Рішення № 121189173, 26.08.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2843/24

2/583/827/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №100004473 в розмірі 20950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості по основному боргу, 15000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 950,00 грн - заборгованість за комісією, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.07.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір №100004473 в електронній формі. 28.11.2023 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28112023, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема до ОСОБА_1 в сумі 20950,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

10.07.2024 р. представником відповідачки подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано підтвердження підписання кредитного договору, а саме протоколи електронного підпису одноразового ідентифікатора. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів чи здійснювалися платежі для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» чи ТОВ «МІЛОАН», доказів про повідомлення відповідачки про перехід права вимоги за кредитним договором до позивача з наявною заборгованістю по кредитному договору. Не надано доказів, в тому числі виписку по рахунку, на підтвердження факту видачі первісним кредитором коштів по кредитному договору, оплати відповідачем певних сум за кредитним договором та нарахування відсотків. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є належним та допустимим доказом. Крім того, у матеріалах позовної заяви відсутній будь-який доказ, який би вказував про рахунок/карту, який ідентифікований як власність відповідача, на який було перераховано кошти первісного кредитора. Зазначає, що відповідачка примірнику договору не отримувала. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.07.2024 р. представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що кредитний договір №100004473 від 06.07.2023 р. був укладений у електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор S72803), який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору. Детальний порядок укладення договорів передбачено п. 6 договору. Зазначає, що при укладені кредитного договору відповідачкою було власноручно зазначено номер контактного телефону як НОМЕР_1 , яким вона користується і на цей час, що вбачається з відзиву на позовну заяву, в якому зазначено цей номер. Повідомляє, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не можу володіти оригіналами первинних документів, оскільки не є первинним кредитором. Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на її карткових рахунок, хоча вона не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані. Самою відповідачкою факт отримання грошових коштів за кредитним договором у відзиві не спростовується. Також відповідачкою розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростовано, нею не надано власний розрахунок наявної заборгованості. Підписавши договір, відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним. Щодо повідомлення про відступлення права вимоги зазначає, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

14.07.2024 р. від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення та підписання кредитного договору, а також відправлення, отримання та застосування ЕПОІ паролю для підписання саме цього кредитного договору. Відповідачка не заперечує використання номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , але цей номер мають невідома кількість людей, як знайомих та друзів, так і недобросовісних людей. Позивачем не надано оригіналів первинних документів про надання кредиту. Розрахунок заборгованості по кредиту та копія платіжного доручення відповідачці для ознайомлення надіслано не було, а тому немає можливості як підтвердити так і спростувати їх. Також зазначено, що п. 1.3 договору факторингу передбачено обов`язок повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору, що зроблено не було.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення відповідачки, її представника. вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 06.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №100004473. Згідно з умовами даного договору відповідачка отримала кредит в сумі 5000,00 грн, зобов`язавшись повернути його, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 105 днів з 06.07.2023 р. і складається з пільгового та поточного періоду. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21.07.2023, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 19.10.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості) (а.с. 6-13).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором S72803 06.07.2023 01:15.

У пп.пп. 1.5.1-1.5.3 кредитного договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

У Додатку №1 до кредитного договору наведено графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суму кредиту 5000,00 грн, комісії за надання кредиту 950,00 грн, і процентів 15000,00 грн) із зазначенням дати 19.10.2023 р. (повернення кредиту та сплати комісії та процентів), а разом 20950,00 грн (а.с. 11 зворот).

06.07.2023 р. ТОВ «МІЛОАН» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому позичальником та вказано у заяві на отримання кредиту, кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №67928010 від 06.07.2023 р. (а.с. 74).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

28.11.2023 р. між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) був укладений договір факторингу №28112023, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення право грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 14-16).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №28112023 від 28.11.2023 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №100004473 на загальну суму заборгованості - 20950,00 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 15000,00 грн, сума заборгованості за пенею - 950,00 грн (а.с. 18).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Заповненням Заяви на отримання кредиту №100004473 (дата створення 06.07.2023) та підписанням кредитного договору №100004473 від 06.07.2023, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Таким чином, договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №100004473 від 06.07.2023 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачкою заборгованості згідно з кредитним договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачка належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, своєчасно кредитні кошти, відсотки та комісію товариству не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №100004473 від 06.07.2023 р. ОСОБА_1 станом на 30.04.2024 року має заборгованість перед «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в розмірі 20950,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн, сума заборгованості за відсоткам - 15000,00 грн, за комісією - 950,00 грн (а.с. 19).

Розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору.

Так згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №100004473 (а.с. 72-73) ОСОБА_2 06.07.2023 р. була нарахована комісія, за період з 07.07.2023 р. по 21.07.2023 р. включно (пільговий період, визначений п. 1.3.1 кредитного договору) було нараховано відсотки у відповідності до п. 1.5.2 кредитного договору за процентною ставкою 2,0% за день користування кредитом у загальному розмірі 1500,00 грн (5000/100*2*15), а з 22.07.2023 р. по 19.10.2023 р. включно (поточний період, визначений п. 1.3.2 договору) нарахування процентів здійснено за стандартною процентною ставкою 3,0% за день у відповідності до п. 1.5.3 договору у загальному розмірі 13500,00 грн (5000/100*3*90), тобто відповідачці правомірно було нараховано комісія та відсотки, які нею добровільно погоджено під час укладання кредитного договору.

Правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором №100004473 від 06.07.2023 р. відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом вищенаведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Разом з цим, у цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована, ані первісному кредиторові, ані новому кредиторові.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №100004473 від 06.07.2023 р. в сумі 20950,00 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014, рах. № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №100004473 від 06.07.2023 р. в сумі 20950,00 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн, а всього 23978,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова