Рішення № 121219232, 27.08.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2024 Справа № 908/1900/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/1900/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», ідентифікаційний код юридичної особи 30859524 (вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 38 698 грн 56 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 60 021 грн 37 коп. страхового відшкодування, 3028 грн 00 коп. судового збору та 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

У позові позивач посилався на дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 05.03.2024 за участю транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB (поліс №219280797) та транспортного засобу Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO, який застрахований в ПрАТ «СК «УСГ» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0401-23-00069 від 08.05.2023. Постановою районного суду водія забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до умов Договору ПрАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 69 889,42 грн., що стало підставою для звернення до відповідача із заявою, яка була залишена без задоволення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 справу 908/1900/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви, 09.07.2024 суд ухвалив прийняти справу № 908/1900/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 09.07.2024.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Заявою про зменшення позовних вимог від 22.08.2024, позивач переглянув як розмір коефіцієнту фізичного зносу, так і, відповідно, розмір страхового відшкодування та встановив, що відповідач вірно розрахував розмір страхового відшкодування за вирахуванням зносу, передбаченого ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який склав 0,45 %. Враховуючи викладене, а також те, що відповідач, під час розрахунку та виплати страхового відшкодування, діє на підставі вищезазначеного Закону, розмір франшизи, передбаченої полісом, позивач клопоче перед судом про зменшення розміру позовних вимог з 60 021,37 грн до 38 698,56 грн.

Судом визнано поважними причини пропуску строку подання вказаної заяви та поновлено позивачеві відповідний строк на подачу заяви. Заяву прийнято судом до розгляду.

Судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 698,56 грн. страхового відшкодування, 3028 грн 00 коп. судового збору та 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 22.08.2024, відповідач визнає вимогу позивача щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 38 698 грн 56 коп., з урахуванням розрахунку, виконаного ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» №21121 СПР ЕЗ 3014579-1 від 24.04.2024, згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу КТЗ Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO дорівнює 0,45. У відзиві, відповідач також просить суд зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу до 1000 грн 00 коп.

Фактично поданий відзив за своїм змістом є заявою про визнання зменшених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

27.08.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

05.03.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом ДТП) за участю забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB (поліс №219280797) та транспортного засобу Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO, який застрахований в ПрАТ «СК «УСГ» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0401-23-00069 від 08.05.2023.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

14.03.2024 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

28.03.2024 ПрАТ «СК «УСГ» на підставі ремонтної калькуляції було складено страховий акт № ССКА-9275 та розрахунок страхового відшкодування.

02.04.2024 постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №932/2464/24 водія забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0401-23-00069 від 08.05.2023, ПрАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 69 889,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 61673 від 29.03.2024.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відповідно до Полісу № ЕР219280797.

Відповідно до даного витягу ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160 000,00 гривень, франшиза 3 200,00 гривень.

Враховуючі викладені обставини, позивач вважає, що для проведення відшкодування Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» зобов`язане сплати ПрАТ «СК УСГ» 38 698 грн 56 коп. страхового відшкодування.

04.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 50978, яка отримана відповідачем 08.04.2024, однак залишена без відповіді.

Станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.

На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 38 698 грн 56 коп. страхового відшкодування, 3 028 грн 00 коп. судового збору та 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу було предметом судового розгляду у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як встановлено судом, 05.03.2024 відбулась ДТП за участю забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB (поліс №219280797) та транспортного засобу Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO, який застрахований в ПрАТ «СК «УСГ» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0401-23-00069 від 08.05.2023.

В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

14.03.2024 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

28.03.2024 ПрАТ «СК «УСГ» на підставі ремонтної калькуляції було складено страховий акт № ССКА-9275 та розрахунок страхового відшкодування.

02.04.2024 постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №932/2464/24 водія забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0401-23-00069 від 08.05.2023, ПрАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 69 889,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 61673 від 29.03.2024.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу NISSAN Versa р.н. AE7566TB на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відповідно до Полісу № ЕР219280797 (ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160 000,00 грн, франшиза 3 200,00 грн).

04.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 50978, яка отримана відповідачем 08.04.2024, однак залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 29 Закону України, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з розрахунком, виконаним ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» №21121 СПР ЕЗ 3014579-1 від 24.04.2024, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO дорівнює 0,45.

Таким чином, вартість запасних частин з урахуванням зносу складає 21 478,02 грн. (62 201,92 грн. х (1-0,45) = 34 211,05 грн.).

Відповідно, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу Nissan QASHQAI р.н. AE3133CO складає 41 898,56 грн (в тому числі ПДВ 10 366,99 грн.)

Полісом №219280797 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн., франшиза 3 200 грн.

Відповідно до абз.2 ч.12.1 ст.12 Закону України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов`язаний задовольнити вимоги позивача щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 38 698,56 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 38 698 грн 56 коп.

При цьому, суд враховує, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у відзиві визнає вимогу позивача про стягнення страхового відшкодування та просить повернути позивачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1514 грн 00 коп. (3028 грн 00 коп. *50%).

З урахуванням ст.ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак, при цьому, судовий збір буде повернуто за клопотанням позивача відповідною ухвалою суду.

В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та надано платіжну інструкцію №5576 від 02.07.2024 про сплату у т.ч. вказаної суми.

Відповідач вважає такий розмір завищеним та просить зменшити до 1000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

08.12.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» та Адвокатським бюро «Гедз» було укладено Договір № 2-12/2023-Ю про надання правничої допомоги.

Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.

01.07.2024 сторонами Договору складено Акт виконаних робіт, згідно з яким, АБ надало позивчаеві послуги (роботи) за Договором на суму 7 000 грн 00 коп.

Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась керівником Адвокатського бюро «Гедз» - Гедз Юлією Володимирівною, яка є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 10423/10 від 20.12.2021 року, виданого Радою адвокатів Київської області.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують надання послуг позивачеві адвокатом Гедз Ю.В. на підставі укладеного між сторонами Договору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., оскільки вважає їх завищеними. У зв`язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1 000,00 грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування страхової виплати. При цьому, відповідач визнав позов і не заперечував проти остаточної суми, яка заявлена позивачем до стягнення.

Розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач не заперечує суму позовної вимоги).

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України Про страхування. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн. є завищеною, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.

До того ж, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У даному випадку, відповідачем доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката задовольнити частково, зменшивши розмір заявленої суми правничої допомоги до 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», ідентифікаційний код юридичної особи 30859524 (вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038) 38 698 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 56 коп. страхового відшкодування, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.08.2024.

Суддя А.О. Науменко