Рішення № 121225674, 26.08.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року Справа № 480/1006/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1006/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31 січня 2024 року №184150012303 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи в колгоспі "Путь Леніна" з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1988 року та з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1993 року, а також повторно розглянути його заяву від 24 січня 2024 року про призначення пенсії за віком з моменту звернення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що він 24.01.2024 звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-ІV). Але рішенням від 31.01.2024 №184150012303 ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 12.06.1981 по 18.11.1981, з 01.04.1988 по 18.05.1988, періоди роботи у колгоспі з 16.12.1981 по 19.04.1982 та з 03.07.1989 по 01.07.1994, з 19.11.1984 по 14.04.1989, а також не прийнято до уваги довідку від 17.01.2024 №162 за період в колгоспі протягом грудня 1981 року - липня 1994. На думку позивача, відмова у призначенні пенсії є протиправною, оскільки його робота у вказаних підприємствах підтверджується, крім довідок, записами у трудовій книжці, які не спростовані відповідачем. Позовні вимоги позивач просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу Позивача періоду навчання з 12.06.1981 по 18.11.1981, згідно з свідоцтвом № 634100 від 26.11.1981 та з 01.04.1988, згідно з свідоцтвом № НОМЕР_1 від 16.06.1988 року, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 13.04.1982: з 16.12.1981 по 19.04.1982 та з 03.07.1989 по 01.07.1994, оскільки відсутні документи щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). (а.с.18-21)

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі. (а.с.57-58)

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2024 позивач звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.01.2024 № 184150012303 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. (а.с.8)

До страхового стажу не зараховано періоди:

- навчання з 12.06.1981 по 18.11.1981, з 01.04.1988 по 18.05.1988, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність. Крім того, не вірно зазначено по батькові, російською " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним данним " ОСОБА_3 ".

- роботи в колгоспі з 16.12.1981 по 19.04.1982 та з 03.07.1989 по 01.07.1994, оскільки відсутні документи щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);

з 19.11.1984 по 14.04.1989, оскільки в розділі про кількість відпрацьованих вихододнів відсутні номери, дати та назви документів за кожний рік на підставі, яких здійснені записи про трудову діяльність в господарстві.

- не прийнято до уваги довідку довідку від 17.01.2024 №162 за період в колгоспі протягом грудня 1981 року - липня 1994, видану ТОВ "Велес Крим", яке зареєстроване на тимчасово окупованої російською федерацією території Республіки Крим, тому вважається недійсними і не створюють правові наслідки.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон).

Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Отже, з вищезазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV стало відсутність необхідного страхового стажу.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наведене узгоджується також із положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із цього слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність надання будь-яких додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

За змістом трудової книжки колгоспника позивача встановлено, що в розділі (мовою оригіналу) "трудовое участие в общественном хозяйстве" зазначено п. 2 - 1985 (286 вихододнів при мінімальній нормі 280), 1986 (289 вихододнів при мінімальній нормі 280), 1987 (283 вихододні при мінімальній нормі 280), 1988 (295 вихододнів при мінімальній нормі 280) (зворот.стор. а.с.11)

Крім того, у матеріалах справи наява довідка №162 від 17.01.2024 видана ТОВ "Велес- Крим" зі змісту, якої вбачається, що згідно архівних записів лицьових рахунків колгоспу "Путь Ленина" Сімферопольського району наявніс у розпоряджені ООО "Велес-Крим", ОСОБА_1 , вступив в колгосп в 1981 році та працював: 1985 (286 вихододнів при мінімальній нормі 280), 1986 (289 вихододнів при мінімальній нормі 280), 1987 (283 вихододні при мінімальній нормі 280), 1988 (295 вихододнів при мінімальній нормі 280) (а.с.12)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Далі по тексту - Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 4 Закону №1207-VII правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першою ст. 17 Закону №1207-VII визначено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 554/3179/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 227/4503/16 тощо.

Виходячи з цих міркувань, пенсійний орган мав прийняти до розгляду та взяти до уваги відомості, наведені в документах, виданих підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, (довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, накази про атестацію робочих місць).

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке (яка) знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 26 березня 2020 року у справі № 414/1864/16-а.

А відтак суд зазначає, що ГУ ПФУ в Миколаїській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в кослгоспі "Путь Леніна", що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31 січня 2024 року №184150012303 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи в колгоспі "Путь Леніна" з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1988 року та з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1993 року, а також повторно розглянути його заяву від 24 січня 2024 року про призначення пенсії за віком з моменту звернення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко