Ухвала суду № 121203788, 16.08.2024, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/7937/20

Провадження 6/524/128/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці подання державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

УСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває подання державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Подання було обґрунтовано тим, що в провадженні Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №73399239 боржником за яким є ОСОБА_1 .. У результаті заходів примусового виконання, вжитих державним виконавцем, не було встановлено коштів та майно, на яке можливо звернути стягнення з метою забезпечення виконання рішення суду.

Державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 з 29.04.1993 перебуває в шлюбі із ОСОБА_2 .. Також було встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18.05.2007.

Посилаючись на те, що майно набуте за час шлюбу належить подружжю державний виконавець просив визначити частку боржника ОСОБА_1 в праві спільної власності на майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Альошкіної О.І. надійшло клопотання про залишення подання без розгляду посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_2 , а тому між учасниками процесу виникає спір про право.

Дослідивши матеріали подання та зміст заяви адвоката Альошкіної О.І., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні питання про визначення частки в спільній сумісній власності слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За загальним підходом, закріпленим у статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Звідси стаття 60 Сімейного кодексу України містить презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із змісту заяви адвоката Альошкіної О.І. вбачається, що ОСОБА_2 вважає себе одноосібним власником нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 .

В постанові від 06 жовтня 2020 року по справі№ 2-24/494-2009(Провадження № 12-4гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «під час розгляду подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України не можуть застосовуватися наведені вище норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства»

Враховуючи те, що при розгляді подання державного виконавця Лозінська Н.С. буде позбавлена можливості доказування факту належності майна їй, а не боржникові, з урахуванням висновків Великої ПалатиВерховного Суду, суд вважає за можливе закрити провадження по справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснити державному виконавцю його право на звернення до суду із відповідним позовом.

Керуючись ст. 255, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за поданням державноговиконавця Автозаводськоговідділу державноївиконавчої службиу містіКременчуці Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпро визначеннячастки майнаборжника умайні,яким вінволодіє спільноз іншимиособами закрити.

Роз`яснити право державного виконавця на звернення до суду із позовом.

Ухвала набираєзаконної силинегайно післяїї проголошення,якщо іншене передбаченоцим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ