Рішення № 121206313, 14.08.2024, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/301/24

Провадження № 2-а/602/13/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

___________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.

з участю:

представника позивача - Кушка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Ланівці адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - КУШКА Олександра Михайловича до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 1556206 від 01 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 - Кушка О.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 1556206 від 01 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510.00 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідно до змісту вказаної постанови, 01 березня 2024 року о 06:34 год в смт.Підволочиськ по вул.Данила Галицького,11 Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_2 , керував ТЗ марки Renault Megane р.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки.

Вважає, що зазначена постанова інспектора винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою, оскільки, поліцейський під час винесення постанови належним чином не дослідив всіх обставин справи, склад адміністративного правопорушення та зробив помилковий висновок, що не відповідає дійсності, оскільки позивач під час руху був пристебнутий, а тому він не порушив вимог ПДР України, про що він зазначав працівнику поліції. Крім того, жодних відео доказів чи інших доказів, передбачених КУпАП, якими б підтверджувався факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення на місці зупинки та під час складення постанови працівником поліції на вимогу позивача не надано та не пред`явлено для перегляду.

На підставі наведеного просить постанову серії ЕНА № 1556206 від 01 березня 2024 року скасувати.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача Кушка О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. При цьому додав, що ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом був пристебнутий ременем безпеки, однак, будучи зупиненим працівником поліції відстебнув ремінь для того, щоб дістати з бардачка автомобіля реєстраційні документи на автомобіль, дістати їх будучи пристебнутим він не міг. Крім того, зазначив, що правилами дорожнього руху передбачено обов`язок водія бути пристебнутим ременем безпеки саме під час руху автомобіля та не передбачено обов`язку залишатися пристебнутим після зупинки його руху.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив в його задоволенні відмовити. При цьому зазначив, що 01 березня 2024 р. близько 06 год. 34 хв. в м. Підволочиськ по вул. Данила Галицького, 1 керував автомобілем марки Рено д.н.з. НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП України.

В силу положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Зазначив, що із долученого до матеріалів справи відеозапису, який було здійснено на нагрудну камеру патрульного поліцейського, зафіксовано, як позивач накинув на плече ремінь безпеки, але не пристебнув (06:29:07).

Крім того, позивач безпосередньо після зупинки транспортного засобу знаходився за кермом без пристебнутого ременя безпеки. Жодних активних дій спрямованих, на те, щоб відстебнути ремінь безпеки після зупинки, відеозаписом не зафіксовано.

Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано, що працівник поліції стверджує, що позивач їде не пристебнутий, що підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем та те, що поліцейський чітко побачив вчинене ним правопорушення та відреагував на нього (06:29:05;06:30:51).

Також, відповідач звертає увагу суду, що пп.«в» п.2.3 ПДР встановлено виключення, коли водію дозволяється не пристібатися ременем безпеки.

Так, зокрема, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки.

Зауважує, що доказів того, що позивач є особою з інвалідністю та його фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременем безпеки, не подано.

Позивачем не доведено порушення відповідачем будь яких правових норм щодо розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов`язковість використання яких була б встановлена законом.

Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Вважає постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного просить в задоволені позову відмовити.

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1556206 від 01 березня 2024 року, винесеної інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Комар О.Ю., встановлено, що 01 березня 2024 року о 06:34 год в АДРЕСА_1 водій ОСОБА_2 , керував ТЗ марки Renault Megane р.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510.00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про залишення постанови без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст.245 КАС України.

Відповідно до п.2.3.в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора, долученого представником відповідача до матеріалів справи, встановлено, що одразу після зупинки працівником поліції водія ОСОБА_2 , ремінь безпеки в нього був накинутий лише на плече та при цьому чітко видно, що водій пристебнутим не був.

Суд не приймає до уваги пояснення сторони позивача, про те, що ОСОБА_2 відстебнув ремінь безпеки після зупинки руху автомобіля, так як такі твердження спростовуються відеозаписом з нагрудного реєстратора та спрямовані на уникнення відповідальності позивача за вчинене ним правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що в діях

ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Таким чином, стороною позивача не надано суду будь яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510.00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а постанова про накладення стягнення серія ЕНА №1556206 від 01 березня 2024 року в частині накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП, винесена інспектором УПП в Тернопільській області у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для її скасування.

Також відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.247, 251, 258, 289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 132, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_2 ) - КУШКА Олександра Михайловича (місце знаходження: АДРЕСА_3 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46003 м.Тернопіль вул.Котляревського,24, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) про скасування постанови серії ЕНА № 1556206 від 01 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ст.255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду (ст.297 КАС).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Лановецький районний суд Тернопільській області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2024 року.

Суддя: Л. І. Холява