Рішення № 121193666, 26.08.2024, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3018/24

Провадження №2-а/713/50/24

РІШЕННЯ

іменем України

26.08.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кибича І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л., з участю представника позивача адвоката Гінгуляка В.М., розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

У позові вказував, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1276 від 24.07.2024 року за результатами розглянутих матеріалів про адміністративне правопорушення, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. З вказаним рішенням незгідний, оскільки воно суперечить чинному законодавству та є таким що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до вказаної вище постанови зазначено, що він відмовився від проходження обов`язкового огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема порушив Закон України «Про єдиний державний реєстр військовозобов`язаних» та порушив Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу». Також, відповідно до оскаржуваної постанови, ним не виконано військовий обов`язок, чим порушено вимоги ч.2 ст.17 Закон України «Про оборону України», який включає дотримання правил військового обліку абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.7 ч.1 Правил військового обліку призовників військовозобов?язаних та резервістів, Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а також порушено вимоги 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначив, що не відмовлявся проходити ВЛК, а лише не хотів проходити комісію у супроводі працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім цього, у протоколі про вчинення правопорушення у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено: «Змушують проходити ВЛК з супроводом та відмовляються оновлювати дані», а також відсутні підписи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Посилання на те, що він відмовився від проходження обов`язкового огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , є абстрактним та не конкретизованим, зокрема немає посилання на конкретний пункт, частину, абзац та статтю нормативно-правового акту, вимоги якого ним не дотримано, чи порушено. В постанові зазначено, що ним не виконано військовий обов`язок. Станом на 16.07.2024 року його придатність до проходження військової служби за станом здоров`я ще не була підтверджена висновком ВЛК, а тому твердження про порушення ним вказаної норми Закону, є передчасним. Зазначив, що свої облікові дані не змінював, а також не змінними залишились його сімейний стан, стан здоров`я, адреса місце проживання (перебування), освіта, місце роботи і посада, а тому порушення ним нормативно правових актів, які регулюють вищевказані правовідносини, є незаконним.

Просив постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1276 від 24 липня 2024 року якою, ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень скасувати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце слухання справи про що є відомості в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив та у встановлений судом строк з дня одержання копії ухвали та копій документів не надав до суду відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.162 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно копії постанови по справі про адміністративне правопорушення №1276 від 24.07.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Згідно фабули постанови: ОСОБА_5 з моменту оголошення Президентом України Указів: №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» відмовився від проходження обов`язкового медичного огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема порушив закон «Про єдиний державний реєстр військовозобов`язаних» та порушив закон «Про військовий обов`язок та військову службу». Своїми діями ОСОБА_5 не виконав військовий обов`язок, чим порушив ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», який включає дотримання правил військового обліку абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.7 ч.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а також порушив ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи протиправною зазначену постанову, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що не відмовлявся від проходження обов`язкового огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловив заперечення щодо проходження такого огляду у супроводі працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 ; свої облікові дані не змінював, незмінними є його сімейний стан, стан здоров`я, місце проживання, освіту, місце роботи; станом на 16.07.2024 року його придатність до проходження військової служби за станом здоров`я ще не була підтверджена висновком ВЛК, а тому твердження про порушення ним ст..17 ЗУ «Про оборону України», є передчасним, в зв`язку з чим вважає, що постанову по справі про адміністративне правопорушення серія №1276 від 24.07.2024 року, винесено незаконно.

На підтвердження позовних вимог надав наступні докази:

Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 16.07.2024 року з даних якого вбачається, що відносно ОСОБА_5 складено протокол за ст.210-1 ч.3 КУпАП. Згідно фабули: ОСОБА_5 порушив правила ведення військового обліку, відмовляється проходити ВЛК. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано: Змушують проходити ВЛК з супроводом та відмовляються оновлювати дані.

Копію витягу №1699886-15072024 року про актуалізацію даних військовозобов`язаного з даних якого вбачається, що станом на 15.07.2024 року ОСОБА_5 особу не знайдено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 для внесення даних в реєстр.

Копію договору №22 від 10.08.2023 року з даних якого вбачається, що ОСОБА_5 уклав договір з Чернівецьким національним університетом ім..Ю.Федьковича про отримання освітньої послуги, а саме: бакалавр, денна форма навчання, образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація, факультет АБДПМ, чотири роки навчання

Довідка про здобувача освіти за даними Єданої державної електронної бази з питань освіти з даних якої вбачається, що ОСОБА_1 здобуває освіту за спеціальністю образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація, факультет АБДПМ. Період навчання зх. 01.09.2023 року по 30.06.2027 року.

Копію студентського квитка ОСОБА_5 .

Норми закону застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.210-1КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. ст.210-1КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію регулює Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 N 2232-XII, Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Порядку ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Як вбачається з спірної постанови, ОСОБА_1 порушив ч.2 ст.17 ЗУ «Про оборону України», абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.7 ч.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року.

Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

При цьому суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 28.02.2023 року в Україні був введений воєнний стан та загальна мобілізація.

З 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.

Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII.

У статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наведено визначення, що мобілізація це - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону N 3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.92 №2232-XII (далі Закон N 2232-XII).

В частині сьомій статті 1 Закону "Про військову службу і військовий обов`язок" закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом частини дев`ятої статті 1 "Про військову службу і військовий обов`язок" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники-особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оборону" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з вимог статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно вимог абз 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження обов`язкового медичного огляду ВЛК, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення від 16.07.2024 року.

Частиною 5 ст. 33 Закону "Про військову службу і військовий обов`язок", військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, правила військового обліку визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487.

"Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

У пункті 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів") передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття навійськовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ,відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктами 68 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено про необхідність проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, однак він відмовився від проходження медичного огляду, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.

Посилання позивача стосовно того, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, не хотів проходити огляд у супроводі представників ІНФОРМАЦІЯ_3 є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки станом на час розгляду справи відсутні докази проходження ОСОБА_1 медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статтей 73-76 КАС України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 9 КУпАП, передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 ч.3 КУпАП.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати, йому не відшкодовуються.

На підставі ч.2 ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210-1 ч.3, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 №1276 від 24.07.2024 року про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: 09815198.

Суддя Іван КИБИЧ