Вирок № 121188424, 26.08.2024, Іванківський районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 366/628/23

Провадження № 1-кп/366/72/24

ВИРОК

Іменем України

26 серпня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 12023111150000005 від 02.01.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживав АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

12.09.2008 року Калушським м/р судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 321, ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі;

01.10.2012 року Синятинським р/с Івано-Франківської області за ст. ст. 70, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі;

28.04.2016 року Луцьким м/р судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту;

07.11.2017 року Луцьким м/р Волинської області за ст. 70, ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

26.12.2017 року Горохівським р/с Волинської області за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді 2 років позбавлення волі;

15.02.2018 року Луцьким м/р Волинської області за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

14.07.2020 року калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України, 1 року 6 місяців обмеження волі (вирок набрав законної сили 24.11.2020 року);

18.09.2020 року Долинським районним судом Івано-Франківської області за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

18.09.2023 року Вишгородським р/с Київської області за ч. 1 ст. 70, 71ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі;

30.10.2023 року Рожнятівським р/с Івано-Франківської області за ч. 1, 4 ст. 70, ч .3 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 31.12.2022 року приблизно о 03 годині ночі (точного часу не встановлено) перебуваючи біля неогородженої земельної ділянки з кадастровим номером 3221884801:16:001:0703, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок майна інших осіб, користуючись відсутністю власника, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, та він залишається непоміченим, підійшов до дверей господарського приміщення, та за допомогою металевого предмету збив навісний замок, відкрив двері та із середини приміщення викрав грунтофрез GT 500 IRON ANGEL, вартістю 9729 гривень 30 копійок та два універсальні колеса до нього, загальною вартістю 410 гривень 90 копійок, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він в порушення вимог ст. 69 Лісового Кодексу України, п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ № 761 від 23.05.2007 року, 08.01.2022 року, не маючи законного дозволу на порубку дерев, перевезення деревини, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок продажу зрубаної деревини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання наслідків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, запропонував невстановленій особі на ім`я ОСОБА_7 (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження) здійснити незаконну порубку дерев у 2 виділі 6 кварталу лісового фонду Шпилівського агролісництва ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Киїоблагроліс», що відноситься до земель державного лісового фонду України, на що останній погодився.

Так, згідно встановлених домовленостей, ОСОБА_4 спільно з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_7 (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження), 08.01.2022 року на мікроавтобусі білого кольору, який належить останньому, прибули до 2-го виділу 6 -го кварталу лісового фонду Шпилівського агролісництва ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Киїоблагроліс», що відноситься до земель державного лісового фонду України. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_7 , за допомогою бензопили (марка та модель якої не встановлено), здійснили незаконну порубку сиро ростучих дерев «Сосна Звичайна» загальною кількістю 66 дерев, до стану припинення росту, діаметром у корі біля шийки кореня 35х33 см., 25х28 см., 27х27 см., 34х30 см., 32х30 см., 31х30 см., 32х32 см., 30х30 см., 28х27 см.,34х30 см., 32х30 см., 30х32 см., 28х27 см.. 33х30 см., 27х24 см., 27х28 см., 27х25 см., 27х27 см., 26х25 см., 27х29 см., 25х27 см., 25х24 см., 29х28 см., 35х34 см., 36х40 см., 35х34 см., 33х33 см., 32х30 см., 31х35 см., 30х30 см., 32х32 см., 40х40 см., 35х45 см., 32х35 см., 30х30 см., 31х35 см., 35х34 см., 33х29 см., 33х36 см., 40х36 см., 18х17 см., 31х28 см., 27х30 см.,30х30 см., 31х31 см., 31х30 см.. 36х33 см., 33х31 см., 30х30 см., 20х23 см., 31х29 см., 29х30 см., 28х28 см., 24х28 см., 29х31 см., 29х28 см., 30х26 см., 30х27 см., 26х27 см., 30х30 см., 28х30 см., 28х29 см., 33х30 см., 29х27 см.

В подальшому, ОСОБА_4 порізав зрубані стовбури дерев на відрізки довжиною в 1 (один) метр, після чого спільно з особою на ім`я ОСОБА_7 , завантажили їх до мікроавтобусу білого кольору та перевезли до смт. Димер Вишгородського району Київської області, де продали невстановленій під час досудового розслідування особі, за грошові кошти у сумі 5000 (п`ять) тисяч гривень, чим спричинили шкоду ДП «СЛП «Київоблагроліс» на загальну суму 377 194, 59 (триста сімдесят сім тисяч сто дев`яносто чотири гривні п`ятдесят дев`ять) копійок.

За результатми судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав та заперечив будь-яку свою причетність до інкримінованих йому дій.

Так, виступаючи у судових дебатах, ОСОБА_4 повідомив, що мотоблок, який належить потерпілій ОСОБА_6 він не викрадав, а лише допоміг його реалізувати свідку ОСОБА_8 , який у свою чергу чи то підібрав ключі від будинку та господарських приміщень, чи у нього вони були, а тому проник до будинку та господарських приміщень без зламу. Замки ніхто не зривав, Дідашко просто відкрив їх своїми ключами.

Щодо порубки лісу, вину свою також не визнає та заперечує, з тих причин, що коли його затримали працівники, слідчий пропонував брати все на себе, так як одним епізодом більше чи менше, не має різниці. Крім того, під час перебування в СІЗО, під час досудового розслідування слідчий приносив цигарки та чай, щоб він визнавав свою вину, однак коли йому виставили рахунок на 300 (триста) тисяч гривень за рубаний ліс, він змінив покази.

Прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення, у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, збут незаконно зрубаних дерев, вчинена за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 246 КК України, проведено в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно ст. 337 КПК України.

За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 246 КК України, досліджені у судовому засіданні письмові докази.

По епізоду незаконного заволодіння чужим майном (крадіжці) за ч. 4 ст. 185 КК України досліджені наступні докази:

-Витяг з ЄРДР № 12023111150000005 від 02.01.2023 року, відповідно до якого 01.01.2023 року до ЧЧ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що остання виявила відсутність майна, а сам мотоблоку, який попередньо зберігався на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та про повідомлення від працівників поліції про факт незаконної порубки лісу ОСОБА_4 ; правова кваліфікація за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України;

-Постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 27.02.2023 року, відповідно до змісту, Діяння ОСОБА_4 , відповідають диспозиції ч. 4 ст. 246 КК України, у зв`язку з чим виникла необхідність у перекваліфікації з ч. 1 на ч. 4 ст. 246 КК України;

-Постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.02.2023 року, відповідно до якої, матеріали досудового розслідування № 12023111150000005 від 02.01.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України об`єднати в одне кримінальне провадження з матеріалами кримінального провадження № 12023111150000164 від 01.02.2023 року за ч. 4 ст. 246 КК України, та присвоїти об`єднаному провадженню № 12023111150000005;

-Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 03.03.2023 року, відповідно до якої, прокурором Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_10 було прийнято рішення про виділення в окреме провадження матеріалів відносно невстановленої особи за ч. 4 ст. 246 КК України;

-Повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 12.01.2023 року та про зміну раніше повідомленої підозри від 27.02.2023 року;

-Постанова про призначення групи слідчих від 02.01.2023 року;

-Постанова про визначення групи прокурорів та старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні від 02.01.2023 року;

-Рапорт чергового Вишгородського РУП ОСОБА_11 , від 01.01.2023 року, відповідно до якого 01.01.2023 року о 14 годині 10 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.01.2023 року о 14 годині 09 хвилин за адресою АДРЕСА_3 протягом 2-хмісяців із будинку викрали мотоблок, вікна у будинку вибиті, що ще вкрали невідомо (заявник ОСОБА_6 );

-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.01.2023 року, відповідно до якої в с. Любимівка о 15 годині 10 хвилин, ст. о/у ВКР Вишгородського РУП ОСОБА_12 прийняв усну заяву від ОСОБА_6 про те, що 01.01.2023 року близько 14 години вона приїхала на дачу за адресою АДРЕСА_3 виявила відсутність особистих речей. Звернулась з метою інформації;

-Заява від ОСОБА_6 про надання працівникам поліції дозволу на проведення огляду будинку та прилеглої території по АДРЕСА_3 , без ухвали слідчого судді від 01.01.2023 року;

-Протокол огляду місця події від 01.01.2023 року, відповідно до якого слідчий СВ Вишгородського РУП ОСОБА_13 в с. Любимівка, в період часу з 15:10 по 16:30, за участі спеціаліста ОСОБА_14 , понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , за участі власника приміщення ОСОБА_6 , з використанням фотоапарату марки КЕНОН провів огляд будинку, прибудинкової території та підсобного приміщення. Під час огляду вилучено слід папілярного візерунку, який був вилучений з поверхні скляної пляшки, що була в холодильнику будинку;

-Постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.01.2023 року, відповідно до якої слід папілярного візерунку, який поміщено до паперового конверту коричневого кольору з відповідними пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії, визнано речовим доказом та визначено зберігати його в матеріалах кримінального провадження для подальшого проведення відповідної судової дактилоскопічної експертизи;

-Постанова про проведення судової товарознавчої експертизи від 11.01.2023 року, відповідно до якої, старший слідчий ОСОБА_17 вирішила призначити у кримінальному провадженні № 12023111150000005 від 02.01.2023 року судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручити судовому експерту ОСОБА_18 .. На вирішення судово-товарознавчої експертизи поставити питання: яка ринкова вартість грунтофрезу GT 500 IRON ANGEL придбаного 07.09.2017 року, у справному стані, станом на 02.01.2023 року, яка ринкова вартість двох універсальних коліс до грунтофрезу, придбаних 07.09.2017 року станом на 02.01.2023 року. Постанову про призначення судово-товарознавчої експертизи разом з копією бюлетеню продажу № 956724 для виконання направити експерту;

-Звіт про витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 161/23 від 11.01.2023 року (вартість виконаних робіт 240 гривень);

-Висновок експерта№ 161/23 від 11.01.2023 року, відповідно до якого на дослідження експертові надано копії документів (постанова про призначення експертизи, документів щодо придбання товару). Об`єкт на огляд не надано, а тому в якості вихідних даних для дослідження використовуються відомості, що містяться в постанові про призначення судово-товарознавчої експертизи. При визначені вартості враховано найменування, цільове призначення, назва виробника, дата придбання, розмірні характеристики. Рівень працездатності та наявність дефектів визначити неможливо у зв`язку з відсутністю об`єкта, однак зважаючи, на відомості, наявні в постанові, об`єкти дослідження перебували у придатному для подальшого використання стані. Ринкова вартість досліджуваних об`єктів, з урахуванням зносу, станом на 02.01.2023 року становила: грунтофрез GT 500 IRON ANGEL 9729,30 гривень, 2 (два) універсальних колеса до грунтофрезу 410,90 гривень;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2023 року, відповідно до якої слідчий ОСОБА_17 за участі свідка ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , провів впізнання ОСОБА_4 , під час якого свідок впізнав обвинуваченого на фото № 3, за сукупністю зовнішніх ознак обличчя, в тому числі формою брів, розрізом очей, залисинами, дещо викривленим носом;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2023 року, відповідно до якої слідчий ОСОБА_17 за участі свідка ОСОБА_21 у присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 провів впізнання ОСОБА_4 , під час якого свідок впізнав обвинуваченого на фото № 4, за худорлявої тіло будови з короткою зачіскою та темним волоссям, невеличкою щетиною, бровами, носом;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2023 року, відповідно до якої слідчий ОСОБА_17 за участі свідка ОСОБА_24 у присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 провів впізнання ОСОБА_4 , під час якого свідок впізнав обвинуваченого на фото № 2 за сукупністю зовнішніх ознак обличчя, в тому числі формою обличчя, залисинами, щетиною;

-Заяву ОСОБА_24 , від 11.01.2023 року, якою вона добровільна видала працівникам поліції грунтофрез GT 500 IRON ANGEL загального кольору (серійний номер 16 BFBLP005507205117A 180292), який вона придбала 03.01.2023 року у знайомого - ОСОБА_25 ;

-Протокол огляду від 11.01.2023 року, відповідно до якого слідчий ОСОБА_26 в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , за участі свідка ОСОБА_24 , із застосуванням відеокамери ПАНАСОНІК, провів огляд відкритої ділянки місцевості по АДРЕСА_4 , де виявлено грунтофрез GT 500 IRON ANGEL. Під час детального огляду мотоблоку (грунтофрезу) встановлено марку та модель, які нанесено на різні частини та елементи з яких складається, а саме марка IRON ANGEL, модель GT 55 м, зеленого кольору. На корпусі наявні потертості фарби внаслідок експлуатації в області наліпки чорного кольору з написом GT 55 м IRON ANGEL. В ході огляду було вилучено грунтофрез IRON ANGEL GT 55 м, зеленого кольору;

-Протокол огляду відеозапису з цифрового носія інформації від 12.01.2023 року та додаток до протоколу огляду (оптичний диск № РАР 632 AJ 130936436 з відеофайлом 00009 розміром 585 МБ від 11.01.2023 року), так при спробі переглянути оптичний диск, встановлено, що він не містить жодної інформації на собі, тобто порожній;

-Постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження документів від 12.01.2023 року, відповідно до якої цифровий носій інформації - оптичний диск № РАР 632 AJ 130936436 з відеофайлом 00009 розміром 585 МБ від 11.01.2023 року, визнати документом у кримінальному провадженні № 12023111150000005 від 02.01.2023 року, зберігати у матеріалах кримінального провадження;

-Протокол пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.01.2023 року, відповідно до якого слідчий ОСОБА_17 за участі потерпілої ОСОБА_6 , в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , пред`явив потерпілій 4 (чотири) фотознімки із зображенням грунтофрезів. Так, портерпіла ОСОБА_6 , на фото № 2 впізнала свій грунтофрез, за кольором, місцем розташування паливного баку, та потертостями на корпусі;

-Постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11.01.2023 року, відповідно до якої грунтофрез GT 500 IRON ANGEL, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 ;

-Розписку потерпілої ОСОБА_6 від 12.01.2023 року про отримання від слідчого на відповідальне зберігання грунтофрезу GT 500 IRON ANGEL, зеленого кольору та 2-ма колесами до нього;

-Ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 16.01.2023 року про накладення арешту на речовий доказ - грунтофрез GT 500 IRON ANGEL, із забороною пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 12.01.2023 року за участі підозрюваного ОСОБА_4 з додатком до нього;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 31.01.2023 року за участі підозрюваного ОСОБА_4 з додатком до нього.

По епізоду незаконної порубки дерев у лісах за ч. 4 ст. 246 КК України досліджені наступні докази:

-Витяг з ЄРДР № 12023111150000005 від 02.01.2023 року, відповідно до якого 31.01.2023 року до Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення працівників поліції про факт незаконної порубки лісу ОСОБА_4 ; правова кваліфікація за ч. 4 ст. 246 КК України;

-Заяву ОСОБА_4 на адресу Начальника Вишгородського РУП про з`явлення із зізнанням від 31.01.2023 року. Із заяви слідує наступне.09.01.2023 року біля с. Блідча, у лісі, здійснив порубку 20 сосен. Напередодні, за допомогою бензопили спиляв 15 дерев сосен. Зрізану деревину вивівз та продав. Частину спиляних дерев залишилась на місці. Пилку взяв у товариша на ім`я ОСОБА_27 ;

-Заяву ОСОБА_4 на адресу Начальника Вишгородського РУП про з`явлення із зізнанням від 31.01.2023 року. Із заяви слідує наступне. 09.01.2023 року та напередодні, ОСОБА_4 здійснив порубку сиро ростучої деревини в кількості 20 штук на ділянці місцевості поблизу села Блідча, не маючи на те жодного дозволу;

-Заяву ОСОБА_28 на Начальника Вишгородського РУП від 31.01.2023 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які в період з 01.01.2023 року по 31.02.2023 року здійснили незаконну рубку деревини «Сосна звичайна» квартал 6 виділ 2 ДП «СЛП «Київоблагроліс», Шпилівське агролісництво;

-Протокол огляду місця події від 31.01.2023 року, відповідно до якого слідча Вишгородського РУП, ОСОБА_29 в присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 із застосуванням фотофіксації на камеру САМСУНГ провела огляд відкритої ділянки місцевості - лісу між населеними пунктами с. Коленці та с. Блідча Вишгородського району та являє 6 квартал 2 виділу Шпилівського лісництва, загальною площею 25,0 га. Під час огляду ділянки виявлено пні сиро ростучих дерев породи «Сосна» в загальній кількості 66 штук, зрізані гілки, яглиця. Під час огляду, за допомогою вимірювальних приладів виміряно діаметр пнів, зокрема пні наступного діаметру: 35х33 см., 25х28 см., 27х27 см., 34х30 см., 32х30 см., 31х30 см., 32х32 см., 30х30 см., 28х27 см.,34х30 см., 32х30 см., 30х32 см., 28х27 см.. 33х30 см., 27х24 см., 27х28 см., 27х25 см., 27х27 см., 26х25 см., 27х29 см., 25х27 см., 25х24 см., 29х28 см., 35х34 см., 36х40 см., 35х34 см., 33х33 см., 32х30 см., 31х35 см., 30х30 см., 32х32 см., 40х40 см., 35х45 см., 32х35 см., 30х30 см., 31х35 см., 35х34 см., 33х29 см., 33х36 см., 40х36 см., 18х17 см., 31х28 см., 27х30 см.,30х30 см., 31х31 см., 31х30 см.. 36х33 см., 33х31 см., 30х30 см., 20х23 см., 31х29 см., 29х30 см., 28х28 см., 24х28 см., 29х31 см., 29х28 см., 30х26 см., 30х27 см., 26х27 см., 30х30 см., 28х30 см., 28х29 см., 33х30 см., 29х27 см.;

-Лист за підписом т. в. о. генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс», ОСОБА_32 на адресу Начальника Вишгородського РУП від 22.02.2023 року, відповідно до якого протягом 2022 - 2023 років у кварталі 6 виділів 22 Шпилівського агролісництва не проводились жодні заходи пов`язані з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом);

-Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 31.01.2023 року, відповідно до якого майстром лісу ОСОБА_33 . Шпилівського агролісництва за участі лісничого ОСОБА_28 у 6 кварталі виділу 2 площею 25,0 га (захисні ліси), було виявлено самовільну рубку дерев породи сосна звичайна;

-Заяву ОСОБА_28 від 23.02.2023 року про залучення до кримінального провадження як потерпілого;

-Постанова про визнання потерпілим від 23.02.2023 року, за якою ДП «СЛП «Київоблагроліс» - визнано потерпілим;

-Постанова про залучення представника потерпілого від 23.01.2023 року, якою ОСОБА_28 лісничого Шпилівського агролісництва залучено представником потерпілого ДП «СЛП «Київоблагроліс»;

-Відомість обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення рості ДП «СЛП «Київоблагроліс» у 6 кварталі виділу 2 площею 25,0 га на загальну суму 377194,59 гривень;

-Перелікова відомість пнів самовільної рубки Шпилівського агролісництва 6 квартал виділ 2 площею 25,0 га;

Окрім письмових доказів, судом за клопотанням сторони обвинувачення було допитано свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та приведені до присяги:

Так, Допитана як свідок ОСОБА_34 показала суду, що проживає в АДРЕСА_5 , з обвинуваченим не знайома, стосунків не підтримує, вперше його побачила під час проведення слідчих дій. Точної дати та часу не пам`ятає, але вона прибула до Іванківського ВП , на відмітку, де слідча ОСОБА_36 запросила до кабінету побути понятою. Потім вона, слідча ОСОБА_36 , пару оперуповноважених та ОСОБА_4 поїхали до лісу в сторону с. Коленці. По приїзду до лісу, слідча ОСОБА_36 вийшла з машини та почала рахувати пні, а обвинувачений ОСОБА_4 весь цей час сидів в машині Рено Докер, а вона стояла поряд з машиною і дивилась як ОСОБА_36 рахувала пні. Потім їй дали на підпис протокол, вона не читаючи підписала, після чого тим самим складом повернулись до райвідділу, звідки вона пішла додому.

Допитана як свідок ОСОБА_37 показав суду, що він проживає в смт. Димер, з обвинуваченим ОСОБА_4 наглядно знайомий, познайомився з ОСОБА_38 на якійсь вечірці в колі друзів. В період час з 08 по 09 січня 2023 року він їхав з АДРЕСА_2 , і побачив білий бус, біля якого стояв ОСОБА_39 та ще один чоловік. Він зупинився щоб привітатись. Під час розмови ОСОБА_40 запропонував придбати дрова, він погодився за суму у 5 (п`ять) тисяч гривень. Походженням деревини не цікавився, так як все це відбувалось після новорічних свят. Деревина були порізана на колоди по 1 (одному) метру і складені до білого бусу.

Допитаний як свідок ОСОБА_21 показав суду, що він проживає в АДРЕСА_6 , ні з обвинуваченим ОСОБА_4 а ні з потерпілою ОСОБА_6 не знайомий. Працює водієм в службі таксі в смт. Димер на автомобілі Фольцваген Пасат. Точної дати та часу не пам`ятає, але вже було пізно, від диспетчера служби таксі надійшло замовлення на с. Любимівка, Димерської ТГ, забрать косарку. Приїхав в село, зателефонував клієнту, щоб розпитати куди конкретно під`їхати. Йому на зустріч вийшов мужчина, він спитав де будинок та який у нього номер, на що йому відповіли, що потрібно з`їхати на узбіччя та їхати прямо, до будинку в якому горить світло. Під`їхав до будинку, ще один чоловік вийшов, попросив відкрити багажне відділення та завантажити косарку. Завантажили, сіли та поїхали. По дорозі підібрали чоловіка який його зустрів, та втрьох поїхали в смт. Димер. Приїхали до будинку, біля якого вже чекали ще двоє осіб. Вивантажили косарку, взяв гроші за проїзд та поїхав.

Допитана як свідок ОСОБА_24 показала суду, що вона проживає в АДРЕСА_4 , перебуває в декретній відпустці, з обвинуваченим знайома, так як його сестра з її братом ходили в одну школу. Взимку їй зателефонував ОСОБА_41 та запропонував придбати мотоблок. Вона попросила надати їй фото мотоблока, після чого вона погодилась і домовились про зустріч. Потім ОСОБА_41 та ОСОБА_27 на таксі привезли їй мотоблок, закотили у двір, за що надала ОСОБА_42 2800 гривень. Про походження мотоблока, вона не цікавилась. Придбала мотоблок, щоб подарувати батьку на день народження. Через деякий час приїхали працівники поліції, та під протокол вилучили мотоблок зеленого кольору з 2 (двома) колесами.

Допитаний як свідок ОСОБА_28 , показав суду, що він працює в ДСП «Північна Пуща», з обвинуваченим ОСОБА_4 не знайомий, побачив його вперше під час проведення слідчих дій. Від ОСОБА_43 він дізнався про самовільну рубку. Провели ревізію, здійснили заміри, порахували збитки, та за результатами ревізії, звернулись до працівників поліції. Пізніше виїжджав на місця рубок біля сіл Коленці, Блідча, де побачив вперше обвинуваченого ОСОБА_4 . Під час слідчих дій, дивились на пні, йому задавали питання.

Свідок ОСОБА_8 на неодноразові виклики суду, неодноразові сприяння прокурора щодо вручення повістки через працівників поліції, до суду так і не з`явився та під час судового слідства не допитувався.

Потерпіла ОСОБА_6 протягом судового слідства неодноразово викликалась до суду, також прокурор зобов`язувався посприяти у з`явленні потерпілої до суду, прокурору неодноразово надавались повістки для вручення потерпілій на визначену дату та час, однак всі процесуальні дії суду не дали позитивного результату, як наслідок потерпіла ОСОБА_6 до суду так і не з`явилась.

Інші докази прокурором суду не надавалися.

Стороною захисту докази до суду не подавалися.

Заслухавши показання обвинуваченого, пояснення представника потерпілого (на час розгляду справи вже свідка ОСОБА_28 ), свідчення свідків, прокурора та захисника, вивчивши матеріали кримінального та судового провадження, дослідивши докази одержані протягом судового слідства від прокурора, та аналізуючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що не можливо у встановлений кримінально-процесуальним законодавством спосіб та порядок зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні висунутого обвинувачення за ч. 4 ст.185 КК України (як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану), та за ч. 4 ст. 246 КК України (як незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що спричинило тяжкі наслідки), оскільки висунуте обвинувачення у вищезазначеному обсязі не знайшло свого підтвердження під час судового слідства, а тому обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню у зв`язку із недоведеністю вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є, фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, і мета вчинення.

Ч. 1 ст. 92 КПК України, зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченого ст. 91 КПК України за винятком випадків передбачених ч. 2 ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим кодексом випадках на потерпілого.

Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 ( mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року з наступними змінами, виправдувальний вирок постановляється у випадках:

за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діями, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настання яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки, що настали в результаті дій особи, яким заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо;

за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки;

відсутні інші умови, за яких діяння визначається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо);

діяння вчинено у стані необхідної оборони або крайньої необхідності;

мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину;

підсудний не є суб`єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб`єкта даного складу злочину;

підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність;

за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але дослідженні судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

Пункт 23 зазначеної постанови, вказує, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Будь-який громадянин (підозрюваний, обвинувачений) має право (яке він може використовувати або не використовувати за своїм бажанням) давати показання, але він не зобов`язаний доводити свою невинність. Обвинувачений вправі давати будь-які покази. Обвинувачений має право повністю відмовитися від дачі показів (пояснень), навіть має право відмовитися від відповідей на окремі питання. Факт повної відсутності у обвинуваченого доказів невинності сам по собі не вважається доказом його провини. Факт відмови обвинуваченого від показань і від окремих письмових пояснень, факт давання ним суперечливих і навіть помилкових показань не є підставою для обвинувального вироку. Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, усправі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Ретельний правовий аналіз законності підстав для початку кримінального переслідування обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду, має істотне значення для прийняття законного рішення по справі.

Згідно з ст. 9 КК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, зобовязані всебічно повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. На переконання суду органи досудового слідства належним чином не дотримались цих вимог закону.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

В статті 7 КПК України закріпленні найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.

Отже, прокурор мав необхідні умови для реалізації його прав щодо подання ним суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, пред`явлене прокурором обвинувачення за ч. 4 ст. 246 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, стаття 2 КПК України встановлює, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.

Елементи складу будь-якого злочину є: 1) об`єкт злочину; 2) об`єктивна сторона злочину; 3) суб`єктивна сторона злочину; 4) суб`єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені в статті 91 КПК України. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Кримінальним законом встановлено, що об`єктом злочину за ст. 246 КК України є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.

Суспільна небезпечність незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціональному використанню, охороні та відтворенню лісів. Небезпечність даного злочину посилюється і тим, що порубка призводить до ерозії ґрунтів, виснаження річок, погіршення життя людей.

Предметом злочину є дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду. За ст. 246 КК України слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т.ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.

Зокрема, дерева - це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах.

З об`єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників.

Під порубкою розуміються:

1) повне відокремлення дерева або чагарника від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо);

2) викорчовування - видалення деревостану з корінням;

3) пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева, глибокі насічки на стовбурі дерева).

Суб`єктами злочинів проти довкілля можуть бути особи, які досягли 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

Із вивчених та досліджених судом доказів в ході судового розгляду кримінального провадження беззаперечно встановлено, що 08 січня 2023 року, часу виявлення правопорушення 31.01.2023 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Вишгородського району Київської області, здійснено незаконну порубку 66 дерева, а саме сосни звичайної, діаметром пнів від 18 до 40 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до Лісового фонду України, чим заподіяно Державі тяжкі наслідки, у сумі 377 194,59 грн.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів, про це зазначено у ст. 237 КПК України.

Для одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді можуть запросити спеціалістів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Як на доказ про причетність обвинуваченого ОСОБА_4 , до незаконної порубки дерев, сторона обвинувачення посилається на протокол огляду місця події від 31 січня 2023 року з фото таблицями про місце незаконної вирубки де зафіксовані пні, місцями відокремленні верхівки дерев,

які наявні на місці огляду, проведеного в присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , безучасті спеціаліста, із застосуванням фотофіксації на камеру «САМСУНГ», під час якого виявлено пні дерев близько загальною кількістю 66 штук. У змісті протоколу огляду місця події зазначено, про виявлення свіжозрізаних пнів з дерев породи типу «сосна звичайна» як сироростучих, а всього 66 пнів і при проведенні замірів зафіксовано діаметри. Зрізи пнів характерні для зрізання механічним способом. Лісопродукція у вигляді верхівок дерев та гілля частково присутня на місці, по території вирубки, яку оглядав слідчий, в той час як згідно протоколу огляду місця події, незаконна рубка відбулась на земельній ділянці загальною площею 25,0 га. Під час огляду місця події слідчим нічого не вилучено.

Огляд за місцем проживання свідка ОСОБА_44 з метою виявлення, фіксації обставин кримінального правопорушення та вилучення лісопродукції, а саме порізаних колод довжиною 1 метр в діаметрі пня від 18 до 40 см., дерев породи «сосна звичайна», не проводився.

За результатами перевірки майстром лісу ОСОБА_45 за участі лісничого ОСОБА_28 було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства в адміністративних межах Шпилівського лісництва, під час якого було виявлено самовільну рубку дерев породи сосна в кількості 66 дерев діаметром в пні від 18 до 40 см., проект організації та розвитку лісового господарства Центрального агролісгоспу ДП СЛП Київоблагроліс Київської області, план-схему лісовпорядкування на 2019 рік в маштабі 1:10000.

Листом КОДА ДП СЛП Київоблагроліс від 22 лютого 2023 року № 80, за результатами розгляду запиту слідчого ОСОБА_46 повідомлено, що протягом 2022-2023 років у кварталі 6 виділу 22 Шпилівського агролісництва не проводились жодні заходи пов`язані з веденням лісового господарства (рубки, догляду за лісом).

31.01.2023 року ОСОБА_28 звернувся на адресу Начальника відділення поліції №1 Вишгородського РУП Головного Управління Національної Поліції в Київській області із заявою, в які просить притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які в період часу з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року здійснили незаконну порубку дерев породи сосна звичайна. Заява прийнята слідчою ОСОБА_29 , однак не містить на собі будь-яких відміток (мокрих печаток з вхідним номером та датою прийняття).

Одночасно із заявою ОСОБА_28 , у справі наявні 2 (дві заяви) обвинуваченого ОСОБА_4 , про з`явлення із зізнанням в незаконній порубці дерев породи сосна 09.01.2023 року. Одна із заяв містить відтиск синьої печатки із вхідним номером та датою від 31.01.2023 року № 1443, інша таких реквізитів не містить взагалі. Зі змісту заяв ОСОБА_4 вбачається, що він особисто за допомогою бензопили, яку взяв у товариша на ім`я « ОСОБА_27 » (хоча по справі проходить ОСОБА_7 ), та здійснив порубку 55-ти дерев сосна. Частина спиляних дерев (яка частина не уточнюється) залишилась на місці.

Встановлені вище обставини, про те, що 31 січня 2023 року на адресу Начальника відділення поліції №1 Вишгородського РУП Головного Управління Національної Поліції в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_28 , що не встановлені особи в адміністративних межах Шпилівського агролісництва здійснили незаконну порубку дерев, яка була виявлена в ході виїзду слідчо-оперативної групи, стали підставою для внесення до ЄРДР кримінального провадження № 12023111150000005 і з подальшим визначенням обсягу висунутого обвинувачення ОСОБА_4 , про те, що маючи умисел на незаконну порубку дерев, 08 січня 2023 року, здійснив незаконну порубку лісу.

Так, огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину. Ця слідча дія проводиться з метою виявлення слідів злочину, з`ясування механізму вчинення злочину, обстановки його здійснення, інших обставин, які мають значення в справі, що розслідується. Огляд повинен забезпечувати можливість виявлення та закріплення слідів злочину в межах обстановки будь-якого місця події, мати своєрідну пізнавальну універсальність, включати прийоми та методи, що забезпечують всебічне дослідження будь-яких об`єктів матеріального світу. Суть огляду полягає в безпосередньому сприйманні слідчим обстановки місця події, вивченні та дослідженні матеріальних джерел доказової інформації. Слідчий особисто повинен переконатися в наявності матеріальних джерел, їхніх ознаках та властивостях, зафіксованих у протоколі огляду. Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Висунуте прокурором обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 суд вбачає таким, що не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у тому числі із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру і носить загальний характер без відповідності перевіреним і встановленим обставинам та фактам.

Відповідно до ст. 246 КК України в редакції Закону України № № 2812-IX від 01.12.2022 року, кримінальна відповідальність за цієї статтею настає за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах, або якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення ч. 2 ст. 28 КК України в редакції Закону України № № 2812-IX від 01.12.2022 року.

Об`єкт злочину це встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. Предмет злочину дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду.

За ст. 246 КК України, слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т. ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.

З об`єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 КК України залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об`єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотну шкоду (тяжкі наслідки).

Під порубкою розуміються: 1) повне відокремлення дерева або чагарника від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо); 2) викорчовування - видалення деревостану з корінням; 3) пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева).

До пошкоджених до стану припинення росту належать дерева з переламаними стовбурами, обідраною корою понад 30 відсотків периметра дерева (незалежно від довжини за висотою стовбура), обшморганою кроною понад половину її довжини, обідраними та зламаними скелетними коренями понад половину периметра стовбура, а також повалені дерева і такі, що мають нахил понад 30 градусів від вертикальної осі.

Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється:

а) без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом;

б) за дозволом, виданим з порушенням чинного законодавства;

в) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки, насінників і плюсових дерев тощо);

г) за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди.

Вирішуючи питання про те, чи є заподіяна незаконною порубкою шкода істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю, у т. ч. обчисленої за відповідними таксами.

Шкода визнається істотною зокрема тоді, коли були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості, погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу, виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості, знизилась якість атмосферного повітря, змінились ландшафт місцевості, русло річки, сталась ерозія ґрунту.

Суб`єкт злочину загальний.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Такі складові елементи складу кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого ст. 246 КК України в редакції Закону України № № 2812-IX від 01.12.2022 року в змісті висунутого обвинувачення, судом не встановлені в повному обсязі.

Суд, звертає увагу і на вимогу законодавця, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього злочину є наявність спричиненої істотної шкоди довкіллю незаконним порубом дерев. Поняття істотна шкода є оціночним. Питання істотності шкоди, завданої незаконним порубом, слід вирішувати в кожному окремому випадку з урахуванням всіх обставин справи та із застосуванням матеріального та екологічного підходів.

Так, стороною обвинувачення шкода, заподіяна діями обвинуваченого ОСОБА_4 визначена в сумі 377 194, 59 грн., і встановлена відомістю обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступення припинення росту та переліковою відомістю пнів самовільної рубки від 31.01.2023 року. Стороною обвинувачення завдана шкода обґрунтовується тільки з урахуванням матеріального підходу.

Водночас завдана екологічна шкода може оцінюватись не тільки у матеріально-грошовому еквіваленті, а й з позиції негативного впливу на довкілля. Такий вплив не може мати об`єктивної матеріальної оцінки. Суд схильний до висновку, що завдана незаконною порубкою екологічна шкода більш небезпечна, ніж матеріальна, адже останню можна відшкодувати.

Відповідно до абз. 3 п. 9 Постанови Верховного суду України №17 від 10 грудня 2004 року "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" у справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 КК України шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо.

Згідно до ч. 1 ст. 242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за заподіянння тяжких наслідків незаконною порубкою дерев визначених на підставі відомістю обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступення припинення росту та переліковою відомістю пнів самовільної рубки від 31.01.2023 року, що протирічить вимогам ст. 242 КПК України і не може бути прийнято судом, як доказ визначення розміру завданої шкоди, що в свою чергу унеможливлює визначення істотної шкоди (тяжких наслідків), як об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Висновок судового експерта за результатами проведеної судової екологічно-інженерної експертизи, яким би мало бути визначено розмір шкоди, не було покладено в основу обвинувачення, оскільки саме обвинувачення не грунтувалось на такого виду експертизі.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є, фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, і мета вчинення.

Ч. 1 ст. 92 КПК України, зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченого ст. 91 цього кодексу за винятком випадків передбачених ч. 2 ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим кодексом випадках на потерпілого.

Так, провівши аналіз долучених прокурором доказів за фактом незаконної порубки лісу, суд визнає неналежними доказами:

- протокол огляду місця події від 31.01.2023 року, так як в ньому зафіксовано лише наявність пнів від зрізаних дерев, тобто факт можливої незаконної порубки дерев, однак не зафіксовано слідів пиляння дерев (тирси), слідів транспортних засобів, залишків лісопродукції, жодним чином не підтверджено, що до рубки причетний саме ОСОБА_47 ;

- покази свідка ОСОБА_31 , так як остання прямо чи опосередковано не вказала, що до рубки лісу причетний саме обвинувачений ОСОБА_4 ;

- особливу увагу суд звертає та визнає за неналежний доказ покази свідка ОСОБА_44 , який під час встановлення особи свідка, на запитання головуючого «чи знайомий він з обвинуваченим ОСОБА_4 та в яких стосунках з ним перебуває», відповів, що знайомий наглядно, а познайомився з останнім на вечірці спільних друзів, де та коли не пам`ятає, на що обвинувачений ОСОБА_4 , в категоричній формі висловив позицію, що свідка він бачить вперше, ніколи та ні за яких обставин з ним не знайомився, та й взагалі свідок прийшов до суду підготовлений працівниками поліції, з тим, що говорити, а що ні. Крім того, покази свідка суд сприймає критично, так як свідок (з його слів) не цікавився походженням деревини, не пам`ятає скільки деревини було в автомобілі, та чи могло там бути 66 дерев породи сосна;

Зокрема, стороною обвинувачення не доведено, жодними належними та допустимими доказами, що незаконну порубку (запилювання) дерев порода сосна звичайна у кількості 66 штук, вчинив саме ОСОБА_4 , або за попередньою змовою з особою на ім' ОСОБА_7 ( ОСОБА_27 ); не встановлено знаряддя вчинення злочину по типу (пила ОСОБА_48 ), ні її марку ні модель, та кому вона належить; не встановлено марку, модель, державні реєстраційні номери та приналежність транспортного засобу (мікроавтобусу білого кольору); не виявлено та не вилучено, а ні залишків пиляних дерев, слідів пиляння (тирси) на місці проведення огляду, а ні колод довжиною в 1-н метр, які начебто були збуті за грошові кошти у сумі 5000 (тисяч) гривень свідку ОСОБА_49 ; на місці незаконної рубки, слідчим не виявлено та не виготовлено жодного відбитку чи зліпку; а ні слідчим, а ні прокурором не проведено огляду (обшуку) за місцем проживання свідка ОСОБА_44 , з метою відшукати та вилучити залишки дерев (колод дерев) породи сосна, які свідок придбав в с. Катюжанка у ОСОБА_4 за 5 тис. гривень, та які були доставленні йому додому в смт. Димер, тобто даний факт органом досудового розслідування не розслідувався та залишився поза увагою.

Жоден з допитаних свідків прямо чи опосередковано не вказав на особу ОСОБА_4 як на таку, що саме вона спиляла чи зрубала дерева.

В ході судового слідства судом не здобуто жодних доказів незаконної порубки дерев обвинуваченим ОСОБА_4 , перевезенні та збуті незаконно зрубаних дерев, вчинених за попередньою змовою групою осіб, як і не встановлено тяжкість наслідків.

Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_4 незаконної порубки дерев у лісах, що спричинило тяжкі наслідки, перевезення та збуту незаконно зрізаної деревини, за попередньою змовою групою осіб, стороною обвинувачення не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлялось, а тому версія обвинуваченого про його непричетність до вчинення інкримінованого злочину нічим не спростована.

Надаючи правову оцінку діям ОСОБА_4 , зокрема оцінюючи докази, суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі за результатами судового розгляду змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред`явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.

Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону є порушення права на захист.

Згідно правового висновку колегії суддів Верховного суду (постанова від 22.03.2018 року справа № 748/990/16-к), місцевий суд ухвалюючи вирок не може виходити за межі пред`явленого обвинувачення.

Пленум Верховного суду України у п. 23 своєї постанови «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України» з питань судового розгляду і постановлення вироку № 5 від 29.06.1990 року звернув увагу судів, що у випадку коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдовувальний вирок.

У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдовувальний вирок.

Надаючи остаточно оцінку встановленим обставинам, суд приходить до категоричного висновку, що під час судового розгляду не встановлені беззаперечні докази для доведення винуватості ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

По епізоду, за обвинуваченнями ОСОБА_4 вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд прийшов до наступних висновків.

Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

При цьому, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі кримінальним правопорушенням, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Із роз`яснень Пленум Верховного Суду України у п. 18 та 19 своєї Постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вбачається, що суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, зазначає, що за змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2019 від 26.02.2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

За правовою позицією, сформованою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 13.04.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 699/144/19 та номером провадження 51-5244км20, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в кримінальних провадженнях, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не вказує на те, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у параграфі 55 рішення ЄСПЛ від 15.02.2012 року у справі «Гриненко проти України» (CASE OF GRYNENKO v. UKRAINE), скарга № 65890/13, зазначається, що «при оцінці доказів ЄСПЛ зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів». ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (справа «Авшар проти Туреччини» (CASE OF AVSAR v. TURKEY), скарга № 25657/94). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному проваджені підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора.

Відповідно до практики ЄСПЛ у кримінальних справах правило ч. 2 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (презумпція невинуватості) вимагає, щоб обов`язок доказування покладався на сторону обвинувачення (справа «Капо проти Бельгії»).

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Згідно з ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 цієї статті встановлено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статтею 23 КПК України закріплено принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів. Зокрема, ч. 1 цієї статті передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Відповідно до ч. 2 цієї статті не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

При цьому, докази подані тією чи іншою стороною повинні бути належними та допустимими.

Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів:

-належне джерело;

-належний суб`єкт;

-належна процесуальна форма;

-належна фіксація;

-належна процедура;

-належний вид способу формування доказової основи.

У аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і орган досудового розслідування.

Тобто, докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів, у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників, докази мають бути закріплені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

У рішенні від 06.12.1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії», рішення від 25.07.2000 року).

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на п. 21-26 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17 від 04.07.2018 року, згідно яких:

«п. 21. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

п. 22. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

п. 24. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

п. 25. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

п. 26. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням».

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Крім цього, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, на переконання суду, беззаперечним є те, що саме сторона обвинувачення зобов`язана доводити винуватість особи в межах висунутого обвинувачення поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Разом з цим, ч. 3 цієї статті визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Перелік питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку закріплені ст. 368 КПК України.

Згідно ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Оцінивши усі надані докази відповідно до положень ст. 94 КПК України, кожен окремо та у їх сукупності, суд вважає висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, недоведеним належними, допустимими та достатніми доказами та виходить з таких мотивів.

Суд вважає необхідним зазначити, що під час судового розгляду кримінального провадження, судом було допитано усіх свідків, на допиті яких наполягала сторона обвинувачення та сторона захисту, зокрема допитано було свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_24 .

Однак у судовому засіданні показами свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_24 не підтверджено винуватість безпосередньо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що свідок ОСОБА_8 неодноразово викликався у судові засідання, однак такий у судове засідання не прибув.

Так, потерпіла ОСОБА_6 на неодноразові виклики до суду та отримання прокурором під особистий розпис повісток для вручення потерпілій ОСОБА_6 , позитивного результату не дало, остання так в судове засідання і не прибула, показів не надала.

Навіть при умові, що потерпіла врешті решт з`явилась у судове засідання, надала б покази, однак її покази свідчили б виключно про факт вчинення крадіжки, але жодним чином не підтвердили б винуватість ОСОБА_4 у її вчиненні.

Стаття 86 КПК України передбачає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 89 КПК України передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , складені 11 січня 2023 року, суд зазначає, що зазначений доказ є таким, що отриманий з порушенням вимог статті 228 КПК з наступних підстав.

По перше, закон допускає впізнання особи за фотознімками або матеріалами відеозапису за необхідності. Отже таке впізнання можливо провести при певних умовах, наприклад, якщо особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку. Тобто при реальній неможливості забезпечення присутності цієї особи.

Між тим, слідчий не зазначає причини, які стали наслідком проведення такої слідчої дії у відсутності обвинуваченого.

По друге, обов`язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості, тощо.

У відповідності до норм вищевказаної статті перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

Зміст цього протоколу не містить таких даних. Не відображає прикмет та опису зовнішнього вигляду за якими свідок має намір впізнати особу. Не вказуються обставини, за яких потерпілий бачив обвинуваченого, в чому той був одягнений, та інше.

При цьому, описання ознак, за сукупністю яких свідок ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 впізнали ОСОБА_4 : «форма носа, розмір очей, вух, колір очей, зачіска», не відображає індивідуальних ознак особи, та таке формулювання носить загальний характер.

Отже сукупність таких порушень вказує на отримання зазначеного доказу з порушенням встановленої процедури, а тому у відповідності до ст. 86 КПК є недопустимим доказом.

За ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, у матеріалах кримінального провадження, які були долучені прокурором у судовому засіданні, є протокол огляду від 11.01.2023 року та протокол огляду відеозапису з цифрового носія інформації від 12.01.2023 року.

Зі змісту протоколу огляду вбачається, що огляд відбувся в смт. Димер, в період часу з 17:46 по 17:53, в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , за участі спеціаліста - ПОГ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_50 , за участі свідка ОСОБА_24 .

Об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості за адресою: АДРЕСА_4 , на якій знаходиться грунтофрез GT 500 IRON ANGEL зеленого кольору, з подряпинами на корпусі баку чорного кольору.

Під час огляду застосовані технічні засоби, відеокамера марки ПАНАСОНІК, флеш-накопичувач марки КІНГСТОН.

Зі змісту протоколу огляду відеозапису з цифрового носія інформації від 12.01.2023 року, вбачається, що слідчий ВРЗЗС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_17 здійснила огляд цифрового носія інформації флеш-накопичувач марки КІНГСТОН, об`ємом пам`яті 16 ГБ, за допомогою службового персонального ноутбука. Цифровий носій знаходився в апаратному гнізді цифрової відеокамери марки КЕНОН.

При відкритті файлу (відеозапису) з назвою 00009 розміром 585 МБ від 11.01.2023 року, оглянуто відеозапис та встановлено, що вказаний відеофайл відображає проведення огляду місця події від 11.01.2023 року, що проводиться слідчим ОСОБА_26 на відкритій ділянці місцевості в АДРЕСА_4 за участі ОСОБА_24 та понятих. Тривалість відеозапису з назвою 0009 - 06 хвилин 49 сек.

По закінченню огляду, відеозапис з назвою 00009 розміром 585 МБ від 11.01.2023 року, було скопійовано на оптичний диск № РАР 632 АJ13093643 6, тобто виготовлений дублікат, після чого оптичний диск поміщено до паперового конверту та приєднано до протоколу огляду місця події від 11.01.2022 року, в якості додатку.

Як було зазначено вище, «що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення», судом під час перебування в нарадчій кімнаті, під час перевірки доказів на відповідність вимогам ст. 85-87 КПК України, була здійснена спроба відтворити інформацію яка міститься на оптичному диску № РАР 632 АJ13093643 6, який було поміщено до паперового конверту та приєднано до протоколу огляду місця події від 11.01.2022 року, в якості додатку та наданий прокурором разом з іншими матеріалами кримінального провадження. Однак, при завантаженні оптичного диску до пристрою для зчитування інформації з лазерних систем, через декілька секунд, на робочому столі службового комп`ютера, випливло вікно операційної системи WINDOWS, де зазначено «перемістіть за допомогою миші файли в цю папку для запису їх на цей диск».

Зазначене свідчить лише про те, що інформація про яку йшла мова в протоколах огляду місця події та відеозапису з цифрового носія інформації, відсутня та не відповідає дійсності.

Зважаючи на викладене, суд визнає протокол огляду від 11.01.2023 року та протокол огляду відеозапису з цифрового носія інформації від 12.01.2023 року, недопустимим доказом.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на протокол огляду місця події від 01.01.2023 року з додатками у виді фото таблиці.

Так зі змісту протоколу огляду встановлено, що 01.01.2023 року слідчий СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_13 в с. Любимівка, в період часу з 15:10 по 16:30, в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , за участі спеціаліста ОСОБА_51 , власника приміщення чи іншого володіння особи - ОСОБА_6 , із застосуванням фотоапарата КЕНОН, провів огляд прибудинкової території, господарських приміщень та будинку. Під час огляду, слідчим в холодильнику в одній з жилих кімнат будинку було виявлено скляну пляшку вина, з якої згідно протоколу огляду було вилучено слід папілярного візерунку.

Суд зазначає, що зазначений доказ є таким, що отриманий з порушенням вимог статті 233, 236, 237 КПК з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Ч. 2 ст. 237 КПК України, передбачає, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

За ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

За ч. 10 ст. 236 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Враховуючи правову визначеність, яка закріплена в КПК України, а саме, що огляд житла чи іншого володіння особи, обов`язково проводиться за правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, слідчий під час проведення огляду повинен був безухильно дотримуватись вимог КПК України, не тільки в тій частині, як відібрання заяви у власника майна - ОСОБА_6 про дозвіл на проведення огляду, а й проводити безперервну аудіо- та відеофіксацію.

Тож, у відповідності до ст. 85 КПК України суд визнає протокол огляду місця події від. 01.01.2023 року з додатками у виді фото таблиці, неналежним доказом.

Крім того, суд звертає увагу на постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.01.2023 року, відповідно до якої, слідчий ОСОБА_52 визнала та приєднала до матеріалів кримінального провадження № 12023111150000005 від 02.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, речові докази у вигляді сліду папілярного візерунку, який поміщено до паперового конверту коричневого кольору з відповідними пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії, та визначила місцем його зберігання в матеріалах кримінального провадження, для подальшого проведення судової дактилоскопічної експертизи.

Так, сама по собі постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.01.2023 року не є джерелом доказів, а є лише процесуальним документом, однак інформація, яка в ній відображена має як не вирішальне, але доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Незважаючи на інформацію, яка зазначена в постанові про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.01.2023 року, речовий доказ у вигляді сліду папілярного візерунку, в матеріалах справи, які були долученні у судовому засіданні за клопотанням прокурора, відсутні. Як і відсутня постанова про призначення дактилоскопічної експертизи та висновок експерта про приналежність папілярного візерунку, який був вилучений з пляшки вина в будинку потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченому ОСОБА_4 , чи будь-якій іншій особі.

Тож, у відповідності до ст. 85 КПК України суд визнає постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02.01.2023 року, неналежним доказом.

Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_4 крадіжки, поєднаної з проникненням у інше приміщення, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, стороною обвинувачення не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлялось, а тому версія обвинуваченого про його непричетність до вчинення інкримінованих крадіжок нічим не спростована.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 370 КПК України, обгрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 94 КПК України, кожен доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у статті 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до приписів частини 1 статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях частини 3 та частини 4 статті 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням у інше приміщення, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану та у незаконній порубці дерев у лісах, що спричинило тяжкі наслідки, перевезенні та збуту незаконно зрізаної деревини, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 52 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини 3 статті 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вимогами пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Отже, оцінивши в сукупності зібрані докази по кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що вказані докази не підтверджують обвинувачення та не підтверджують той факт, що обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено злочини, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 (із внесеними змінами), судам вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, оскільки по даному кримінальному провадженню не доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_4 вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у інше приміщення, вчинену повторно, в умовах воєнного стану та незаконну порубку дерев у лісах, що спричинило тяжкі наслідки, перевезення та збут незаконно зрізаної деревини, за попередньою змовою групою осіб, тобто, не доведено, що злочини вчинено обвинуваченим, тому судом обвинувачений ОСОБА_4 визнається невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України його слід виправдати.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на момент проголошення вироку не обрані і суд не вбачає підстав для їх обрання до набрання вироком законної сили, оскільки дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 7, 100, 124, 349, 351-352, 358-359, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 246 КК України.

Строк дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчився 21.08.2024 року, підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 16.01.2023 року, на грунтофрез GT 500 IRON ANGEL - скасувати.

Грунтофрез GT 500 IRON ANGEL, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - залишити в її розпорядженні та користуванні.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок суду складений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 26.08.2024 року.

Суддя ОСОБА_1