Рішення № 121225669, 27.08.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року Справа № 480/1626/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2024 за №183450029372 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області з 19.012024 призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. а ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за п. а ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішенням від 21.01.2024 №183450029372 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням позивачем необхідного пенсійного віку відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області протиправним, оскільки її пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними довідками. Крім того позивач не погоджується із тим, що не досягла пенсійного віку, оскільки відповідачами не враховується рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

ГУ ПФУ в Сумській області повідомлялось про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав. На виконання вимог ухвали суду представником відповідача надано лише документи, які були витребувані судом.

Представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що станом на дату звернення позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивач досягла віку 45 років, враховуючи п. 1 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.01.2024 №183450029372 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу та з недосягненням особою віку передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи з 02.02.2004 по 01.10.2015 та з 10.03.2016 по 05.12.2021 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.12.2023 № 01-08/07/2856, виданої Сумською обласною клінічною лікарнею, оскільки в пільговій довідці зазначено посаду рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії, а згідно з наказами про результати атестації робочих місць від 29.12.2001 № 193, від 29.12.2006 № 121, від 07.12.2011 №208, від 21.10.2013 № 229, від 06.12.2016 № 230-ОД атестована посада рентгенолаборанта рентгенівського відділення. Посада рентгенолаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії зазначена в наказі про результати атестації робочих місць від 06.12.2021 № 551-ОД. Для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 02.02.2004 по 01.10.2015 та з 10.03.2016 по 05.12.2021, позивачці необхідно надати первинні документа, які підтверджують її роботу на посаді рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії. Згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 27 років 1 місяці 1 день, пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 2 роки 3 місяці 3 дня (при необхідних 7 років 6 місяців). Враховуючи зазначене, та те, що позивачкою не було додано інших документів для підтвердження спірного періоду роботи, головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Хмельницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у режимі відеоконференції та відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Хмельницькій області про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до органу пенсійного фонду із заявою від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с. 112).

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.01.2024 за №183450029372 (а.с. 145) відмовлено позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах. Зазначено, що вік заявника становить 45 років 19 дні. Страховий стаж особи становить 27 років 1 місяць 1 день. Пільговий стаж особи за Списком № 1 становить 2 роки 3 місяці 3 дні. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 02.02.2004 по 01.10.2015 та з 10.03.2016 по 05.12.2021 згідно з пільговою довідкою від 06.12.2023 № 01-08/07/2856, оскільки в пільговій довідці зазначено посаду рентгенолаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії, а згідно з наказами про результати атестації робочих місць від 29.12.2001 № 193, від 29.12.2006 № 121, від 07.12.2011 №208, від 21.10.2013 №229, від 06.12,2016 №230-ОД атестована посада рентгенлоаборанта рентгенівськог відділення. Посада рентгенолаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії зазначена в наказі про результати атестації робочих місць від 06.12.2021 №551-ОД.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджується, що позивач з 02.02.2004 була прийнята на посаду рентгенлаборанта кабінету рентгенівської компютерної томографії Сумської обласної клінічної лікарні, де, станом на день подання позовної заяви і працює.

Стосовно правомірності прийнятого Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2024 за №183450029372, суд зазначає, що підставою для не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 зазначено відсутність належних документів щодо проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд зазначає, що право працівників закладів охорони здоров`я на пенсію за віком на пільгових умовах визначають за чинними Списками №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Постановою КМУ від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24 червня 2016 р. № 461.

В спірному рішенні відповідач підставою для не зарахування періоду роботи за 02.02.2004 до 01.10.2015 та з 10.03.2016 до 05.12.2021 зазначає відсутність проведеної атестації такого робочого місця. При цьому, відповідач не заперечує віднесення посади позивача до роботи на посаді, яка надає право на обрахунок стажу роботи в пільговому обчисленні.

Судом враховується, що у спірний період з 02.02.2002 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно) право позивача на зарахування до пільгового стажу роботу рентгенлаборанта був передбачений Списком №1 розділу XIX Установи охорони здоров`я, затв. постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Так, п. 12300000-24577 передбачено посада рентгенолаборанта, у тому числі у рентгеноопераційних, ангіографічних і флюорографічних кабінетах, а також середній медичний персонал рентгенівських відділень (кабінетів), а також п.12300000-24713 середній медичний персонал, постійно зайнятий у ентгеноопераційних, ангіографічних кабінетах.

Суд зазначає, що періоди роботи позивача відображені у трудовій книжці ОСОБА_1 , зауваження щодо роботи позивача на зазначених посадах відсутні. У трудовій книжці відображено (запис №7 та №10), що відповідно до наказу від 24.09.2008 №242 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Крім того, у довідці КНП Сумська обласна клінічна лікарня" Сумської обласної ради №01-08/07/2856 від 06.12.2023 (а.с. 117), зазначено, що у період роботи позивач з 02.02.2004 по теперішній час працювала на посадах, які надають право на отримання пенсії на пільгових умовах, виконувала підготовку рентгенодіагностичних кабінетів до рентгенівських досліджень, рентгенівське обстеження хворих за призначеннями лікарів, працює на всіх рентгенодіагностичних апаратах відділення, надає допомогу лікарям при проведенні рентгеноскопічних, спеціальних і складних досліджень, готує до досліджень рентгеноконтрастні речовини та хімічні реактиви, контролює додержання правил радіаційної безпеки, за професією, посадою рентгенолаборант рентгенівського відділення (молодший спеціаліст з медичною освітою), що передбачено Списком № 1 розділ XIX підрозділ 19 код КП 3229, на підставі: Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робот, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 461 від 24,06.2016; Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-1V від 09.07.2003.

Посада позивача, а саме рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії підлягає зарахуванню до пільгового стажу, враховуючи те, що така посади передбачена п. 12300000-24577 розділу XIX Установи охорони здоров`я Списку №1, затв. постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Стосовно послання відповідача не та, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 02.02.2002 по 01.10.2015 та з 10.03.2016 по 05.12.2021 необхідно надати первинні документи, які підтверджуються роботу заявника на посаді рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії визнаються не обґрунтованими та безпідставними, оскільки посада відповідача рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 .

У даному випадку, відповідачі не спростовують право позивача на зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на посадах, які позивач займала у спірний період. Спірним є не зарахування у зв`язку із відсутністю проведеної атестації робочого місця.

Крім того, відповідачами не надано доказів того, що роботодавцем була проведена атестація робочого місця та за результатом атестації атестаційною комісією не підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку із недостатністю шкідливих факторів на посаді рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії. Такі докази відсутні, відповідачем не надано.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що за результатом проведеної у 2021 році атестації робочого місця по посаді рентгенлаборант кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії, СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку №1 робота на посаді рентгенлаборант кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії, про що складено додаток №1 до протоколу від 06.12.2021 та зазначено у п. 5 (а.с.113 зворотн.стор).

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладеного у листі від 31.03.2017 року № 1007/9/101-17/283, щодо застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, згідно з розділом ХІХ Охорона здоров`я вищезазначеного Списку №1 право на відповідну пенсію мають ренгенлаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Крім того, професійна назва «рентгенлаборант» міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту № 327 від 28.07.2010 року. Згідно з Положенням про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 742 від 23.11.2007 року робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю «рентгенологія», що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку № 1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентген лаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» поширюється на рентген лаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку. Таким чином, посада рентгенлаборанта віднесена до посад за Списком № 1, що дає право на зарахування до її пільгового стажу періоду роботи на цій посаді.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 14.03.2024 по справі № 520/9196/23, від 02.07.2024 по справі №480/13429/23, від 31.07.2024 по справі №480/11025/23,

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що період роботи з 02.02.2004 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно) на посаді рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Стосовно недосягнення позивачем пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Так, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIIІ та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що обраний відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь, у даному випадку, позивача.

У даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, зазначила наступне:

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, про що також зазначено вище.

Таким чином, ГУ ПФУ в Хмельницькій області при розгляді заяви позивача від 19.01.2024 зобов`язане було станом на час прийняття спірного рішення враховувати норми Закону № 1788-ХІІ, а також враховувати Рішення КСУ № 1-р/2020.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача на призначення пенсії, суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Так, відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що дату призначення пенсії позивача у даному випадку визначено чинним законодавством.

Так, в відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, суд зазначає, що із врахуванням п. 1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV позивачу під час прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах також має бути врахована дата призначення пенсія з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку із врахуванням дати подання заяви позивача від 19.01.2024.

Враховуючи вищезазначене, для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.01.2024 за №183450029372, зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 02.02.2004 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно), а також зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.02.2004 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно), з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та прийняти рішення по суті заяви від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято спірне рішення та відмовлено у призначенні пенсії, суму судового збору, сплачену при зверненні до суду, що прийняв спірне рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2024 за №183450029372 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, і.к. 21318350) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.02.2004 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, і.к. 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.02.2004 до 01.10.2015 (включно) та з 10.03.2016 до 05.12.2021 (включно), з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та прийняти рішення по суті заяви від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнуваньГоловне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, і.к. 21318350) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета