Постанова № 12123161, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10Справа №2а-1862/10/10/0170 16:50 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності від 01.03.2010 року №011107/АККАТ/2010-в;

від відповідача - ОСОБА_2, представник по довіреності від 03.03.2010 року №20/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" - позивач - 04 лютого 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - відповідач - про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000214102 від 22.01.2010 р. на суму 340грн.00коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки від 13.01.2010 року; за результатами проведеної перевірки ревізори дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР. Позивач вважає, що у звязку зі створенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу №535 від 08.09.2009 року, у відповідача були відсутні плани роботи, згідно з якими було заплановано проведення перевірки ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"; посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року №509-ХІІ, ВАТ зазначає, що позивачу не було вручено направлення на проведення перевірки, відсутнє рішення суду про проведення позапланової перевірки позивача, у звязку з чим позивач наполягає на порушенні відповідачем порядку проведення перевірки, встановленого діючим законодавством. Також позивач зазначає про відсутність порушення ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, про яке зазначено в оскаржуваному рішенні.

Заявою, що була надана представником позивача у судовому засіданні 19.05.2010 року, позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року №0000214102.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, адміністративний позов не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду 01.04.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що перевірка позивача проведена відповідно до вимог діючого законодавства, вимоги ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не розповсюджуються на перевірки дотримання порядку застосування РРО, перед початком перевірки працівнику позивача було вручено направлення на проведення перевірки, за результатами її проведення складено акт перевірки. Відповідач зазначає, що після створення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та взяття позивача на податковий облік саме в цьому податковому органу ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" була зобовязана провести перереєстрацію РРО за місцем податкового обліку, про що позивач був повідомлений листом від 10.11.2009 року, тобто позивачу про зазначену обставину було відомо. За результатами проведеної перевірки було встановлено використання позивачем реєстратора розрахункових операцій, які не перереєстровані в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, у звязку з чим до позивача були застосовані фінансові санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Акціонерна компанія “Кримавтотранс” (далі - ВАТ “Акціонерна компанія “Кримавтотранс”) є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03120667, юридична адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.20-А), зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30 жовтня 1996 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 188210800010004282 - а.с.12), що підтверджено також Довідкою Головного управління статистики в АР Крим №05.3-06-19/1550 від 01.08.2005 року (а.с.11) та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.13).

Згідно з довідкою відповідача від 16.11.2009 року №12/29-0 ВАТ “Акціонерна компанія “Кримавтотранс” на час видачі зазначеної довідки перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (а.с.30, зворотній бік).

Судом встановлено, що працівниками Сакської ОДПІ в АР Крим 29.12.2009 року проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обороту субєктом підприємницької діяльності - позивачем на автобусній касі, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Саки, вул. Сімферопольська, буд.17, та належить позивачу.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності працівника позивача касира ОСОБА_3, що підтверджено актом перевірки (а.с.22-23).

За результатами перевірки складено акт №000680 від 29.12.2009 року (а.с.22-23), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки на місці проведення розрахунків знаходився реєстратор розрахункових операцій Mарія-301 МТМ, що зареєстрований в ДПІ м. Сімферополя АР Крим (реєстраційне посвідчення №НОМЕР_3, заводський номер ВЖ НОМЕР_1, фіскальний номер НОМЕР_2), поставлено на облік в Сакській ОДПІ в АРК; книга обліку розрахункових операцій на РРО №0109011086р/2 від 16.11.2008 року. В акті перевірки, зокрема, відображено, що позивачем в перевіреному обєкті забезпечено друкування на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків (5784,21грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (5784,21грн.). В акті також зазначено, що під час проведення перевірки працівники податкового органу дійшли висновку про здійснення позивачем в перевіреному обєкті діяльності через реєстратор розрахункових операцій, що не зареєстрований належним чином, а саме: згідно реєстраційного посвідчення РРО зареєстрований в ДПІ м. Сімферополя АР Крим, тоді як згідно з листом Державної податкової адміністрації в АР Крим від 22.12.2009 року №13246/7/2630 ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО).

Як свідчить надпис на акті перевірки касир ОСОБА_3 була ознайомлена з актом перевірки, отримала другий екземпляр акту перевірки, що підтверджено її підписами, зауважень до акту перевірки не висловила.

Суд зазначає, що в Сакській ОДПІ в АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №0547/01/08/23/03120667, в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим акт зареєстровано 13.01.2010 року за номером №004/01/30/41/03120667, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача а.с.22-23), та позивачем не заперечується та не оспорюється.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (надалі - СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК) прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000214102 від 22 січня 2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в загальній сумі 340,00грн. (а.с.21) за застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій (порушені вимоги п.1 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до п.2 ст.17 цього Закону: у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,00грн. х 20).

Вказане рішення було отримано позивачем, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг),

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій (пункт 2 статті 17).

Порядок реєстрації реєстраторів розрахункових операцій встановлено розділом 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №107/5298).

Відповідно до положень п.2.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СГ (субєкта господарювання), а якщо СГ обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. У разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних РРО. Реєстрація та взяття на облік здійснюються безоплатно, реєстрація - не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання СГ усіх необхідних документів.

З аналізу положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614, вбачається, що встановлення законодавцем обовязку застосування зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій направлено на запобігання та недопущення вчинення з боку субєктів господарювання дій, направлених на порушення податкового законодавства та ухилення від сплати податків. Також така реєстрація має на меті забезпечення виконання контрольних функцій податковими органами у сфері використання субєктами господарювання РРО.

Закон забороняє субєктам господарювання використовувати реєстратори розрахункових операцій, не зареєстровані у встановленому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК була реорганізована шляхом поділу на Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АРК та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, які є її правонаступниками (а.с.10). З тексту листа СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК від 10.12.2009 року №382/10/41-2 (а.с.27) вбачається, що позивач переведений на облік до зазначеного податкового органу 16.11.2009 року.

Як свідчать матеріали справи позивач до утворення СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК перебував на обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно з актом перевірки від 29.12.2009 року на час проведення працівниками Сакської ОДПІ в АРК перевірки автобусної каси, що належить позивачу, останнім здійснювалася діяльність з реалізації проїзних документів (квитків) через реєстратор розрахункових операцій Марія-301 МТМ (реєстраційне посвідчення №НОМЕР_3, заводський номер ВЖ НОМЕР_1, фіскальний номер НОМЕР_2), який на час проведення перевірки не був зареєстрований у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

З положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614, вбачається, що ці акти не встановлюють порядку перереєстрації реєстратора розрахункових операцій при переведенні субєкта господарювання з обліку одного податкового органу до іншого, в тому числі у порядку реорганізації такого податкового органу, а також норми вказаних актів не встановлюють будь якого строку, протягом якого субєкт господарювання повинен вчинити дії щодо перереєстрації РРО.

Як свідчать матеріали справи, РРО, який використовувався позивачем, на час перевірки був зареєстрований в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, про що свідчить акт перевірки (а.с.22, зворотній бік). Зазначена обставина представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалась та не заперечувалась. Такий факт свідчить про те, що РРО позивача був зареєстрований у встановленому порядку до створення СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим та переведення позивача на податковий облік, що відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем використовувалось РРО, яке вже знаходилось на обліку та контролі в ДПІ до створення відповідача, а отже про відсутність з його боку порушень діючого законодавства та правомірність використання такого РРО.

Також слід зазначити, що зазначений РРО був на момент перевірки також був зареєстрований в податковому органі за місцем використання Сакській ОДПІ в АР Крим - відповідно до положень п.2.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), що свідчить про відсутність його безконтрольного використання позивачем у звязку з припиненням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем здійснювалося тривале листування щодо реєстрації РРО позивача у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, але консенсусу досягнуто не було (а.с.26-28). При цьому, у своїх листах відповідач, як контролюючий орган будучи повідомлений про відсутність реєстрації РРО позивача саме в СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК, зазначає про необхідність проведення такої реєстрації, але не визначає строк, протягом якого необхідно вчинити такі дії, а також не вказує про негативні наслідки для позивача у звязку з не проведенням таких дій.

Враховуючи те, що реєстратор розрахункових операцій позивача вже проходив реєстрацію, а діючим законодавством не встановлено порядку та строків перереєстрації РРО у випадку реорганізації податкового органу, приймаючи до уваги те, що припинення податкового органу, відповідно до положень вказаних норм, не може бути підставою скасування реєстрації РРО, а також враховуючи знаходження РРО позивача на обліку в податкових органах (ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та Сакській ОДПІ в АРК) на час проведення перевірки, суд, дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також про те, що таке рішення прийняте нерозсудливо, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно законності та обґрунтованості проведення перевірки позивача суд зазначає наступне:

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Судом встановлено, що перевірку позивача було проведено на підставі направлення на проведення перевірки №002574/1535 від 25.12.2009 р. (а.с.25). Суд зазначає, що вказані направлення на перевірку були вручені бухгалтеру позивача, що підтверджено його підписом на направленнях з зазначенням дати ознайомлення - 29.12.2009 року, що позивачем і його представником не оспорюються та не заперечується. В акті перевірки також наявна відмітка про те, що перевіряючими про проведення перевірки внесено запис до журналу реєстрації перевірок контролюючих органів (а.с.22). Суд зазначає, що відсутність відповідного запису в журналі реєстрації перевірок ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс", копія якого надана під час розгляду справи (а.с.8-9) не свідчить про відсутність реєстрації перевіряючих в журналі проведення перевірок під час проведення перевірки 29.12.2009 року, оскільки позивачем суду не надано доказів того, що перевіряючі повинні були зареєструватись саме в даному журналі та що в зазначеному підрозділі позивача відсутній інший журнал реєстрації перевірок контролюючих органів. Також суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що до зазначеного журналу фактично вносились дані про проведення перевірок з 27.01.2009 року по 21.10.2009 року, тоді як дана перевірка була проведена 29.12.2009 року; в наданому журналі наявні відмітки лише про проведення планових перевірок і відсутні відомості про проведення перевірок позивача по дотриманню законодавства про РРО; відсутні будь-які відмітки про те, що зазначений журнал призначений для реєстрації перевірок, що проводяться в автобусній касі позивача, розташованої в м. Саки, а не в будь-якому іншому підрозділі ВАТ тощо.

Таким чином, матеріалами справи підтверджений фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки та складення акту перевірки.

Суд зазначає, що пунктами 3.7 та 3.8 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Суд зазначає, що акт перевірки від 29.12.2009 року було складено на бланку Сакської ОДПІ в АР Крим, після проведення перевірки акт було передано до ДПІ та зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується копією акту перевірки, яка надана відповідачем під час розгляду справи (а.с.22).

Також суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що зазначена перевірка 29.12.2009 року проводилась не відповідачем, а працівниками Сакської ОДПІ в АР Крим (що підтверджено і актом перевірки, і направленням), тобто іншим податковим органом, у звязку з чим відповідач не міг допустити порушення порядку її проведення. Відповідно включення позивача до переліку СПД, що будуть перевірятися, та складення і вручення направлення на проведення перевірки проводилось іншим органом державної податкової служби, дії та рішення якого позивачем не оспорюються і не є предметом даної справи.

Таким чином, на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи документів суд приходить до висновку, що працівниками податкового органу, що проводили вказану перевірку, були виконані всі вимоги Закону про РРО та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Матеріалами справи підтверджено надання працівнику позивача належним чином оформлених направлень на проведення перевірки, складення акту перевірки, що свідчить не тільки про допуск позивачем до проведення перевірки, але й про її проведення належним чином.

Суд зазначає, позивач під час розгляду справи не послався на жоден нормативно-правовий акт, що забороняє органам державної податкової служби проведення перевірок у присутності особи, що реалізує товар (надає послугу), за відсутності керівника юридичної особи, якій такий товар належить. Суд також зазначає, що вказаний акт перевірки було складено відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (додаток 1 до наказу ДПА України від 12.08.2008 р. №534), згідно з розділом 3 якого на підставі наданих документів в розділі 1 акту зазначаються прізвища, імена та по батькові, посади, місця проживання осіб, у присутності яких проводиться перевірка, тобто вказаний наказ також не містить вимоги про проведення перевірки саме в присутності посадової особи, а не будь-якого іншого працівника позивача, що проводив розрахунки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення перевіряючими під час проведення перевірки вимог Закону про РРО.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача стосовно недотримання під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки наведеними позивачем нормами врегульовано порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тоді як проведена перевірка є перевіркою за дотриманням позивачем діючого законодавства під час здійснення розрахункових операцій.

Також, суд також не приймає до уваги доводи позивача про невідповідність проведеної перевірки вимогам ст.ст.11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” з огляду на те, що надання позивачу перед початком проведення перевірки наказу про її проведення (рішення суду про проведення позапланової перевірки) та направлень на перевірку є умовою для проведення планової або позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачає перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

Вказана перевірка проведена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки в даному випадку була проведена перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки. Суд зазначає, що в наданому акті перевірки від 29.12.2009 року, на підставі якого прийнято оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зафіксовані допущені, на думку працівників податкового органу, позивачем порушення вимог діючого законодавства, що підтверджено також іншими матеріалами справи.

У звязку з викладеним суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення порядку проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 29.12.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 19 травня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25 травня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000214102 від 22.01.2010 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, прийняте стосовно Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс".

3. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (код ЄДРПОУ 03120667, юридична адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.20-А) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.