Рішення № 1212114, 18.12.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2007 Справа № 11/79

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріс”, м. Мукачево

до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про відшкодування 23440,40 грн. збитків

Суддя Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача: Коприва О.Ф. –представник, довіреність від 29.03.07

від відповідача: Павлюк А.М. –начальник юридичного управління Ужгородської міської ради, доручення від 11.05.2007

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кріс”, м. Мукачево звернулось з позовом до суду до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород про відшкодування йому 23440,40 грн. збитків, заподіяних внаслідок незаконного демонтажу та знищення елементів рекламних конструкцій, розташованих у м. Ужгороді по вул.Гагаріна перед залізничним переїздом праворуч та ліворуч; на перехресті вулиць Станційної та Мукачівської перед залізничним переїздом, а також на розі вулиці Минайської –Грушевського біля культпросвітнього училища.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2007 ним було виявлено, що вказані елементи рекламних конструкцій несанкціоновано демонтовані та викрадені.

28.03.2007 товариство звернулося з заявою в Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області про крадіжку належного йому майна, який 06.04.2007 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 КК України, згідно п. 2 ст. 6 КПК України, в якій зазначено, що в ході розслідування встановлено, що елементи рекламної конструкції під металеву площину –щит були демонтовані виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Позивач стверджує, що в результаті порушення відповідачем його цивільних прав, зокрема володіння, користування та вільного розпорядження належних йому на праві приватної власності елементів рекламних конструкцій, ТзОВ „Кріс” зазнало матеріальних збитків, вартість яких становить 23440,40 грн., що підтверджується договором № 22 на виконання робіт від 09.03.2007, ч. 2 та 3 п. 1 додатків № 3, 4, 5, 9 до вказаного договору.

Відповідач письмовий відзив на позов суду не подав, але його уповноважений представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 05.06.07 до 21.06.07 та з 13.12.07 до 15 годин 18.12.07.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі дозволів від 23.03.2006 № 94/11, № 94/12, № 94/15 та від 17.08.2005 № 239/97, виданих згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.03.2006 № 94, від 17.08.2005 № 239 та додатків до дозволів від 25.01.2007, розпорядження від 25.01.2007 № 70 керівника робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами в м. Ужгороді, а саме, госпрозрахункової організації „Ужгородрекламаблагоустрій”, провело роботи по встановленню елементів рекламних конструкцій під металеву площину –щит на території Львівської державної залізниці „Станції Ужгород” та Ужгородської дистанції колії (ПЧ –16) Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, за адресами: м. Ужгород, вул. Гагаріна (перед залізничним переїздом праворуч); вул. Гагаріна (перед залізничним переїздом зліва); перехрестя вул. Станційної та Гагаріна (перед залізничним переїздом); на розі вул. Минайської –Грушевського.

ТзОВ „Кріс”, виявивши 27.03.2007, що вказані елементи рекламних конструкцій зникли, звернулось наступного дня з заявою в Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області про крадіжку належного йому майна, який провівши відповідну перевірку, 30.06.2007 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту скоєння злочину за ознаками ст. 185 КК України, згідно п. 2 ст. 6 КПК України.

У постанові вказано, що громадянин Адамовський М.Г., заступник голови Ужгородської міської ради, повідомив, що виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 16.01.2007 прийнято рішення за № 3 щодо впорядкування об’єктів зовнішньої реклами на території м. Ужгорода, пунктом 3 якого передбачено демонтаж рекламоносіїв, що встановлені без відповідного дозволу виконкому міської ради або з порушенням вимог „Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Ужгороді” , затвердженого рішенням виконкому від 22.06.2005 № 176 та „Договору тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами”. Згідно п. 4 даного рішення, демонтовані швелера ТзОВ „Кріс”, які взяті на відповідальне зберігання, про що він повідомив громадянина Гарсеванішвілі В.Ю. (засновник ТзОВ „Кріс”).

У судовому засіданні оглянуто відмовний матеріал № 863/07 по заяві громадянина Гарсеванішвілі В.Ю.

У поясненні гр. Івашкович Л.І., чергової по залізничному переїзду ст. Ужгород (стор. 23 відмовних матеріалів) зазначено, що під час чергування, між 13-15 год. 26.03.2007 вона бачила, як невідомі їй особи зрізали металеві конструкції для встановлення рекламних щитів неподалік від переїзду з вул. Станційної. Підійшовши до них, від громадянина, який представився заступником мера м. Ужгорода, дізналася про те, що конструкції зрізаються, тому, що самовільно встановлені. Ці ж громадяни зрізали металоконструкції біля залізничного полотна з боку вул. Гагаріна.

Засновнику ТзОВ Гарсеванішвілі В.Ю. 06.07.2007 надіслано листа за підписом начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, в якому зазначено: „В ході розгляду матеріалів встановлено, що належні ТзОВ „Кріс” швелера були демонтовані працівниками Ужгородської міської ради на підставі рішень виконкому міськради про заходи по впорядкуванню об’єктів зовнішньої реклами на території міста та їх демонтаж, і передані на відповідальне зберігання ТзОВ „Ужбудпроект”, що розташовано за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, 51.

Рекомендую Вам по всім спірним питанням з Ужгородською міською радою щодо демонтажу, належних ТзОВ „Кріс” швелерів, звернутися до суду в порядку цивільного судочинства”.

Через два дні після проведення дій по демонтажу зазначених рекламоконструкцій під керівництвом заступника міського голови, виконком Ужгородської міської ради прийняв рішення від 28.03.2007 „Про демонтаж об’єктів зовнішньої реклами”, пунктом першого якого визнано такими, що підлягають демонтажу, поряд з іншими і об’єкти, які є спірними у даній справі.

Пунктом другим вказаного рішення зобов’язано КАТП –072801 та КШЕП демонтувати об’єкти зовнішньої реклами, зазначені у п. 1 рішення, в строк до 06.04.2007 та прийняти їх на відповідальне зберігання.

У пункті четвертому рішення зазначено, що контроль за його виконанням покладається на заступника міського голови Адамовського М.Г.

Таким чином, проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах даної справи та у відмовних матеріалах Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, суд приходить до висновку, що демонтаж рекламних конструкцій, що є предметом даного спору, здійснено під керівництвом заступника міського голови Адамовського М.Г., пов”язаний з прийнятим Ужгородським міськвиконкомом рішенням від 28,03.2007 № 91 „Про демонтаж об’єктів зовнішньої реклами”, хоча таке прийняте офіційно через два дні після проведення демонтажу.

Зазначене рішення було предметом розгляду у господарському суді, оскільки оскаржувалось ТзОВ „Кріс”. Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.06.2007 (справа № 16/90) у позові відмовлено, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 вказана постанова господарського суду скасована, постановлено нову постанову, якою позовні вимоги ТзОВ „Кріс” задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення виконкому Ужгородської міської ради від 28.03.2007 № 91 „Про демонтаж об’єктів зовнішньої реклами”.

У мотивувальній частині постанови зазначено: „Відповідно до п. 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у разі порушення порядку розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача реклами з вимогою усунути порушення у встановлений строк. Але виконавчий комітет Ужгородської міської ради не попереджав позивача про те, що ним порушені будь-які норми Порядку чи Типових правил, не пред’являлись ніякі вимоги. Дозволи на розміщення зовнішньої реклами та додатки до них видані ТзОВ „Кріс” не скасовані, дія їх не припинена, вони діють по сьогоднішній день.”

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, демонтаж рекламних конструкцій, що належать позивачу, здійснений відповідачем без будь-яких правових підстав.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а пунктом третім ст. 386 ЦК України –власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права відповідно до ст. 16 ЦК України –звернення до суду з позовом про відшкодування збитків, які складаються з вартості демонтованих та знищених відповідачем елементів рекламних конструкцій під металеві площини –щити в сумі 23440-,40 грн., подавши в підтвердження їх розміру договір № 22 від 09.03.2007 на виконання робіт по виготовленню та монтажу рекламних конструкцій та додатки до нього №№ 3, 4, 5, 9, розрахунок суми позову, платіжні доручення № 126 від 25.04.07, № 130 від 26.04.07.

Порушене право позивача підлягає захисту, на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення завданих йому збитків у сумі 23440,40 грн.

Суд не приймає до уваги докази, подані відповідачем у спростування позовних вимог про непричетність працівників міської ради та комунальних служб до демонтажу об’єктів зовнішньої реклами ТОВ „Кріс” у 2007 році, оскільки матеріалами справи доведено, що саме під керівництвом відповідача здійснювався демонтаж елементів рекламних конструкцій та прийнято рішення „Про демонтаж об’єктів зовнішньої реклами” №91 від 28.03.2007, яке визнано протиправним і скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України,

СУД В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з виконавчого комітету Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 04053699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кріс” (м. Мукачіво, вул. Л. Толстого, 36, код 22073531) суму 23440,40 грн. завданих збитків та 234,40 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук