Ухвала суду № 121230774, 27.08.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1343/23

Номер провадження 1-кп/220/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року смт Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та зустрічне клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення кримінального провадження, подані у кримінальному провадженні № 12022052620000234 від 08.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, Сумської області, громадянина України, одруженого, який має середню-спеціальну освіту, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, який проходить службу на посаді санітара 1-го медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, у якому він просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на думку прокурора, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами. Вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що: наявні докази, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими, належними, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років; вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, в тому числі ризик летальності, оскільки підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі семи до п`ятнадцяти років. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо продовження застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

На даний час наявні ризики, визначені пунктами п. п. 1, 2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, відповідне обґрунтування ризиків вказано в клопотанні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який міг спричинити загибель людини, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього.

27.08.2024 р. захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про зупинення кримынального провадження щодо ОСОБА_5 , з посиланням на положення КПК України, оскільки останній проходить службу за мобілізацією і до нього повинні застосовуватись вказані норми. ОСОБА_5 бажає проходити службу та потрібен для захисту держави.

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав, у задоволенні клопотання про зупинення кримінального провадження просив відмовити, зазначивши, що норми кримінально процесуального закону, які регулюють вказане питання, прописані неоднозначно, але вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Обвинувачений зазначив, що ризики є необгрунтованими, підстави для продовження строку дії запобіжного заходу щодо нього відсутні. Клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення кримінального провадження підтримав.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого щодо запобіжного заходу. Зазначив, що відсутні підстави для продовження запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого, прокурором не доведено наявні ризики щодо обвинуваченого, а також те, що вони не зменшились. Ризик втечі є безпідставним, сторона обвинувачення не надала до теперішнього часу довідок про розмір доходів ОСОБА_5 , не надала жодних доказів для обгрунтування заявлених ризиків. Обвинувачення щодо ОСОБА_5 повинно бути перекваліфіковано, оскільки він не мав наміру на вбивство потерпілого. До обвинуваченого доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у разі відмови суду у задоволенні клопотання захисника про зупинення кримінального провадження. Також зазначив, що існують підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки протокол затримання ОСОБА_5 є недопустимим доказом по даному провадженню. Клопотання, заявлене ним 27.08.2024 р. про зупинення провадження підтримав.

Представник потерпілої щодо питання продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого підтримав позицію прокурора.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано обвинуваченим у встановлені строки. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання обвинуваченим копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суд Донецької області застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.10.2023 року. Ухвалою суду від 06.10.223 р. продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.12.2023 р., який надалі 24.11.2023 р. було продовжено до 22.01.2024 р. включно, також узвалою суду від 02.03.2024 р. строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 продовжено до 18.05.2024 р. Ухвалою суду від 13.05.2024 р. строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 продовжено до 11.07.2024 р. Ухвалою слідчого судді від 04.07.2024 р. строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 продовжено до 01.09.2024 р.

Як передбачено ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частинами 2 та 3 вказаної норми передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Застосування запобіжного заходу здійснюється у відповідності до положень ст. 194 КПК України та, зокрема, враховується 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Матеріали клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченим кримінального правопорушення, проте детальна оцінка вказаному буде надана в ході судового розгляду.

Суд погоджується з існуванням ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому суд враховує, що у разі визнання винним ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі.

Разом з цим, слід врахувати, що навіть стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого, який є одруженим, має на утриманні неповнолітніх дітей, не перешкоджають йому покинути Донецьку область, матеріальний стан підозрюваного дає йому можливість переховуватись від суду так як являвся військовослужбовцем та отримував доходи.

Відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого кримінального правопорушення.

Отже, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі. Та обставина, що обвинувачений вже перебуває під вартою і не отримує доходу не може сама по собі свідчити про відсутність матеріальної можливості обвинуваченого щодо втечі. Отже, обвинувачений матиме реальнену можливість переховуватись від суду та наявність лише стійких соціальних зв`язків не може бути достатнім утримуючим фактором від втечі. Мотиви сторони захисту, у тому числі щодо помилкової кваліфікації дій обвинуваченого, необхідність, на думку сторони захисту, визнання протоколу затримання ОСОБА_5 недопустимим доказом по провадженню, не можуть слугувати достатніми для спростування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на вищевказане судом. Інші доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Суд вважає, що прокурором доведено також існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, цей ризик обґрунтовується стороною обвинувачення тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем, у разі незастосування до нього запобіжного заходу, матиме доступ до зброї та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень.

Інші ризики прокурором не доведені. Так, по даному провадженню зібрані всі речові докази, що підтверджується відповідними постановами слідчого, вказані постанови були судом досліджені під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (дослідження доказів), а даних про наявність інших речових доказів та документів, які прокурором плануються надати для обґрунтування обвинувачення не зазначено. Щодо ризику впливу на свідків та потерпілу по даному кримінальному провадженню, суд зазначає, що стороною обвинувачення не зазначено, для запобігання впливу на яких свідків необхідне вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, та дані про наявність ризику такого впливу на потерпілу по даному провадженню, отже, відсутнє належне обґрунтування й даного ризику.

Також, суд зазначає, що дійсно, ОСОБА_5 сумлінно виконуються обов`язки, покладені на нього кримінально-процесуальним законом, проте, вказане забезпечується, у тому числі й застосованим щодо нього запобіжним заходом.

На теперішній час дії обвинуваченого не перекваліфіковано, а тому доводи захисника про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, є передчасними.

Рішення щодо недоп устимості протоколу затримання ОСОБА_5 , як доказу, судом на теперішній час не прийнято та ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід ухвалами суду, у тому числі після направлення даного провадження з обвинувальним актом, а тому питання щодо протоколу затримання як, на думку сторони захисту, недопустимого доказу, на висновки суду під час розгляду даного клопотання, не впливають.

З урахуванням викладених ризиків, що існують, особи обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити. Більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Отже, питання про визначення застави у даному провадженні відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді та, у даному випадку, суду.

Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, а також те, що він обвинувачується у злочині, який спричинив загибель людини, але тривалий час перебуває під вартою, за вказаний час порушень умов застосування запобіжного заходу не допускав, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, раніше не судимий, а також беручи до уваги ризики які передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з розрахунку: 3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) *80= 242240 грн, поклавши на обвинуваченого наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого,прокурора чисуду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії вказаних обов`язків не може перевищувати строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу.

Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

Також, суд зазначає, що до його компетенції не відноситься визначення конкретного місця перебування обвинуваченого під час застосування запобіжного заходу. Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, у задоволенні клопотання в іншій частині слід відмовити.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення провадження суд зазначає наступне.

Захисником 08.08.2024 р. було заявлено вказане клопотання, у задоволенні якого судом було відмовлено. Наразі захисник заявляє дане клопотання повторно. Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає наступне.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102/ІХ з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні оголошено та проведено загальну мобілізацію.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє 07.08.2024 р. Президентом України підписано Закон «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3891 IX від 23.07.2024 р., яким передбачено продовження дії воєнного стану з 05-30 год. 12.08.2024 р. строком на 90 діб, тобто до 09.11.2024 р. до 05 год. 30 хвил.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений проходить військову службу за мобілізацією, саме з військового обліку не виключений.

Проте, норма ч. 1 ст. 335 КПК України спрямована на врегулювання питань, у разі неможливості розгляду кримінального провадження з трьох причин: ухилення обвинуваченого від явки до суду; хвороба обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні; призов для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, даною нормою врегульовано питання щодо надання можливості обвинуваченому приймати участь у розгляді кримінального провадження у разі, якщо його явка до суду неможлива у зв`язку з однією вказаних причин, та одночасно зупинення судового провадження, з метою дотримання строків притягнення особи до відповідальності, у разі визнання її винною. Отже, виходячи з тексту даної норми, суд зобов`язаний зупинити провадження, лише у тому разі, коли обвинувачений не може з`явитись до суду внаслідок ухилення від явки до суду, або захворювання на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або призов для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У даному провадженні правові підстави для зупинення кримінального провадження відсутні. Обвинувачений ОСОБА_5 , хоча і має статус військовослужбовця, призваний за мобілізацією для проходження військової служби та, як зазначив захисник у клопотанні, бажає проходити таку службу, проте явка його до суду забезпечена застосуванням запобіжного заходу щодо нього - тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу був визначений ухвалою суду до 01.09.2024 р.

Лише сам факт проходження військової служби під час мобілізації не дає підстав для вирішення питання про зупинення провадження.

У провадженні у відношенні ОСОБА_5 обставин, які би зумовлювали зупинення даного провадження, не встановлено.

Таким чином, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення провадження слід відмовити.

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення кримінального провадження відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто до 25.10.2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у Донецькій області; р/р 37311047011792; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; ЄДРПОУ 26288796.

У разі застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави покласти на нього наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого,прокурора чисуду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання прокурора у іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1