Рішення № 121177864, 23.08.2024, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.08.2024

Справа № 522/861/24-Е

Провадження № 2/522/3021/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

18.01.2024 ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 .

Просить суд:

- стягнути з відповідача 955,42 доларів США 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що складає 36 234,07 грн. в гривневому еквіваленті на дату подання позову за курсом НБУ.

01.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи сповіщений належним чином в порядку п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Позовні вимогивмотивовані тим,що 29.03.2016рішенням судусправі №522/14769/15-цпозов ПАТ«КБ «Надра»було задоволенота стягнутоз ОСОБА_1 на користьбанку заборгованістьза договором«Автопакет» №ОД19/11/2007/840-К/72від 06.11.2007в загальномурозмірі 10606,12доларів США. ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником ПАТ «КБ «Надра» у правовідносинах, що були предметом розгляду у справі №522/14769/15-ц. Відповідач рішення суду не виконала, у зв`язку з чим з неї підлягають стягненню 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, яке було встановлено рішенням суду від 29.03.2016 у справі №522/14769/15-ц за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 у сумі 955,42 долари США.

Судом встановлені такі обставини справи.

Згідно з договором «Автопакет» № ОД19/11/2007/840-К/72 від 06.11.2007 Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», назва якого згодом була змінена на публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», надало ОСОБА_1 кредит в сумі 20250,00 дол. США на придбання автотранспортного засобу, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 14,5 % на рік, які нараховуються за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості, з погашенням кредиту та внесенням плати за користування кредитними коштами щомісячними платежами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 04.11.2014.

Через невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед позивачем за цим кредитним договором, ПАТ «КБ «Надра» звернулося із позовними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до суду про стягнення заборгованості.

Ршенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 (№522/14769/15-ц) позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» №ОД19/11/2007/840-К/72 від 06.11.2007 у загальному розмірі 10606,12 доларів США. У задоволенні вимог до ОСОБА_3 було відмовлено.

У зв`язку з укладенням Договору №GL2N79746 про відступлення прав вимоги від 26.02.2020 та набуттям прав вимоги за кредитними договорами та відповідно за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року у справі №522/14769/15-ц, ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача на його правонаступника.

20.07.2020 ухвалою суду у справі №522/14769/15-ц заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну стягувача (сторони у виконавчому документів, у виконавчому провадженні) по справі №522/14769/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом було задоволено.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, ОСОБА_1 має сплатити за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 суму боргу у розмірі 955,42 доларів США.

Висновки суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду (від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Судом встановлено, що відповідач мав зобов`язання перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором.

Рішенням суду від 29.03.2016 у справі №522/14769/15-ц, підтверджено наявність невиконаних зобов`язань боржника перед кредитором на суму 10606,12 доларів США.

Рішення суду на даний час не виконано. Правонаступником ПАТ КБ «Надра» як кредитора, з 26.02.2020 є ТОВ «Консалт Солюшенс», яке ухвалою суду від 20.07.2020 замінено як сторона стягувача у відповідному виконавчому провадженні.

В постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц зазначено, що ст. 526 ЦК України містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Крім того, за приписами ст. ст. 509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Отже, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконала, заборгованість не сплатила, не виконала рішення суду від 29.03.2016, у правонаступника банку, як кредитора, виникло право на застосування наслідків такого порушення згідно з вимогами ст. 625 ЦК України.

Оскільки зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Тобто, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Кредитором нараховано 3 % річних на суму не виконаного грошового зобов`язання поза межами трирічного строку з 23.02.2019 по 23.02.2022. Так, оскільки банк звернувся до суду з даним позовом лише 18.01.2024, то і період обчислення 3% річних має обмежуватися періодом з 18.01.2021 по 23.02.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 350,44 долара США за період з 18.01.2021 по 23.02.2022.

Керуючись ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) грошові кошти у вигляді 3% річних в розмірі 350,44 долара США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судовий збір в сумі 888,76 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 23.08.2024.

Суддя Ярема Х.С.