Рішення № 121239050, 29.07.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/79/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 Справа № 908/1072/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи 908/1072/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Бондаренко Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 109350,85 грн.

за участю представників:

від позивача: Виноградов Ю.Е., довіреність № 9 від 06.12.2023

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи - підприємця Бондаренко Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості за договором № 125994-КС-006 про надання кредиту від 26.01.2022 в розмірі 109350,85грн., що складається з: 45000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 60006,10 грн прострочених платежів по процентах та 4344,75 грн суми прострочених платежів за комісією.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1072/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язання за кредитним договором № 125994-КС-006 про надання кредиту від 26.01.2022, внаслідок чого заборгованість за договором № 125994-КС-006 про надання кредиту від 26.01.2022 становить Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 197 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1072/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/79/24. Судове засідання призначено на 06.05.2024.

В судовому засіданні 06.05.2024 оголошено перерву до 05.06.2024., яке перенесено на 06.06.2024.

Ухвалою суду від 06.06.2024 вирішено справу № 908/1072/24 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.07.2024.

25.06.2024 в системі "Електронний суд" сформована заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/1072/24 з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 27.06.2024 заяву ТОВ "Бізнес позика" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/1072/24 задоволено.

Ухвалою суду від 03.07.2024 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.07.2024 в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 06.02.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті в судовому засіданні 06.02.2024.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів,

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Наявні матеріали справи дозволяють здійснити її розгляд по суті за відсутності представника відповідача.

В засіданні 29.07.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Віталієм Миколайовичем (позичальник, відповідач у справі) укладено договір № 125994-КС-006 про надання кредиту (Електронна форма) (далі за текстом - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1 Договору кредиту Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 45000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).

Тип кредиту: Кредит.

Строк кредиту: 24 тижнів.

Процентна ставка: в день 0,86587778, фіксована.

Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія):6750,00 грн.

Загальний розмір наданого Кредиту: 45000,00 грн.

Термін дії Договору до 13.07.2022.

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 99000,00 грн.

Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів.

У пункті 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Згідно з пунктом 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 45000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , про що свідчить платіжне доручення № 33459 від 26.01.2022 про перерахування коштів в розмірі 45000,00 грн Бондаренко В.М. , згідно кредитного договору № 125994-КС-006 від 26.01.2022.

Підставою звернення позивача до суду стало не повернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користування цією послугою.

Стягнення з відповідача заборгованості за договором № 125994-КС-006 про надання кредиту в розмірі 109350,85грн., що складається з: 45000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 60006,10 грн прострочених платежів по процентах та 4344,75 грн суми прострочених платежів за комісією є предметом розгляду даної справи.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У пункті 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Таким чином, фізична особа-підприємець Бондаренко Віталій Миколайович через вебсайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та з Особисто кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.

Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (затверджених наказом директора ТОВ "БІЗПОЗИКА" від 22.06.2021 № 10-ОД, надалі - Правила) після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.

У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Позивач 26.01.2022 направив відповідачеві пропозицію (оферту) укласти Договір № 126994-КС-006 про надання кредиту.

Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України Про електронну комерцію" (п. 3.1.4. Правил).

26.01.2023 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 125994-КС-006 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-4331, надісланого відповідачеві на номер телефону НОМЕР_3 , який вказано відповідачем-позичальником в Заявці, електронного СМС-повідомлення.

Отже, 26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Віталієм Миколайовичем укладено договір № 126994-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами цього договору позивач надав грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Процентна ставка: в день 0,86587778фіксована.

Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 6750,00 грн.

Загальний розмір наданого Кредиту: 45000,00 грн.

Термін дії Договору до 13.07.2022.

Згідно з п. 5 Договору позивач підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті позивача, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 45000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , про що свідчить платіжне доручення № 33459 від 26.01.2022 про перерахування коштів в розмірі 45000,00 грн Бондаренко В.М. , згідно кредитного договору № 125994-КС-006 від 26.01.2022.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 125994-КС-006 Позичальника Бондаренко В.М. відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 125994-КС-006 на загальну суму 8250,00 грн.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючина ті обставини, що ФОП Бондаренко В.М. належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 27.03.2023 утворилась заборгованість за договором № 125994-КС-006 про надання кредиту від 26.01.2022 в розмірі 109350,85грн., що складається з: 45000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 60006,10 грн прострочених платежів по процентах та 4344,75 грн суми прострочених платежів за комісією, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з приведеним позивачем та перевіреного судом розрахунком заборгованості, сума нарахованих та несплачених відсотків за неповернення кредитних коштів становить 60006,10 грн та прострочених платежів за комісією - 4344,75 грн.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості по кредиту у розмірі 45000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 60006,10 грн та 4344,75 грн комісії.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення кредиту в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бондаренко Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) - 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 60006 (шістдесят тисяч шість) грн 10 коп. прострочених платежів по процентах, 4344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн 75 коп. суми прострочених платежів за комісією та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.08.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян