Рішення № 12124530, 09.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/26609.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» про стягнення 346317,13 грн. за участю представників позивача –Півень Д.О., довіреність № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року, Цурки Н.О., довіреність № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 року, відповідача –Лихошви В.І., довіреність №255-37 від 12.01.2010 року, ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 305094,54 грн. основного боргу, 15232,46 грн. інфляційної складової боргу, 3317,89 грн. 3% річних, 22672,24 грн. пені, а загалом 346317,13 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 154-1767-5 від 01.10.2000 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.07.2010 року.

Через канцелярію суду 05.07.2010 року представник відповідача надав клопотання про відмову в задоволені позову в частині стягнення 305094,54 грн. погашеного боргу.

06.09.2010 року через канцелярію суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував, і просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.09.2010 року оголошувалася перерва на 09.09.2010 року.

У судовому засіданні 09.09.2010 року представник відповідача надав заяву про врахування виняткових обставин.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(абонент) 01.10.2000 року укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 154-1767-5, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання – протягом року, а абонент зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов’язаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно п.3 додатку №4 до договору в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2010р. по 01.05.2010р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. складала 305094,54 грн.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм), відомостей обліку теплової енергії стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 305094,54 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Однак, до звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 80000,00 грн., та частину основного боргу у розмірі 225094,54 грн. сплачено після звернення позивача з позовною заявою до суду, що підтверджується довідкою про погашення заборгованості за договором № 1541767 від 01.10.2000 року та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту електроенергію після звернення позивача з позовною заявою до суду в сумі 225094,54 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, державне мито в цій частині позову покладається на відповідача.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 80000,00 грн. слід відмовити у зв’язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 15232,46 грн. інфляційних сум, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 3292,82 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 22672,24 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. В позові в частині стягнення 21672,24 грн. пені судом відмовлено.

Державне мито у сумі 2662,92 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 181,47 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 5/2, код 02495431) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 15 232 (п’ятнадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 46 коп. інфляційної складової боргу, 3292 (три тисячі двісті дев’яносто дві) грн. 82 коп. 3% річних, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 24 коп. державного мита та 181 (сто вісімдесят одну) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 225094,54 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна