коп. неустойки, 665 (шістсот шістдесят пять) грн. 93 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 14.10.10. р.