Постанова № 1212201, 20.11.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2007 № 8/105 (15/250)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача:Буряк О.І. довіреність від 26.02.2007 р.

від відповідача:Злобіна О.В. довіреність №01-16/118 від 26.07.07 р.

від третьої особи:Неговська О.М. довіреність №7-1/170 від 02.02.2007 р.

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу "Чернігівська міська лікарня № 2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2007

у справі № 8/105 (15/250)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Прифарм"

до Комунального лікувально-профілактичного закладу "Чернігівська міська лікарня № 2"

третя особа відповідача Фонд комунального майна Чернігівської міської ради

провизнання частково недійсним договору, визнання права на строкове платне користування майном та усунення перешкод у користуванні приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” (далі ТОВ “ФФ “Прифарм”, позивач) звернулось з позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня №2” (далі КЛПЗ “Чернігівська міська лікарня №2”, відповідач) про визнання частково недійсним договору, визнання права на строкове платне користування майном та усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2006 р., вказаний позов був задоволений частково. Судом було присуджено:

Визнати недійсним пункт 10.6 договору оренди комунального майна №10 від 01.07.05, укладеного між комунальним лікувально профілактичним закладом “Чернігівська міська лікарня № 2”, м. Чернігів, вул. 1 Травня, 168, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм”, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 40, в частині слова “тільки”.

Стягнути з Комунального лікувально профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 2” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення було змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р. за апеляційною скаргою позивача. Рішення було викладене в наступній редакції: “Визнати недійсним пункт 10.6 договору оренди комунального майна № 10 від 01.07.05, укладеного між комунальним лікувально профілактичним закладом “Чернігівська міська лікарня № 2” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” в частині слова “тільки”.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” на строкове платне користування майном, яке було передано йому Комунальним лікувально профілактичним закладом “Чернігівська міська лікарня № 2” на підставі Договору оренди комунального майна №10 від 01.07.2005 р. строком до 29.06.2007 р. включно та на умовах, які були передбачені цим Договором.

Зобовязати Комунальний лікувально-профілактичний заклад “Чернігівська міська лікарня № 2” не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма “Прифарм” у користуванні орендованим приміщенням та демонтувати облаштований ним навісний замок на вхідних дверях орендованого приміщення, та також не чинити будь яких інших перешкод у користуванні приміщенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Приварм” , яке орендується згідно з договором оренди комунального майна № 10 від 01.07.05р.

Стягнути з Комунального лікувально профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 2” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.”

Не погодившись із зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду відповідач подав до Вищого Господарського Суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р., а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказана скарга Вищим Господарським Судом України була задоволена частково: Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2006 р. в справі №15/250 скасовані, а справа передана до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Так, за результатами повторного розгляду зазначеного позову, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2007 р. по цій справі, вимоги ТОВ “ФФ “Прифарм” були задоволені частково. Було:

“Визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” на строкове платне користування майном нежитловим приміщенням загальною площею 29 кв.м., розташованого по вул.1-го Травня, 168 на першому поверсі, яке передано йому Комунальним лікувально-профілактичним закладом “Чернігівська міська лікарня № 2” на підставі Договору оренди комунального майна № 10 від 01 липня 2005 року строком до 29 червня 2007 року включно на умовах, передбачених договором.

Зобовязано Комунальний лікувально-профілактичний заклад “Чернігівська міська лікарня № 2” усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” приміщенням, яке орендується згідно договору оренди комунального майна № 10 від 01.07.2005 р., шляхом демонтування облаштованого навісного замку на вхідних дверях орендованого приміщення.

Стягнуто з Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 2” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2007 р. у справі №8/105 (15/250) в частині відмови в позові щодо визнання недійсним п. 10.6 Договору оренди комунального майна №10 від 01.07.2005 р., укладеного між сторонами, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В апеляційні скарзі позивача зазначається, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі ТОВ “ФФ “Прифарм” зазначає, що судом першої інстанції було порушено ч. 4 ст. 179 ГПК України, і не вірно використано ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”. Одночасно позивач вказує, що в рішенні викладений хибний висновок стосовно того, що п. 10.6 Договору оренди не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки термін “тільки”, встановлює дві виключні умови для можливості продовження терміну договору, що суперечить ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, ч. 4 ст. 284 ГК України і ст. 764 ЦК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача зазначив, що вона необґрунтована і просив залишити її без задоволення. Третя особа відзив на апеляційну скаргу позивача не надала.

КЛПЗ “Чернігівська міська лікарня №2”, також із рішенням Господарського суду Чернігівської області не погодилась, і звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати вказане рішення повністю і прийняти нове. В судовому засіданні представник відповідача уточнив, що просить прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, ст. 284 ГК України, через неврахованість норм ч. 4 ст. 202, ч. 5 ст. 203 і ч. 1 ст. 204 ЦК України стосовно двосторонності, спрямованості і правомірності правочину, вчиненому між сторонами Договору. Адже ці норми визначають, що Договір найму (оренди) вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором у випадку відсутності заяви будь-якої із сторін протягом одного місяця після закінчення строку договору найму про намір припинити дію Договору. Ч. 1 ст. 764 ЦК України конкретизує, що така заява має носити форму заперечення з боку наймодавця. Відповідач зазначає, що таке заперечення з його боку мало місце шляхом опечатування вхідних дверей до орендованого приміщення в присутності працівника позивача.

Позивач і третя особа відзиви на апеляційну скаргу відповідача суду не надали.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги були прийняті до провадження і призначені до розгляду на 18.09.2007р.

Судове засідання неодноразово відкладалось.

В судовому засіданні 20.11.2007 р., розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.07.2005 р. між сторонами укладено договір оренди комунального майна № 10 за яким Орендодавець (Комунальний лікувально профілактичний заклад “Чернігівська міська лікарня № 2) передав, а Орендар (ТОВ Фармацевтична фірма “Прифарм”) прийняв в строкове платне користування майно, яке знаходиться в оперативному управлінні (в повному господарському віданні) комунального лікувально профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 2” та складається з приміщення загальною площею 29 кв. м., розташованого по вул. 1 Травня, 168 на першому поверсі.

Згідно п.10.1. договору строк оренди визначений сторонами до 29.06.2006р. включно. Даний договір погоджений з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради, як з органом, який здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Порядок продовження терміну дії договору встановлений сторонами у п.10.6 договору оренди, за змістом якого термін дії договору може бути продовжено тільки шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря (позивача по справі), наданої орендодавцю (відповідачу по справі) протягом місяця до закінчення строку дії договору.

В позовній заяві позивач просить суд визнати п. 10.6 Договору недійсним, оскільки вважає, що він суперечить вимогам чинного законодавства і зобовязати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні орендованим приміщенням, оскільки на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, яка зазначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, Договір оренди комунального майна №10 від 01.07.2005 р. є продовженим ще на один рік.

Позивач стверджує, що вперше про відсутність у відповідача наміру продовжувати договір оренди після закінчення строку позивачу стало відомо із листа відповідача від 15.08.2006 р. № 01-05/912 (а.с.15), тобто через півтора місяці після закінчення строку, на який укладався договір оренди комунального майна № 10 від 01.07.2005 р. Як вбачається із змісту даного листа, він є відповіддю на звернення позивача про неможливість використовувати орендоване приміщення через облаштування на дверях цього приміщення додаткового замку.

Відповідач не погоджується із вимогами позивача, посилаючись при цьому на лист від 07.06.2006 р. № 01-05/651 (а.с.23), яким позивач попереджався про закінчення терміну дії договору оренди і про відсутність у відповідача наміру продовжувати договір. В якості доказів вручення позивачу згаданого листа відповідачем надані суду копія сторінки журналу вихідної кореспонденції, де був зареєстрований лист, довідка від 07.09.2006р. №01 05/980 про вручення листа працівнику ТОВ “Прифарм”, який на той час працював в орендованому приміщенні, що складена на підставі доповідної записки економіста КЛПФ “Чернігівська міська лікаря №2” від 06.09.2006 р. №7, а також на акт від 29.06.2006 р. прийому-передачі приміщення комунальної власності області розташованого за адресою: вул.1 го Травня 168, м. Чернігова.

Дослідивши всі докази по справі, колегія суддів вважає, що в позові має бути відмовлено повністю, в звязку з наступним.

Оскільки, внаслідок укладання спірного договору, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ст. 180 Господарського кодексу України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали і завірили печатками Договір оренди, чим погодились з усіма умовами договору, тому повинні притримуватись всіх вимог і умов цього договору, які не суперечать вимогам законодавства.

Оскільки майно, що є предметом договору оренди, є комунальною власністю, тому при розгляді справи судом до спірних правовідносин застосовуються вимоги Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі по тексту Закон).

У статті 10 згаданого Закону наведений перелік істотних умов договору оренди, в частині яких, відповідно до ч. 2 цієї статті, укладений між сторонами договір повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Приписи ч. 3 ст. 10 дозволяють за згодою сторін у договорі оренди передбачити й інші умови.

Аналіз Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (ст. 10) свідчить про те, що таку умову договору як порядок продовження терміну, на який укладався договір, згадана норма не містить, а отже остання не є істотною в розумінні наведеного.

Вищенаведене приводить суд до висновку, що в частині умов продовження терміну дії укладений між сторонами договір не повинен обовязково відповідати Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова, затвердженому рішенням Чернігівської міської ради (тринадцята сесія четвертого скликання) від 28.09.2004 р.

Разом з тим, ч. 2 ст. 17 Закону містить норму, за змістом якої договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору. Аналогічні норми містять приписи ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що чинне законодавство містить імперативну норму, яка регулює порядок продовження договору оренди, і зазначення сторонами у договорі інших умов з цього приводу не виключає застосування визначеного ч. 2 ст. 17 Закону порядку, суд не вбачає суперечностей п. 10.6 договору оренди комунального майна № 10 від 01.07.2005 р. вимогам чинного законодавства, а отже і підстав для визнання його недійсним.

Суд вважає, що подача орендарем письмової заяви на продовження терміну договору оренди є правом орендаря, а не обовязком, а тому наявність даної норми у договорі не зачіпає права та інтереси позивача.

До того ж, відповідачем до матеріалів справи доданий лист №01-05/651 від 07.06.2007 р., в якому позивача було повідомлено про відмову у продовжені строку оренди. Однак позивач стверджує, що не отримував від Чернігівської міської лікарні №2 зазначений лист.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не може приймати до уваги посилання позивача на те, що відповідач у місячний строк після закінчення терміну Договору не повідомив його про відмову у продовженні строку оренди, оскільки судом визнано, що спірний Договір може бути продовжений лише шляхом укладання додаткової угоди і ніяким іншим способом. Таким чином, згідно умов договору в разі неотримання Орендарем згоди Орендодавця на продовження терміну Договору, перший повинен був звільнити орендоване ним приміщення у зазначений день, здавши його по Акту передачі.

В звязку з вищезазначеним всі доводи апеляційної скарги позивача спростовані, тому в задоволенні цих вимог, апеляційний господарський суд відмовляє.

Вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню в звязку з тим, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що позивач не спростував твердження міської лікарні стосовно надсилання йому листа про відмову в продовжені строку оренди, в звязку з чим не прийняті як доказ надані відповідачем копія листа від 07.06.2006 р. № 01-05/651 і витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції, що призвело до прийняття невірних висновків по справі.

Ст. 104 ГПК України встановлює, що в разі неповного зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, суд апеляційної інстанції має скасувати або змінити рішення місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга ТОВ “ФФ “Прифарм” є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, апеляційна скарга КЛПЗ “Чернігівська міська лікарня №2” є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня №2” задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2007 р. в справі №8/105 (15/250) скасувати в частині визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” на строкове платне користування нежитловим приміщенням загальною площею 29 кв. м., розташованого по вул.1-го Травня, 168 на першому поверсі та в частині зобовязання Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 2” усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” спірним приміщенням.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в зазначеній частині позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм”, вул. Вокзальна 40, м. Прилуки (ідентифікаційний код 30148263, р/р 26001300001031 у ВАТ “Банк “Демарк” м. Чернігова, МФО 353575) на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня №2” (вул.1-го Травня 168, м. Чернігів, ідентифікаційний код 14233274, р/р 35424003001754 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592) 42.50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Справу № 8/105 (15/250) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя

Судді

11.12.07 (відправлено)