Постанова № 1211985, 06.12.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.12.2007

Справа №2-29/3210-2007А

За позовом – Малого підприємства «КВАРЦ» (96531, Автономна РеспублікаКрим, Сакський район, с. Сизівка, вул. Титова, 21)

До відповідача – Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (96500, Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57)

Про визнання незаконними та відміну податкових повідомлень-рішень

Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання Т.С. Готовкіна

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Макієнко К.В. – представник, довіреність від 30.08.2006р. б/н.

Від відповідача – Корницька В.М. – представник, довіреність у справі.

Суть спору – Позивач Мале підприємство «КВАРЦ» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача Сакського відділення державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним та відміну податкових повідомлень-рішень № 0002561503/0 від 01.03.2006 р., № 0002571503/0 від 01.03.2006 р., № 0002581503/0 від 01.03.2006 р. та № 0002591503/0 від 01.03.2006 р.

05 квітня 2007 року позивачем до суду подана заява про заміну відповідача - Сакського відділення державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на Сакську об’єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим, про що господарським судом АР Крим 23.10.2007 року постановлена відповідна ухвала.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем був порушений порядок проведення та оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, порушенні вимоги законодавства про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає податкові повідомлення-рішення № 0002561503/0, № 0002571503/0, № 0002581503/0, № 0002591503/0 від 01.03.2006р. законними та обґрунтованими.

Ухвалою від 03.04.2007р. суд провадження у справі зупинялося, у зв’язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої було доручено ВАТ «Кримське експертне бюро», м. Сімферополя. Після отримання висновку зі справою, провадження у справі було поновлено. Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, а також заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2006 року Сакським відділенням Євпаторійської ОДПІ, правонаступником якої є позивач, була здійсненна невиїзна документальна перевірка Малого підприємства "КВАРЦ" щодо своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов'язання по податку за землю за період з 2001 по 2005 року, про що був складений Акт №1503/20726236.

На підставі вказаного Акту перевірки, було встановлено несвоєчасне погашення позивачем погодженого податкового зобов'язання по податку на землю за період з 2001 р. по 2005 р. та зроблено висновок про порушення МП «КВАРЦ» п.1.ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р., та ст. 17 Закону України «Про плату за землю» (а.с. 9-23).

На підставі зазначеного Акту перевірки Євпаторійською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002561503/0 від 01.03.2006 р., яким був нарахований штраф у розмірі 50% за затримку на 663 календарних дня граничного строку сплати податку на землю від погодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 105621,64 грн., що становить 52810,82 грн. (а.с. 24);

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002571503/0 від 01.03.2006 р., яким був нарахований штраф у розмірі 20% за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати податку на землю від погодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 68682,50 грн., що становить 13736,50 грн. (а.с. 25);

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002581503/0 від 01.03.2006 р., яким був нарахований штраф у розмірі 50% за затримку на 1520 календарних днів граничного строку сплати податку на землю від погодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 17809,26 грн., що становить 8904,64 грн. (а.с. 26);

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002591503/0 від 01.03.2006 р., яким був нарахований штраф у розмірі 20% за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати податку на землю від погодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 17075,00 грн., що становить 3415,00 грн. (а.с. 27).

Суд, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про застосування до Малого підприємства «КВАРЦ» є акт перевірки №1503/20726236 від 15 лютого 2006 року.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією й законами України.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХII від 04.12.1990 року (зі змінами та доповненнями) встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідач є органом державної влади, і відповідно його діяльність повинна підкорятися вимогам Конституції України і вимогам закону.

Судом встановлено, що Акт невиїзної документальної перевірки №1503/20726236 від 15 лютого 2006 року оформлений у порушення Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» № 327 від 10.08.2005 року та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок» № 599 від 15.10.2004 року, який діяв на момент здійснення перевірки.

Так, в Акті не зазначене ні систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового законодавства, ні всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності МП «КВАРЦ", що мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, що є порушенням пунктів 1.5. і 1.6. Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 року.

Пунктом 1.7. вищевказаного наказу встановлено, що факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті невиїзній документальній перевірці чітко, об'єктивно й повною мірою, з посиланням на первинні й інші документи, зафіксовані в бухгалтерському й податковому обліку, які підтверджують наявність зазначених фактів. Однак, в акті невиїзної документальної перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р. це не відображено, що є порушенням зазначеного пункту.

Більше того, сама невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати МП "Кварц" погодженої суми податкового зобов'язання по податку на землю за період з 2001 р. по 2005 р. була проведена відповідачами самостійно у відсутності посадових осіб підприємства. При цьому, ніякого письмового запрошення в орган податкової служби для проведення зазначеної перевірки позивачем отримано не було. Про факт проведення такої перевірки позивачу стало відомо після одержання поштовою кореспонденцією ксерокопії акту перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р. Із цієї причини суд вважає, що відповідачем також був порушений пункт 1.11 Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 року.

У порушення підпунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.11 Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 р. в Акті перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р. не зазначені ні повне найменування позивача відповідно до установчих документів, ні підстави для проведення невиїзної документальної перевірки, ні строки проведення такий перевірки, ні інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, із зазначенням наказів про призначення та звільнення із займаної посади, ні інформація про документи згрупованих по типах, використаних при перевірці. У зв’язку з цим також було порушено підпункт 2.2.18 Наказу ГНАУ Про твердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного й іншого законодавства" № 327 від 10.08.2005 р.

Окрім того, в акті перевірки відсутні висновки невиїзної документальної перевірки, що порушує пункт 2.4. Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 р. Також в акті не відображені виявлені порушення податкового та іншого законодавства у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється, що є також порушенням підпункту 2.4.2. пункту 2.4. Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 р.

Додатки № 1 і № 2 до акту перевірки не підписані ні посадовими особами органа державної податкової служби, які здійснили перевірку, ні посадовими особами суб'єкта господарювання, що є порушенням пункту 3.2 Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 р., яким встановлено, що усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

Більш того, в цих додатках частина штрафних санкцій нарахована позивачу на підставі невизначених документів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Але відповідачем ці документи так і не були представлені, що ставить під сумнів правильність розрахунку штрафних санкцій.

Згідно з висновком №61/07 судово-економічної експертизи від 20.09.2007 року по даній справі перевірить вірність розрахунку штрафних санкцій відображених в додатку до Акту перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р. не представляється можливим у зв’язку з відсутністю необхідних первинних документів (а.с. 105-116). Інших доказів правомірності і законності розрахунку штрафних санкцій відповідачем суду не надано. Таким чином суд вважає, що розрахунок штрафних санкцій не підкріплений ніякими доказами і носить характер суб’єктивних припущень.

Судом також встановлено, що посадові особи МП «КВАРЦ» не були запрошені в ДПІ для підписання складеного акту невиїзної документальної перевірки, так як ніякого письмового запрошення для підписання акту позивачем отримано не було, що є порушенням пункту 4.3. Наказу ГНАУ № 327 від 10.08.2005 р., яким передбачено, що у разі здійснення невиїзних документальних перевірок підписання акту здійснюється у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього наказу.

Вищевказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення та оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства.

У зв’язку з цим суд вважає, що акт невиїзної документальної перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпані елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім Акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем не надано.

Також суд дійшов висновку, відповідно до якого нечітке, необ'єктивне та неповне викладення в акті перевірки обставин щодо виявлених порушень податкового законодавства унеможливлює дати оцінку обґрунтованості висновків відповідача в Акті невиїзної документальної перевірки № 1503/20726236 від 15.02.2006 р, що свідчить про недоведеність цих висновків, і як наслідок, відсутність складу правопорушення і у зв'язку з цим правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

За таких умов факт вказаних порушень слід вважати неналежне встановленим, отже, застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень № 0002561503/0 від 01.03.2006 р., № 0002571503/0 від 01.03.2006 р., № 0002581503/0 від 01.03.2006 р. та № 0002591503/0 від 01.03.2006 р. є неправомірним.

Окрім цього, відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

В силу п. 1.2 ст. 1 Закону України № 2181-III – податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За змістом пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) – у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, сума штрафних санкцій, визначена контролюючим органом в податковому повідомленні, є податковим зобов’язанням платника податків, а строки давності і їх застосування для нарахування податкових зобов’язань визначаються виключно положеннями ст. 15 названого Закону.

Період часу з 01.01.2001 року по 15.02.2003 року не міг бути включений у період перевірки своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов'язання у зв'язку з тим, що згідно зі ст. 15 Закону України № 2181 минув строк позовної давності - 1095 календарних днів, протягом якого податковий орган міг самостійно визначити суму податкового зобов'язання. У зв’язку з цим суд вважає, що період часу з 01.01.2001 року по 15.02.2003 року не міг бути включений у період перевірки своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов'язання, а сама невиїзна документальна перевірка МП «КВАРЦ» щодо своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов'язання по податку за землю могла проводитися починаючи тільки з 16.12.2003 року.

Більш того, підпунктом 17.1.7 статті 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. встановлено, що платник податків зобов'язаний оплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак у податкових повідомленнях-рішеннях № 0002571503/0 від 01.03.2006 р. і № 0002591503/0 від 01.03.2006 р. зазначено, що штраф до МП «Кварц» застосовується за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати погодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 20 (двадцяти) відсотків.

Даний факт признає відповідач у своїх запереченнях на адміністративний позов (а.с. 32).

Таким чином суд вважає, що відповідачем при винесенні податкових повідомлень-рішень № 0002571503/0 від 01.03.2006 р. і № 0002591503/0 від 01.03.2006 р. податковим органом були порушені вимоги ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р., що є підставою для визнання зазначених податкових повідомлень-рішень не дійсними з подальшим їх скасуванням.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким незабороненим законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативними актами.

Викладене є підставою для задоволення адміністративного позову Малого підприємства «КВАРЦ» в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 4003,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, де 4000,00 грн. документально підтверджені витрати позивача за проведення судово-економічної експертизи по даній справі, а 3,40 грн. – сплата судового збору за подачу адміністративного позову.

Вступну та резолютивну частини постанови оголошено у судовому засіданні 06 грудня 2007 року.

У повному обсязі постанова складена та підписана відповідно до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06 грудня 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-9, 11, 12, 70, 79, 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002561503/0 від 01.03.2006 р., про застосування до Малого підприємства «КВАРЦ» штрафних санкцій у сумі 52810,82 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002571503/0 від 01.03.2006 р., про застосування до Малого підприємства «КВАРЦ» штрафних санкцій у сумі 13736,50 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002581503/0 від 01.03.2006 р., про застосування до Малого підприємства «КВАРЦ» штрафних санкцій у сумі 8904,64 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002591503/0 від 01.03.2006 р., про застосування до Малого підприємства «КВАРЦ» штрафних санкцій у сумі 3415,00 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету на користь Малого підприємства «КВАРЦ» (96531, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Сизівка, вул. Титова, 21, розрахунковий рахунок 260088653, в КРД «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20726236) 4003,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви ( стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України.)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.