Рішення № 121181560, 23.08.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/10845/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд із позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач, МО України) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 квітня 2024 року №12/д, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, та зобов`язання повторно розглянути заяву з доданими до неї документами.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України одноразова грошова допомога, як гарантована грошова компенсація сім`ї у зв`язку із втратою рідної людини, яка віддала життя за Батьківщину, входить до складу спадщини. Оскільки позивач відповідно інформації, наданої приватним нотаріусом Драч Н.В., виступає єдиним спадкоємцем за законом на спадкування матеріальних і нематеріальних цінностей, прав та обов`язків померлого брата, уважає оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28 червня 2024 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

22 липня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975). Положеннями названого Порядку закріплено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Отже, МО України має право приймати рішення про повернення документів на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю. Також наголошує, що на час розгляду спірного питання комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (19 квітня 2024 року) позивачем не було доведено віднесення її до осіб, визначених статтею 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, що зумовило б можливість Міністерству оборони України прийняти рішення про призначення відповідної грошової допомоги. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про обґрунтованість прийнятого рішення. Додатково зауважує, що оскаржуване рішення жодним чином не обмежує право позивача на одержання належних сум одноразової грошової допомоги, за наявності відповідного права, а є лише встановленою формою дискреційних повноважень, наданих законодавством з метою усунення обґрунтованих сумнівів щодо можливості призначення такої допомоги. Акцентує увагу, що одноразова грошова допомога нерозривно пов`язана з колом осіб, які мають право на її призначення та отримання. Відповідно вести мову про спадкування допомоги можна було б лише у випадку смерті особи, якій допомога була призначена та нарахована.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю 18 листопада 2022 року рідного брата ОСОБА_2 .

Указана заява з доданими до неї документами була надіслана для розгляду до МО України.

Відповідно до пункту 26 Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 12/д комісія, розглянувши подані документи ОСОБА_1 встановила, що відповідно до наданих документів заявниця (сестра) не відноситься до визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» кола осіб.

З огляду на викладене документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблим, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні га дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Уважаючи таке рішення протиправним ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У частині 1 статті 16 названого Закону передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 1 статті 161 Закону України №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та досі триває.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 2 названої постанови в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Як установлено судом та не заперечує позивач, вона не входить до кола осіб, визначених у статті 161 Закону України №2011-ХІІ.

На обґрунтування права на отримання одноразової грошової допомоги зазначає, що таке право закріплено за матір`ю загиблого ОСОБА_2 , яка померла, а тому у порядку спадкування позивач, як єдиний спадкоємець, має право на отримання такої допомоги.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Таким чином, право на отримання виплат спадкоємці (правонаступники) мають лише у випадку, якщо така виплата була належна (нарахована) померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили за життя, однак померлим не отримана.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що після смерті матері ОСОБА_1 до складу спадкового майна може входити лише призначена сума одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її сина військовослужбовця.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази призначення ОГД матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця молодшого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок влучення у самохідну артилерійську установку боєприпасу або дрону-камікадзе під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в порядку спадкування за законом після матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд звертає увагу на те, що згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З системного аналізу статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Одночасно, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду та обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

За встановлених у цій справі обставин, суд доходить висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом її права та інтереси на отримання одноразової грошової допомоги відповідачем у справі порушені не були, оскільки подана заява та документи повернуті на доопрацювання, після чого позивач не позбавлена права на отримання відповідної одноразової допомоги у разі надання відповідного пакету документів. Тобто позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 передчасно.

З урахуванням установленого в ході розгляду справи факту відсутності на момент звернення з позовом до суду порушеного права чи інтересу позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис