Постанова № 12123346, 28.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 р. справа № 2а-23312/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Єфімової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійсною та скасування постанови № 100398 від 21 вересня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до Головної державної інспекції на автомобільну транспорті про визнання недійсною та скасування постанови № 100398 від 21 вересня 2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою від 21 вересня 2010 року № 100398 на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - за експлуатацію легкового автомобіля ЗАЗ-DAEWOO д/н НОМЕР_1, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. Позивач вважає постанову такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення зазначений автомобіль експлуатувався іншою особою, на підставі довіреності. Крім того, при складанні акту позивач не був присутній, копія акту на адресу позивача не надсилалась. Тому просить визнати недійсною та скасувати вищевказану постанову про накладання фінансових санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав заперечення на позов, в яких зазначав, що факт керування автотранспортним засобом водієм ОСОБА_4, якому була видана довіреність на право керування даним автотранспортним засобом, не є підставлю для скасування постанови № 100398, тому що йому транспортний засіб марки 3A3-DAEWOO державний номер НОМЕР_1 не належить, а він лише має право керування.

17.08.2010 року ТУ ГДІАТ в Донецькій області отримало від ОСОБА_3 лист з проханням надати копію акту перевірки, який було надано 25.08.2010 року.

На комісії з розгляду справ ОСОБА_3 не була присутньою, хоча запрошувалась та була повідомлена про дату розгляду справи.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону.

За результатами розгляду справи 21 вересня 2010 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в Донецькій області прийнята постанова за № 100398 про застосування фінансових санкцій за порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у сумі 1700 грн.

Відповідач вважає, що дії начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Донецькій області при винесенні даної постанови відповідають чинному законодавству і постанова була прийнята у відповідності до наданих повноважень та згідно закону. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.04.2006 року, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (а.с. 5).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28.07.2010 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2806, надано ОСОБА_4 право керувати автомобілем марки ЗАЗ-DAEWOO д/н. НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області проведено перевірку вказаного транспортного засобу, за результатами якої складено акт № 0187885 від 13 серпня 2010 року, в якому вказано що 13.08.2010 року о 22 годині 35 хвилин по вул. Краснофлотській у м. Маріуполі Донецької області водієм ОСОБА_5 надавались послуги з перевезення пасажирів на легковому автомобілі марки ЗАЗ-DAEWOO д/н. НОМЕР_1, облаштованому як таксі, без наявності ліцензійної картки, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначений автомобіль належить ОСОБА_3

На підставі вказаного акту у відношенні ОСОБА_3 прийнято постанову від 21 вересня 2010 року № 100398, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до неї застосовані фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 вказаного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Пунктом 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190 передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є субєктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області згідно з пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14 грудня 2005 року № 888, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Як вбачається зі змісту постанови № 100398 від 21 вересня 2010 року, у відношенні ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 0187885 від 13 серпня 2010 року вказано про надання водієм ОСОБА_5 послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без наявності ліцензійної картки.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Тобто вимоги даної статті стосуються автомобільних перевізників, водіїв та пасажирів.

Визначення термінів «автомобільний перевізник» та «водій» наведено у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірки 13 серпня 2010 року о 22 годині 35 хвилин автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO д/н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, використовувався іншою особою. При складанні акту перевірки ОСОБА_3 присутня не була. Отже, позивач у даному випадку не є ані автомобільним перевізником, ані водієм, ані пасажиром, на яких поширюються вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування фінансових санкцій у відношенні ОСОБА_3

Тому, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійсною та скасування постанови № 100398 від 21 вересня 2010 року підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійсною та скасування постанови № 100398 від 21 вересня 2010 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною та скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області від 21 вересня 2010 року № 100398.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 жовтня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 02 листопада 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.