Рішення № 121238782, 19.08.2024, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2024 року справа № 903/472/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Lewian Swiss s.r.o., село Твердошовце, Словацька Республіка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна», місто Луцьк

про стягнення 51 880, 57 євро

Представники сторін:

від позивача: Ващинець Іван Іванович (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Скрипчук Ольга Петрівна;

Встановив: Lewian Swiss s.r.o. звернувся з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» та просить суд стягнути 51 880,57 євро заборгованості в т.ч. 36 030, 30 євро - основного боргу, 13 115, 03 євро - неустойки, 2735,24 євро - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно контракту поставки №10/03/2021 від 10.03.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

06.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/3938/24 від 06.06.2024, у якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

10.06.2024 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх. №01-75/3969/24 від 10.06.2024.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 01.07.2024 та постановлено позивачу надати читабельні копії усіх додатків, що долучені ним до позовної заяви.

27.06.2024 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи за вх.№ 01-75/4397/24 від 27.06.2024 до якого на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2024 долучив читабельні копії усіх додатків, що долучені до позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

02.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли письмові пояснення за вх. №01-75/4516/24 від 02.07.2024.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях, щодо позову заперечила, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

10 березня 2021 року між Lewian Swiss s.r.o. (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №10/03-2021 згідно з умовами якого, продавець поставляє покупцю, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар, а саме, біопрепарати: "Азотер" (Azoter), "Азотер Ф" (Azoter F), "Азотер СЦ" (Azoter SC), "Азорхиз" (Azorhiz) далі - товар.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. ціна товару вказується у відповідному інвойсі чи фактурі та включає вартість упаковки. Валютою контракту є ЄВРО. Загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 ЄВРО. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця на умовах від 0% до 50% передоплати впродовж 7 робочих днів з дати підписання специфікації. Датою оплати вважається дата валютування грошових коштів. Повна оплата товару здійснюється до 01 листопада 2021 року.

Відповідно до п.3.2 Контракту, укладеного між сторонами, позивач (продавець) поставляє товар у володіння відповідача (покупця) на умовах базису поставки товару FCA Petrova Ves, Biozavod Azoter, Словаччина згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з Додатком №1 від 10.03.2021 до зазначеного контракту, яким сторони погодили ціну товару, що поставляється за контрактом, загальна сума поставки за ним складає 1 000 000,00 євро (п.2 Додатку №1).

Оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Продавцю: від 0% до 50% вартості товару до 20 березня 2021 року, 100% поставленого товару здійснюється не пізніше 01 листопада 2021. Умови поставки - FCA: 90844 Petrova Ves, Biozavod Azoter, Словаччина згідно з Інкотермс 2010.

На виконання умов контракту від 10 березня 2021 №10/03-2021 позивачем здійснено 5 поставок товару, зокрема,

- 15.03.2021 - на суму 35 055,90 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, рахунком-фактурою №210003 від 15.03.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/035218 від 17.03.2021;

- 01.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818317 від 01.04.2021, рахунком-фактурою №210011 від 01.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/048641 від 07.04.2021;

- 09.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818320 від 09.04.2021, рахунком-фактурою №210012 від 09.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/051408 від 12.04.2021;

- 20.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818321 від 20.04.2021, рахунком-фактурою №210015 від 20.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/058670 від 22.04.2021;

- 21.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818324 від 23.04.2021, рахунком-фактурою №210016 від 23.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10374508 від 23.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/061124 від 26.04.2021.

Відтак, на виконання умов контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 та додатку №1 до останнього позивачем було поставлено, а відповідачем - ТОВ «АЗОТЕР Україна», прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 171 030,30 євро.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 135 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Проте, ТОВ «АЗОТЕР Україна» взяті на себе згідно контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 та додатку №1 до останнього зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало продавцю 36 030,30 євро.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ «АЗОТЕР Україна» своїх зобов`язань за контрактом, позивачем було направлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості у розмірі 36 030,30 євро.

Відповідач у своїй відповіді від 08.04.2024 вих.08/04-24-1 на вимогу стверджував, що не отримував товару за експортними ВМД №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023 і №21SK6158EX10374508 від 23.04.2023, а тому відмовився погасити наявну заборгованість.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми заборгованості 36 030,30 євро.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що відносини між Lewian Swiss s.r.o. та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» носять договірний характер, укладений між ними контракт від 10.03.2021 №10/03-2021 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Боржник приступив до виконання умов договору у зв`язку із частковою сплатою товарно-матеріальних цінностей за контрактом від 10.03.2021 №10/03-2021.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами контракту від 10.03.2021 №10/03-2021, відпуск позивачем на виконання його умов товарів, їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна» та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 36 030,30 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1,2 статті 192 Цивільного кодексу України). Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (Декрет).

У відповідності до п. 6 ст. 1 Декрету, нерезиденти, зокрема, є юридичні особи, суб`єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб`єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб`єктів підприємницької діяльності України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

У постанові від 04.07.2018р. у справі №7861/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд установлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, у гривні з визначення грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не має права змінювати грошовий еквівалент зобов`язання та в резолютивній частині рішення зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом п. 6.1 контракту№10/03-2021 від 10.03.2021 у випадку порушення строків оплати або строків поставки товару винна сторона зобов`язана сплатити неустойку в розмірі 0,2% в день за недопоставлений або неоплачений товар.

Враховуючи викладені положення контракту та наявний факт прострочки відповідачем платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 36 030,30 євро було включено до ціни позову вимогу щодо стягнення з відповідача 13 115,03 євро неустойки, нарахованої за період прострочки оплати платежів з 02.11.2021 по 02.05.2022 відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Контракт №10/03-2021 від 10.03.2021, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.1, не визнавався. На момент звернення до суду з позовом відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, тому сплата неустойки є його договірним зобов`язанням.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення неустойки 13 115,03 євро, перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими суду та перевіреними судом розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 2735,24 Євро трьох процентів річних за період прострочення платежів з 02.11.2021 по 31.12.2023.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди її нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірі.

Щодо заперечення відповідача в частині неотримання товару, суд встановив, що відповідно до долучених матеріалів справи документів факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується експортними та імпортними вантажними митними деклараціями, міжнародними вантажними накладними (CMR), а також виставленими позивачем рахункам-фактурами з відмітками митних органів України про імпорт товару.

Суд дослідивши долучені до матеріалів справи міжнародні вантажні накладні (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, SK№3818317 від 01.04.2021, SK№3818320 від 09.04.2021, SK№3818321 від 20.04.2021, SK№3818324 від 23.04.2021 та вантажно митні декларації №UA204120/2021/035218 від 17.03.2021, №UA204120/2021/048641 від 07.04.2021, №UA204120/2021/051408 від 12.04.2021, №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023, №21SK6158EX10374508 від 23.04.2021 встановив, що отримувачем вантажоодержувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОТЕР Україна».

Долученими до матеріалів справи вантажно-митними деклараціями та міжнародно товарно-транспортними накладними (CMR), зокрема, з відміток митниці, здійснених на зазначених документах, вбачається, що розмитнення вантажу було здійснено Закарпатською митницею ДФС.

Також суд встановив, що міжнародно товарно-транспортна накладна (CMR) SK№3818324 від 20.04.2021 містить посилання на зазначений рахунок-фактуру №210016 пред`явлений для оплати відповідачу.

Крім того, у графі 9 імпортних вантажних митних декларацій, у т.ч. ВМД №UA204120/2021/058670 від 22.04.2021 та ВМД №UA204120/2021/061124 від 26.04.2021, ТОВ «АЗОТЕР Україна» зазначено як особу, відповідальну за фінансове врегулювання. Відповідно, саме ТОВ «АЗОТЕР Україна» виконувало фінансові зобов`язання щодо сплати митних платежів, що і підтверджено у графі В «Подробиці розрахунків» декларацій, де зазначено код ЄДРПОУ відповідача (38131440) як особи, що сплатила зазначені платежі.

Суд також приймає до уваги долучені позивачем до матеріалів справи міжнародні вантажні накладні (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, SK№3818317 від 01.04.2021, SK№3818320 від 09.04.2021, SK№3818321 від 20.04.2021, SK№3818324 від 23.04.2021 з відтиском печатки ТОВ «АЗОТЕР Україна» та підписом, які за доводами позивача були направленні представнику позивача з електронної адреси відповідача azoter-ukraine@ukr.net.

Відтиск печатки товариства є підтвердженням участі саме такого товариства, як юридичної особи, у відповідному правочині, отже надані міжнародні вантажні накладні є належними та допустимими доказами, дефектність яких відповідачем не доведена.

Водночас, суд також приймає до уваги доводи позивача, що копії міжнародних вантажних накладних (CMR) отримані від головного державного інспектора Волинської митниці ДМСУ, куди вони були подані при митному оформленні товару відповідачем та/або його представником.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що боржник частково оплатив товар, на суму 135 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку, зокрема, відповідачем оплачена:

- (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021- 100%;

- (CMR) SK№3818317 від 01.04.2021 - 100%;

- (CMR) SK№3818320 від 09.04.2021 - 100 %;

- (CMR) SK№3818321 від 20.04.2021 оплачена на суму 31 956,90 євро, неоплаченою залишилось 2036,70 євро

- (CMR) SK№3818324 від 23.04.2021 - не оплачена повністю на суму 33 993,60 євро.

Отже, суд встановив, що доказів щодо помилковості перерахування 31 956,90 євро грошових коштів чи доказів відкликання платежу на зазначену суму для зміни призначення платежу та повернення 31 956,90 євро коштів матеріали справи не містять.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18, від 13.01.2020р. у справі №908/510/19.

Заперечення відповідача на пред`явлений позов з посиланнями на ті обставини, що позивачем не дотримано обов`язкового, визначеного угодою досудового порядку врегулювання спору, суд до уваги не приймає, з огляду на наступне:

27 лютого 2024 року позивачем з метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ «АЗОТЕР Україна» своїх зобов`язань за контрактом, було направлено відповідачу вимогу за №12п/24 про погашення заборгованості у розмірі 36 030,30 євро.

Відповідач у своїй відповіді від 08.04.2024 вих.08/04-24-1 на вимогу стверджував, що не отримував товару за експортними ВМД №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023 і №21SK6158EX10374508 від 23.04.2023, а тому відмовився погасити наявну заборгованість.

Таким чином, суд встановив, що позивачем на виконання умов п. 8.1 контракту №10/03-2021 від 10.03.2021 дотримано досудовий порядку вирішення спору.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Вирішення питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України визначено право суду, а не обов`язок, зменшувати штрафні санкції.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідач жодних підстав для такого зменшення не наводить, а лише посилається на судову практику про зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом (непогашення відповідачем основної суми боргу), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 26 614,42 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотер Україна" (м. Луцьк, проспект Волі, 50, код ЄДРПОУ 38131440) на користь компанії "Lewian Swiss s.r.o." (вулиця Майова, буд. 25, село Твердошовце, Словацька республіка, 94110, ідентифікаційний код 47469056) 51 880,57 євро заборгованості в т.ч. 36 030, 30 євро - основного боргу, 13 115, 03 євро - неустойки, 2735,24 євро - 3% річних та 26 614,42 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 28.08.2024.

Суддя В. М. Дем`як