Рішення № 12124104, 09.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.10р.Справа № 40/102-10

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100", м.Кривий Ріг

про стягнення 229 771 грн. 20 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

Від позивача: Корнюшов С.В. (довір. № 2834-О від 29.06.2010 року)

Від відповідача: Галка І.В. (довір № 3 від 25.01.2010 року);

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (надалі-Відповідач) заборгованість за кредитом в розмірі 229 771 грн. 20 коп. та судові витрати.

Також Позивач заявив клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" в межах 229 771 грн. 20 коп.

21.10.2010 року Позивачем на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог за кредитом у розмірі суми 267681 грн. 07 коп.

Відповідач в судове 21.10.2010 року з»явився, витребуваних господарським судом документів не надав, надав клопотання про повернення позовної заяви з підстав не сплати Позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.11.2010 року Позивачем на адресу суду направлено пояснення та додано довідку з Управління державного казначейства України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 27.10.2010 року № 02-13 про те, що згідно платіжного доручення UD 2191209B0004 від 09.12.2009 року суму у розмірі 236 грн. зараховано до державного бюджету.

04.11.2010 року Позивачем надано розвернутий розрахунок суми заборгованості Відповідача по кредитному договору №47 від 24.09.2008 року.

Представником Відповідача у судовому засіданні 04.11.2010 року надано відзив на позов в якому проти суми основної заборгованості не заперечує, вважає нараховані відсотки та штрафи необґрунтованими.

Також Відповідачем у судовому засіданні 04.11.2010 року надано клопотання про повернення позовної заяви з підстав відсутності доказів зі сторони Позивача на стягнення заборгованості.

08.11.2010 року представником Відповідача в судове засідання призначене на 08.11.2010 року надано доповнення до заперечень, заяву про визнання боргу у розмірі 94200 грн. 00 коп., заборгованості по кредиту, 22599 грн. 12 коп. заборгованості по відсоткам, та 12319 грн. 75 коп., пені з розрахунку 23% річних. Також представником Відповідача надана заява про зменшення штрафних санкцій з підстав ст.. 233 ГК України.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

По справі оголошувалась перерва з 04.11.2010 року до 14.00 год. 08.11.2010 року.

В порядку ст. 85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2008 року між Позивачем –Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банком) та Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100"(клієнт) було укладено кредитний договір №47 (надалі –Договір).

Відповідно до п.1.1 договору банк при наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати позичальнику кредит у формі відповідно до п.А.1 з лімітом та на цілі вказані в третьому абзаці п.2.1.2, в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороду в обумовлені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні правовідносини.

Пунктом А.2 ліміт даного кредитного договору 112 000 грн. 00 коп. на наступні цілі поповнення оборотних коштів, та 0,00 грн. на оплату страхових платежів у випадку та в порядку, які передбачені п.п..2.1.5, 2.2.12 даного договору, а також 0,00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави в Державний реєстр обтяження рухомого майна шляхом перерахування по реквізитам п.2.1 по кожному договору застави.

Відповідно до пунктів А.6, А.7. за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 23% річних; при порушенні позичальником будь-яких зобов’язань по погашенню кредиту позичальника сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 57 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На виконання умов Договору Позивачем було надано Відповідачу кредитні кошти у сумі 112 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту А.3. Договору Відповідач повинен повернути кредит 23 вересня 2009 року.

Отже, строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав.

Відповідач кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув.

Заборгованість Відповідача за кредитом перед Позивачем з урахуванням уточнень до позовної заяви становить: 94 200 грн. 00 коп. –заборгованість за кредитом, 61 762 грн. 91 коп. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Також Позивачем нараховано пеню у сумі 27 291 грн. 45 коп., за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, проти якої заперечує Відповідач на підставі п. 6 ст. 232 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за простроченням виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли забов»язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий Позивачем (а.с. 68-72), а також період за який він зроблено, вбачається що нарахування пені відповідає умовам п. 5.4 кредитного договору.

Пунктом 5.4 передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення забов»язань, передбачений п. 5.1., 5.2., 5.3., здійснюється в продовж 3 років, коли відповідне забов»язання повинно бути виконано позичальником.

Відповідно до п. 5.7 кредитного договору строк позовної давності по забов»язанням про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів по кредитному договору встановлюються сторонами впродовж п»яти років.

З огляду на викладене, заборгованість за кредитом Відповідача перед Позивачем з урахуванням уточнень до позовної заяви становить: 94 200 грн. 00 коп. –заборгованість за кредитом, 61 762 грн. 91 коп. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 27 291 грн. 45 коп. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед Позивачем Відповідачем не надано.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору;

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

Відповідно до п.2.2.7 кредитного договору позичальник повинен надати банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, зауваження до звітів в об’ємі, передбачені законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб’єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на все, що належить позичальнику рахунку за три останніх місяці, в розмірі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу банку, в тому числі про належному на праві приватної важності чи повного господарського ведення майна. На підставі викладеного Відповідач повинен сплатити штраф у відповідності до п.5.2 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Представник Відповідача в своєму запереченні вказує про безпідставність стягнення вказаного штрафу, але з огляду матеріалів справи вбачається, що Відповідачем в порушення умов кредитного договору, а саме п.2.2.7 не надавалась фінансова інформація Банку (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, зауваження до звітів в об’ємі, передбачені законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб’єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на все, що належить позичальнику рахунку за три останніх місяці, в розмірі кожного місяця). Доказів надання Відповідачем такої інформації (переписки, супровідних листів, факсів, інших доказів) до Банку Відповідачем не надано. Крім того, відповідно до п. 2.2 кредитного договору надання вказаної у п.2.2.7. кредитного договору інформації, є обов»язком позичальника.

Таким чином, сума штрафу нарахована Позивачем у розмірі 17920 грн. 00 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Пунктом 2.2.8 договору передбачено, що Позичальник повинен щомісяця, в строк до 10 числа, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням відповідної документації.

У зв»язку з тим, що Відповідачем умови вказаного пункту договору не виконано, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 53 760 грн. 00 коп. (п.5.2 договору).

Відповідач проти стягнення штрафу заперечує, вважає його надуманим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2.1.4 кредитного договору банк забов»язується проводити контроль за виконанням вимог кредитного договору, цільовим використанням, повним погашенням кредиту в порядку, передбаченому кредитним договором.

Пунктом А.2. передбачено, що ліміт даного кредитного договору 112 000 грн. 00 коп. на наступні цілі поповнення оборотних коштів, та 0,00 грн. на оплату страхових платежів у випадку та в порядку, які передбачені п.п..2.1.5, 2.2.12 даного договору, а також 0,00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави в Державний реєстр обтяження рухомого майна шляхом перерахування по реквізитам п.2.1 по кожному договору застави.

Банк забов»язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, та в межах суми, обумовленої у п. 1.1, а також при умовах виконання позичальником забов»язань, передбачених п. 2.2.12. (п.2.1.2).

Також у відповідності до п.2.3.3 кредитного договору Банк має право проводити безпосередньо на підприємстві позичальника перевірку цільового використання кредиту а також фінансового становища позичальника.

Тобто з наведеного вище вбачається, що перед перерахуванням кредитних коштів позичальнику, останнім надаються до Банку данні про цілі на які йому потрібні грошові кошти, крім того, пунктом 2.1.4 кредитного договору банк забов»язується проводити контроль за виконанням вимог кредитного договору, та цільовим використанням кредитних коштів, де видача та контроль використання кредитних коштів є фактичним інформуванням Банка про цільове використання кредитних коштів. Крім того, Банк непроводив безпосередньо на підприємстві позичальника перевірку цільового використання кредиту, що є підтвердженням інформованості Банка про використання грошових коштів.

Таким чином позовні вимоги Позивача в частині сплати штрафу у розмірі 53 760 грн. 00 коп., є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 5.8 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому забов»язанню, передбачених договором, більш ніж на 30 діб, що тягне за собою звернення Банку в судові органи, позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується по формулі : 1000 грн. 00 коп. + 5% від суми позову.

Позивач просить стягнути штраф у розмірі 1000 грн. 00 коп та 12 746 грн. 71 коп.(5%).

Представник Відповідача проти вказаного штрафу заперечує, вважає його не обґрунтованим.

Суд також вважає вказані вимоги не обґрунтованими з підстав того, що пеня це грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі порушення боржником забов»язання, у даному випадку грошового забов»язання по кредитному договору, звернення ж Банку в судові органи є його особистим правом, яке він може, чи не може використати, та це не є підставою про стягнення відповідної суми штрафу з Відповідача.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин забов»язаний сплатити у разі не виконання або неналежного виконання господарського забов»язання (ст. 230 ГК України).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1000 грн. 00 коп. та 12 746 грн. 71 коп., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до вимог ст.. 233 ГК України.

Суд не знаходить підстав щодо зменшення штрафних санкцій з підстав того, що Відповідачем обслуговування кредитного договору відбувалося лише в частині сплати відсотків, але виконання основного забов»язання по поверненню кредитних коштів майже не відбувалося впродовж 2 років. Це також підтверджується нарахуванням підвищених відсотків у розмірі 57% за останній 2010 рік.

Статтею 233 ГК України, передбачена можливість судом зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівнянно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги також ступінь виконання забов»язання боржником та й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково в частині стягнення суми 94 200 грн. 00 коп. –заборгованості за кредитом, 61 762 грн. 91 коп. –заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 27 291 грн. 45 коп. –пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, та штрафу у розмірі 17920 грн. 00 коп.

Позивач просить накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" з метою забезпечення виконання зобов’язання з боку відповідача. Суд, вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не навів жодного обґрунтування тому, що майно, яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Клопотання Відповідача про повернення позовної заяви з підстав відсутності доказів зі сторони Позивача на стягнення заборгованості, суд залишає без задоволення, так як вказане клопотання спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100", (50000, м. Кривий Ріг, вул. Харцизька, буд..11, приміщення 1, код ЄДРПОУ 34685334) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)94 200 грн. 00 коп. –заборгованісті за кредитом, 61 762 грн. 91 коп. –заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 27 291 грн. 45 коп. –пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, штрафу у розмірі 17920 грн. 00 коп., 2 011 грн. 74 коп. - державного мита, 177 грн. 36 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяО.І. Красота Рішення підписано

08.11.2010 року