Рішення № 12124834, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/12627.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Дочірнього підприємства "Райське Джерело"

доДержавного комунального підприємства "Госпкомобслуговування"

простягнення 75148,69грн.

Представники сторін: від позивача Демченко В.М. - представник; від відповідачаКозлов О.С. - представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Райське джерело" про стягнення з Державного комунального підприємства "Госпкомобслуговування" заборгованості за договором від 01.08.2000 на загальну суму 97017,69 грн., у тому числі заборгованість за оренду устаткування у розмірі 16742,69 грн., заборгованість за поставлену воду у розмірі 6175,00 грн., заборгованість за неповернення устаткування 31 кулера на суму 65100,00 грн. та 100 бутлей на суму 9000,00 грн..

Позивач заявою від 27.09.2010 зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду устаткування у розмірі 17188,69 грн., заборгованість за неповернення устаткування 24 кулера на суму 50400,00 грн. та 84 бутлей на суму 7560,00 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку питної води та оренду устаткування № 108 від 01.07.2000 на виконання якого позивачем передано відповідачу в оренду устаткування. Оренда устаткування відповідно до виставлених позивачем рахунків-фактур відповідачем не сплачена, устаткування, яке надавалось відповідачу на умовах тимчасового користування, позивачу не повернуто.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача у судовому засіданні підтверджує факт наявності заборгованості та не повернення позивачу устаткування.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає позовні вимоги позивача згідно уточнень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.07.2000 року між Дочірнім підприємством "Тівей Україна", правонаступником якого є позивач, як постачальником, та Державним комунальним підприємством "Госпкомобслуговування", як споживачем, укладено договір № 108, відповідно до умов якого, постачальник зобов‘язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати поставку питної води, а споживач зобов‘язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати рахунки постачальника.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування споживачем коштів, на підставі рахунку –фактури за фактичну поставлену питну воду (п. 2.1, п. 2.2 Договору).

На виконання умов договору, позивачем поставлялась питна вода, що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи.

Крім того, сторонами, шляхом укладання Додатків до Договору № 108 була погоджена передача відповідачу позивачем, в оренду, устаткування. Факт передачі позивачем відповідачу устаткування в оренду підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок наявної заборгованості за поставлену питну воду, за оренду устаткування та у зв‘язку з неповерненням кулерів та бутлей відповідачем позивачу.

В процесі розгляду справи, позивачем зменшені позовні вимоги, у зв‘язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем та частковим поверненням устаткування.

За таких обставин, суд розглядає даний спір в межах позовних вимог, які позивачем були зменшені відповідним клопотанням.

Отже, що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за устаткування, то такі вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2001- 2007 років було надано устаткування відповідачу в оренду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Вартість орендної плати за устаткування визначалась в Додатках до Договору № 108.

Станом, на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача за оренду устаткування перед позивачем становить 17188,69 грн. Заборгованість відповідача за оренду устаткування також підтверджується актом звірки відповідача.

В силу ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору поставки, так і договору найму. Оскільки спір виник саме з приводу невиконання зобов’язань щодо внесення плати за тимчасове користування устаткуванням застосуванню підлягають положення глави 58 Цивільного кодексу України, що регулюють загальні положення про найм (оренду).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами Договору сторонами не передбачено строк сплати орендної плати за користування устаткування, то позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою погасити заборгованість по орендній платі на загальну суму 22917,69 грн. та з вимогою повернути устаткування, яка була отримана відповідачем 26.04.2010.

Однак, відповідач не погасив заборгованість перед позивачем за оренду устаткування, що не заперечується представником відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача за оренду устаткування на загальну суму 17188,69 грн. У зв‘язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за оренду підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за неповернення устаткування у кількості 24 кулерів на загальну суму 50400,00 грн. та 84 бутелей на загальну суму 7560,00 грн., то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки а ні в Договорі а ні в Додатках до нього сторонами не погоджені відносини щодо повернення устаткування, строків його повернення, відповідальність за не повернення, вартість устаткування.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Судом враховується, що устаткування було надано позивачем в оренду, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою повернути устаткування, відповідачем устаткування у повному обсязі позивачу не повернуто.

Однак, позивачем не надано жодних доказів погодження з відповідачем вартості устаткування та відповідальності за неповернення такого устаткування у вигляді відшкодування його вартості.

З огляду на викладене, судом встановлено, що умовами Договору та Додатків до нього не передбачені відповідальність відповідача за неповернення устаткування у тому числі у вигляді відшкодування вартості такого устаткування, вартість устаткування, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем прав позивача, невизнання такого права при зверненні до суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення орендної плати у розмірі 17188,69 грн..

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам та з у рахуванням того, що часткова сплата у розмірі 5729,00 грн. заборгованості відбулась в процесі розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства "Госпкомобслуговування" (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 21465789 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства "Райське Джерело" (03050, м. Київ, вул. Предславинська,34-Б, код 30858101) суму у розмірі 17188 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 229 (двісті двадцять дев‘ять) грн. 18 коп. та 55 (п‘ятдесят п‘ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата підписання 04.10.10