Рішення № 121226602, 26.08.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/7759/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про не зарахування ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії періоду навчання з 20.08.1981 по 01.06.1986 роки в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (два роки 9 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (три місяці 14 днів), які були зараховані);

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії період навчання з 20.08.1981 по 01.06.1986 роки в Трубчевському політехнічному технікумі (в тому числі період проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (два роки 9 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (три місяці 14 днів), які були зараховані), здійснити, починаючи з 10.04.2024 року, перерахунок його пенсії за віком з врахуванням зазначеного стажу та виплатити ОСОБА_2 суми перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Відповідач правом на відзив на позов не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 10.04.2024 отримує пенсію за віком. Страховий стаж позивача становить 39 років 06 місяців 07 днів (а.с.11).

Як вбачається з розрахунку трудового стажу (а.с. 11 на звороті), до стажу роботи для обчислення пенсії позивачу відповідачем не був зарахований період навчання позивача з 20.08.1981 по 01.06.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі, проте частково зарахований з цього періоду час проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (два роки 0 місяців 09 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (0 років 03 місяці 14 днів).

Позивач звернувся із заявою від 25.04.2024 до відповідача з проханням зарахувати до страхового стажу період навчання позивача з 20.08.1981 по 01.06.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі, проте відповідач листом відмовив позивачеві в зарахуванні всього періоду навчання до стажу роботи для обчислення пенсії, при цьому як на підставу відмови послався на «перетинання» періоду навчання з періодом проходження військової служби.

Вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.06.1974 № 2778-VIII «Про народну освіту» (далі Закон № 2778-VIII).

Відповідно до статті 42 Закону № 2778-VIII професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

За приписами статті 44 Закону № 2778-VIII головними завданнями професійно-технічних навчальних закладів є, зокрема, підготовка для народного господарства всебічно розвинених, технічно освічених і культурних молодих кваліфікованих робітників, які володіють професійною майстерністю, відповідають вимогам сучасного виробництва, науково-технічного прогресу і перспективам їх розвитку.

Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою (частина 2 Закону № 2778-VIII).

Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 20.08.1981 по 01.06.1986 згідно диплому НОМЕР_1 в Трубчевському політехнічному технікумі.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як слідує з копії диплому НОМЕР_1 , виданого позивачу 28.04.1986 та зареєстрованого за № 12825, позивач навчався з 1981 по 25.04.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі за спеціальністю «експлуатація автоматичних пристроїв деревопереробної промисловості» та якому по закінченню навчання присвоєно кваліфікацію «техніка електромеханіка» (а.с.9).

З записів 4 та 5 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , виданої 04.11.1985 слідує, що позивач 20.08.1981 зарахований на навчання в Трубчевський політехнічний технікум (наказ №145 від 20.08.1981) та 01.06.1986 закінчив Трубчевський політехнічний технікум (наказ №83 від 28.04.1986) (а.с.7-8).

З розрахунку страхового стажу, наявного в матеріалах справи, слідує, що проходження позивачем військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів), який перетинається з періодом навчання та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів) зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.

Проте не зарахування спірного періоду навчання позивачу до страхового стажу суперечить принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок заповнення дипломів. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних.

Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження навчання у спірний період, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період навчання в період 20.08.1981 по 01.06.1986 згідно диплома НОМЕР_3 , виданого 28.04.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі.

Таким чином період навчання позивача з 20.08.1981 по 01.06.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (0 років 03 місяці 14 днів), які були зараховані має бути зарахований до загального трудового стажу позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про не зарахування ОСОБА_2 , оформленого листом, до загального стажу для обчислення пенсії періоду навчання, з 20.08.1981 по 01.06.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів) та часу виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів) та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до загального стажу для обчислення пенсії період навчання, з 20.08.1981 по 01.06.1986, в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів) та здійснити з 10.04.2024 перерахунок пенсії за віком з врахуванням зазначеного стажу та виплатити ОСОБА_2 суми перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії період проходження ним військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 09 днів) та час виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів) не підлягають задоволенню, оскільки цей спірний період був зарахований відповідачем, про що зазначено у розрахунку стажу позивача (а.а.11 на звороті).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформленого листом, про не зарахування ОСОБА_2 до загального страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання, з 20.08.1981 по 01.06.1986 в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів) та часу виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання, з 20.08.1981 по 01.06.1986, в Трубчевському політехнічному технікумі (за виключенням періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1982 по 13.05.1984 (02 роки 0 місяців 09 днів) та часу виробничої практики під час навчання - з 27.07.1985 по 10.11.1985 (03 місяці 14 днів) та здійснити з 10.04.2024 перерахунок пенсії за віком з врахуванням зазначеного стажу та виплатити ОСОБА_2 суми перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Суддя В.В. Падій