Рішення № 12124808, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/18229.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Українська дистрибуцій на система», м.Житомир,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 15 141,88 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –не з’явились,

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Українська дистрибуційна система», м.Житомир (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 141,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №54/09-09РР від 08.09.2009р., Угоду про умови (додаток № 1/2009/Рівне/до Договору № 54/09-09РР від 08.09.2009р.), Правила поведінки Представника Постачальника на об’єкті торгівлі Покупця (Додаток № 10 до Договору № 54/09-09РР від 08.09.2009р.), видаткову накладну № РН-0001781 від 13.11.2009р. на суму 22521,31 грн., видаткову накладну № РН-0001782 від 13.11.2009р. на суму 4167,00грн., видаткову накладну № РН-0001879 від 27.11.2009р. на суму 11811,41 грн., видаткову накладну № РН-0001880 від 27.11.2009р. на суму 4190,16грн., видаткову накладну № РН-0002022 від 11.12.2009р. на суму 2343,96 грн., видаткову накладну № РН-0002023 від 11.12.2009р. на суму 27217,51 грн., довіреність № 0033 від 10.11.2009р., довіреність № 0077 від 20.11.2009р., Довіреність № 0139 від 05.12.2009р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 19.04.2010р. на суму 14417, 08 грн. підписаний з боку обох сторін, претензію № 107 від 12.05.2010р. щодо погашення заборгованості за Договором з доказами направлення її Відповідачу, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Довідку АБ № 187933 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Відповідача № 100239157, Довідка про відкриті банківські рахунки Відповідача, банківські виписки щодо часткової оплати Відповідачем поставленої продукції, Довідку АА № 049587 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,12,54,57,61Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193,218,230-232 Господарського кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду від 12.08.2010р. року в судовому засіданні 03.09.2010р. були надані наступні документи: Довідка про відсутність станом на 03.09.2010р. будь-яких господарських договорів та зобов’язань з Відповідачем, крім тих що виникли за Договором № 54/09-09РР від 08.09.2009р., податкові накладні, Довідка Головного управління статистики у м.Києві станом на 10.08.2010р щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.08.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача.

29.09.2010р. Позивач через канцелярію суду надав для залучення до матеріалів справи докази направлення та отримання Відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків.

29.09.2010р. через канцелярію суду Позивачем було надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання 29.09.2010р. не з’явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивач не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Свідоцтві про державну реєстрацію Відповідача, яке було додано Позивачем до позовної заяви.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки про отримання поштової кореспонденції суду на поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Українська дистрибуційна система»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн» (Покупець) був укладений Договір №54/09-09РР (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується доставляти і передавати у встановлені Договором строки непродовольчу продукцію (далі-товар) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1.Договору Постачальник зобов’язується поставляти товар на умовах DDP (пункт поставки –визначений у замовленні) відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені Договором.

Згідно п.2.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень покупця.

Відповідно до п.2.11. Договору, зобов’язання Постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі Покупцю Товару, його приналежностей, супровідних документів на товар та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної та передачі Покупцю видаткової накладної.

Згідно п.7.1. Договору строк оплати товару (далі –строк платежу ) визначається в пункті 3 Угоди про Умови.

Як вбачається з п.3 Угоди про Умови сторони встановили строк платежу –7 днів з дня продажу.

Розділом 15 Договору сторони встановили відповідальність за порушення умов Договору. Зокрема п.15.4 Договору за порушення строків оплати товару згідно Договору Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до терміну, визначеному у п.8 Угоди про Умови. Строк дії Договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. В даному випадку строк Договору продовжується на один рік.

Як вбачається з п.8 Угоди про Умови, сторони визначили строк дії Договору до 31.12.2009р.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 72 251,52 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними № РН-0001781 від 13.11.2009р. на суму 22521,31 грн., № РН-0001782 від 13.11.2009р. на суму 4167,00грн., № РН-0001879 від 27.11.2009р. на суму 11811,41 грн., № РН-0001880 від 27.11.2009р. на суму 4190,16грн., № РН-0002022 від 11.12.2009р. на суму 2343,96 грн., № РН-0002023 від 11.12.2009р. на суму 27217,51 грн., довіреностями на отримання ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на суму 5 200,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи та повернуто нереалізовану продукцію на суму 52634,27 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 14417,08 грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаному з боку Позивача та Відповідача заборгованість станом на 19.04.2010р. складає 14417,08 грн.

13.05.2009 р. на адресу Відповідача була направлена претензія №107 з вимогою про сплату боргу –14417,08 грн., яка отримана Відповідачем 17.05.2010р., що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Проте Позивач відповіді чи сплати суми заборгованості не отримав.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір №54/09-09РР від 08.09.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 72 251,52 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними № РН-0001781 від 13.11.2009р. на суму 22521,31 грн., № РН-0001782 від 13.11.2009р. на суму 4167,00грн., № РН-0001879 від 27.11.2009р. на суму 11811,41 грн., № РН-0001880 від 27.11.2009р. на суму 4190,16грн., № РН-0002022 від 11.12.2009р. на суму 2343,96 грн., № РН-0002023 від 11.12.2009р. на суму 27217,51 грн., довіреностями на отримання ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на суму 5 200,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи та повернуто нереалізовану продукцію на суму 52634,27 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 14417,08 грн.

Актом звірки станом на 19.04.2010р., підписаного та засвідченого печатками з боку обох сторін, виведено сальдо на користь Позивача у розмірі 14417,08 грн., тим самим Відповідач визнав факт реалізації ним товару та прострочення виконання зобов’язання за договором щодо оплати продукції протягом 7 днів з дня продажу.

13.05.2009 р. на адресу Відповідача була направлена претензія №107 з вимогою про сплату боргу –14417,08 грн., яка отримана Відповідачем 17.05.2010р., що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Проте Позивач відповіді чи сплати суми заборгованості не отримав.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків з боку Позивача і Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 14 417,08 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 15.4. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 630,00 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 19.04.2010р. по 07.07.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 94,80 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Українська дистрибуційна система», м.Житомир, ідентифікаційний код 36330611 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн», м.Київ, ідентифікаційний код 36567247 про стягнення 22205,12 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн», м.Київ, ідентифікаційний код 36567247 на користь Приватного підприємства «Українська дистрибуційна система», м.Житомир, ідентифікаційний код 36330611 основну суму боргу у розмірі 14 417,08 грн., пеню у розмірі 630,00 грн., 3% річних у розмірі 94,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ АЙ ВАЙ Глобал Юкрейн», м.Київ, ідентифікаційний код 36567247 на користь Приватного підприємства «Українська дистрибуційна система», м.Житомир, ідентифікаційний код 36330611 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 151,42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 11.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева