Рішення № 121217805, 20.08.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/33111/23

Провадження 2 /522/379/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

20 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2023 року цивільну справу направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Свої вимоги мотивував тим, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідач ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що станом на 01.06.2023 року за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 існує заборгованість в сумі 27199,31 грн, що свідчить про невиконання ним, як споживачем комунальної послуги, свого зобов`язання по сплаті наданих йому послуг.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року провадження у справі відкрито.

29.05.2024 року від позивача до суду надійшла заява про підтвердження права власності відповідача.

02.07.2024 року від позивача надійшла заява про витребування інформації стосовно факту реєстрації інших членів сім`ї відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до ч.2. ст.12 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Отже, позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_2 ґрунтуються на типовому договорі з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Розрахунок нарахувань та оплат, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням послугами з теплопостачання в квартирі під АДРЕСА_2 .

З відповіді з відділу адресно-довідкового бюро ГУ ДМС в Одеській області вбачається, що відповідач з 16.05.2007року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Наданий позивачем витяг з ЄДРНМ підтверджує, що відповідач не є власником квартири АДРЕСА_2 .

Надані позивачем Довідки-виписки з домової книги про склад сім`ї не є належним доказом наявності права власності відповідача на вказану квартиру.

Витребувані судом інформація щодо адреси реєстрації інших членів родини відповідача повернуті до суду без виконання у зв`язку з відсутністю інформації про дату народження запитуваних осіб.

Отже, відповідач по справі не є ані власником вказаної в позові квартири, ані орендарем ані наймачем, не зареєстрований в ній, а отже не має жодних обов`язків перед КП «Теплопостачання міста Одеси» які б виходили з типового договору з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу положень ст.13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Водночас позивач всупереч вимогам ч.1-3 ст.51 ЦПК України своїм процесуальним правом на внесення клопотання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами, або залучення у справі як співвідповідачів, не скористався, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до ОСОБА_3 , який є неналежним відповідачем у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 27.08.2024 року.

Суддя А.В. Науменко

20.08.2024