Рішення № 12124504, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27211.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 7 130,65 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гривцов С.Є. представник по довіреності № 536 від 19.10.2007р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні № 16/09 Ф/ЕП/МП від 08.04.2009р. в розмірі 7130,65 грн., в тому числі 2000,00 грн. основного боргу, 107,51 грн. пені, 4650,00 грн. 0,5 процентів, 76,44 грн. 3% річних, 189,19 грн. інфляційні витрати та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010р. порушено провадження по справі № 53/272, розгляд справи призначено на 20.09.2010р.

Представники сторін в засідання суду 20.09.2010р. не зявилися.

Враховуючи те, що неявка представників сторін у судове засідання, неподання витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 11.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 4650,00 грн. 0,5 процентів. В решті позовні вимоги позивач залишив без змін.

Відповідач в судове засідання 11.10.2010р. не зявився, вимоги ухвал суду від 30.08.2010р. та від 20.09.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 30.08.2010р. та від 20.09.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.04.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №16-09 Ф/ЕП/МП про надання транспортного-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якого відповідач, діючий в межах даного договору, прийняв на себе зобовязання, за дорученням та за рахунок замовника, з яким є укладені договори, організувати здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом позивача за маршрутом, вказаним у заявці, яка після її підписання стає невідємною частиною даного договору, а позивач, на підставі укладених заявок, приймає на себе зобовязання здійснювати за винагороду перевезення вантажів автомобільним транспортом, власником якого він являється.

08.04.2009р. відповідачем була подана заявка на міжнародне перевезення вантажу №16-09-Ф-ЄП/МП від 08.04.2009р. за маршрутом м. Шпола (України) м. Мінськ (Білорусь) вартістю 4 500,00 грн.

На виконання договору №16-09 Ф/ЕП/МП від 08.04.2009р. та заявки позивачем було здійснено перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А №374611.

Згідно з п. 3.14.18. Договору перевізник зобовязався надати експедитору для здійснення ним своєчасної оплати послуг перевізника оригінал міжнародної товаротранспортної накладної (CMR), оригінал рахунку-фактури та податкової накладної, договору (за необхідністю), заявки та акт виконаних робіт, а також копії іншої супровідної документації.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв передбачений п. 3.14.18. Договору пакет документів, що підтверджується описом внутрішнього вмісту поштового відправлення та квитанцією курєрської доставки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписаний лише з боку позивача.

Однак, відповідачем не надано доказів про те, що ним виявлено недоліки виконаних позивачем послуг з перевезення та предявлялися претензії до позивача щодо їх усунення.

Отже, незважаючи на те, що акт виконаних робіт не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо якості наданих послуг не надано.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно відмовляється від оплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2. Договору №16-09 Ф/ЕП/МП від 08.04.2009р. вартість послуг по здійсненню перевезення вантажів вказується у заявках на кожну окрему перевозку вантажу, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 6.4. Договору №16-09 Ф/ЕП/МП від 08.04.2009р. за кожну окрему перевозку вантажу експедитор сплачує на підставі наданого перевізником оригіналу рахунку-фактури та товаротранспортної накладної, в термін не більш як 5 (пять) банківських днів, після перерахування коштів замовником перевезення вантажу на поточний рахунок експедитора. Для чого перевізник надає оригінал міжнародної товаротранспортної накладної (CMR), оригінал рахунку-фактури та податкової накладної, договору (за необхідністю), заявки та акт виконаних робіт, а також копії іншої супровідної документації.

02.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за виконане перевезення. На доказ направлення вимоги позивач надав суду опис вкладення у цінний лист.

Відповідачем було частково здійснено оплату за надані транспортні послуги наступним чином: 500,00 грн. 24.06.2009 року, 2 000,00 грн. 20.11.2009р., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином заборгованість відповідача становить 2000,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання щодо оплати послуг відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2 000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 107,51 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 5.3.4. Договору передбачено, що за прострочення платежу більш ніж на 5 банківських днів, без попередження і узгодження відстрочення платежу з перевізником, експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 107,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 76,44 грн. та збитки від інфляції в сумі 189,19 грн. за період з 04.05.2009р. по 12.08.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 76,44 грн. та збитки від інфляції в сумі 189,19 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої відмови від позову в частині штрафної санкції в сумі 4650,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Подана заява позивача про відмову від позову підписана представником позивача Гривцовим С.Є. На підтвердження повноважень Гривцова С.Є. відмовлятися від позовних заяв представник позивача надав суду належним чином завірену копію довіреності від 19.10.2007р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Перевіривши повноваження представника позивача Гривцова С.Є., а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в часті позовних вимог про стягнення з відповідача штрафної санкції в сумі 4650,00 грн.

Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, ідентифікаційний код 03080991) 2 000 (дві тисячі) грн.. 00 коп. основного боргу, 107 (сто сім) грн.. 51 коп. пені, 189 (сто вісімдесят девять) грн.. 19 коп. збитків від інфляції, 76 (сімдесят шість) грн.. 44 коп. 3% річних, 23 (двадцять три) грн.. 73 коп. державного мита та 79 грн. (сімдесят девять) грн.. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача штрафної санкції в сумі 4650,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 12.10.2010р.