Рішення № 121174048, 14.08.2024, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/366/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції в Тернопільській області

позивача 2 Кременецької міської ради

третя особа 1 , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації

до відповідача Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області (Кременецька районна військова адміністрація Тернопільської області)

третя особа 2 , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом визнання незаконним і скасування розпорядження №491-од від 16.10.2013; усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна державної реєстрації земельної ділянки.

за участі представників:

прокуратури: Куліковська Л.Б.- довіреність;

третьої особи 2: Оленяк В.Я. , довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява Кременецької окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області; Кременецької міської ради до відповідача Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області (Кременецька районна військова адміністрація Тернопільської області) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні, прокурор посилається на встановлення факту порушення вимог земельного законодавства, а саме неправомірності державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га, яка знаходиться у межах території об`єкту заповідного фонду - ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга".

Позивачі прибуття уповноважених представників у засідання 14.08.2024 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Поряд з тим, на адресу суду 25.06.2024 від Державної екологічної інспекції в Тернопільській області надійшло клопотання № 1-1-11-1867 (вх.№5004) від 25.06.2024 про розгляд справи без їх участі. Крім того, через систему "Електронний суд" Кременецькою міською радою 02.07.2024 подано заяву №б/н (вх. №5259) про розгляд справи без участі її представника. Просить позов задовольнити.

Третя особа 1 прибуття свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. Зокрема, в матеріалах справи наявні довідки про доставку їй електронних листів через систему "Електронний суд". Будь - яких заяв, клопотань чи пояснень від Управління не надходило.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 14.08.2024 підтримав подані письмові пояснення №б/н (вх. №5148) від 28.06.2024. Вказує, що у зв`язку із відсутністю проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга", а також відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей про межі даного заказника та обмежень у використанні таких земель, за наслідками інвентаризації земель 2013 року, до кадастру внесено відомості про спірну земельну ділянку, як землі сільськогосподарського призначення та в подальшому передано її у комунальну власність, відповідно до норм ст.117 Земельного кодексу України.

Відповідач прибуття свого уповноваженого представника у судове засідання також не забезпечив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Водночас, до матеріалів справи від Кременецької районної державної адміністрації 19.07.2024 надійшов відзив на позов №б/н (вх. №5759) та лист №01-1051/02-20 від 06.06.2024 (вх. №6482 від 14.08.2024), у яких остання визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Окрім цього, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В силу ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 26.12.1983 №496 створено ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга" площею 31,30 га як об`єкт природно - заповідного фонду.

В подальшому, рішенням сімнадцятої сесії третього скликання Білокриницької сільської ради від 05.12.2001 переведено землі цього заказника з категорії "землі запасу" в категорію "землі природоохоронного призначення".

03.07.2002 відповідно до ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Державне управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області передає під охорону Білокриницькій сільській раді заповідний об`єкт ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга" площею 31,30 га, про що видано охоронне зобов`язання №09-42.

Начальником Державного управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області 29.07.2002 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга".

Відповідно до п.п.1.2., 1.3 цього Положення місцезнаходження території-Тернопільська область, Кременецький район, меліоративна система біля с. Білокриниця, заплава річки Іква. Загальна площа заказника становить 31,32 га. Землі заказника віднесені до земель природно - заповідного фонду.

Пунктом 2.1. Положення визначено, що метою створення ботанічного заказника є збереження у природному стані, лучно-болотної рослинності, умов відтворення пальчатокорінника плямистого, пальчатокорінника м`ясочервоного - видів, занесених до Червоної книги України, інших рідкісних видів рослин області та багатого ентомологічного комплексу.

Згідно п.3.1. Положення на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбачених цим Положенням та загрожує збереженню природного комплексу.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Тернопільській області №12-од від 12.08.2013 та розпорядження голови Кременецької районної державної адміністрації №406-од від 27.08.213 проведена інвентаризація земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Білокриницької сільської ради Кременецького району Тернопільської області загальною площею 191,20 га. З них: земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу (угіддя - пасовища).

На підставі вищевказаних документів розроблена технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Білокриницької сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в частині, що стосується земельної ділянки із кадастровим номером 6123480700:01:001:0722), яка затверджена 16.10.2013. Згідно з висновком про погодження технічної документації з інвентаризації №01-1748-01-12 від 16.10.2013 обмеження (обтяження) на земельні ділянки та інші умови - відсутні, а технічна документація погоджується та рекомендується подати її на затвердження.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №46-ОТГ від 10.12.2020 передано у комунальну власність Кременецькій міській раді Кременецького району Тернопільської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Кременецької міської ради, в тому числі колишньої Білокриницької сільської ради.

Так, згідно з додатком до даного наказу Кременецькій міській раді передана земельна ділянка, що знаходиться на території Білокриницької сільської ради з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 із цільовим призначенням 16.00 Землі запасу. Відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку та використання земельної ділянки відсутні.

Відповідно до інформації, наданої Кременецькою міською радою у листі №209/108/02-30 від 24.01.2024, технічна документація із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку для збереження та використання заказників площею 31,4 га (ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга") на території Кременецької міської ради радою не розроблялась. Межі ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" в натурі (на місцевості) не встановлювалися. Державний акт на право постійного користування на земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт природно - заповідного фонду, не видавався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га сільськогосподарського призначення за Кременецькою міською радою. Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.

Крім того, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Вид використання: землі запасу.

Згідно з інформацією Тернопільської обласної ради №09-480 від 17.05.2024 рішень про переведення земель природно - заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймалось.

За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України №11965/0/2-24 від 20.05.2024 рішення про передачу, вилучення і зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а також щодо зміни меж ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" не приймались.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом №11/11-05/1864-24 від 21.05.2024 повідомило, що матеріали, пов`язані з вилученням зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, яка розташована в межах території ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга", до Міндовкілля не надходило.

Враховуючи вище наведене, прокурор стверджує, що землі природно - заповідного фонду фактично передані з державної власності у комунальну власність, як землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, створено умови для розпорядження та використання земельної ділянки, яка повністю розташована в межах об`єкта природно - заповідного фонду, в порядку, передбаченому для земель сільськогосподарського призначення. Вказане може призвести до втрати екологічної цінності та пошкодження та/або знищення об`єкта природно - заповідного фонду України - ботанічного заказника місцевого значення.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що розпорядження голови Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області №491-од від 16.10.2013, є незаконним, прийнятим неуповноваженим органом з перевищенням визначених повноважень у сфері земельних відносин, що призвело до фактичної зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки сформована як землі сільськогосподарського призначення земельна ділянка з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 відноситься до особливо цінних земель та до категорії земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, а її використання повинне здійснюватися із суворим дотриманням вимог законодавства.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За частиною 4 статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.

Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

З наведеного в сукупності, суд констатує, що спірні правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Тернопільській області.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 №44, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Згідно п. 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.

Відповідно до п.п. 6,10 Розділу 2 Положення Державна екологічна інспекція у Тернопільській області наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами і виступати позивачем і відповідачем у суді.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №904/3953/17 зазначено, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, у тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру.

З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо додержання режиму використання земель природно - заповідного, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.

Кременецькою окружною прокуратурою надіслано лист №51-1953вих-24 від 30.04.2024 до ДЕІ у Тернопільській області про виявлені порушення, з проханням повідомити чи вживатимуться заходи на усунення зазначених порушень, у тому числі в судовому порядку.

У відповідь Інспекція у листі №1-1-05-1309 від 07.05.2024 повідомила, що нею порушення вимог природоохоронного законодавства ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга", розташованого на території Кременецької територіальної громади не документувалося, відтак вжиття заходів реагування не видається за можливе. Разом з тим, Інспекція не заперечує щодо вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про бездіяльність уповноваженого органу.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Кременецької міської ради.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга" розміщений за межами населеного пункту на території колишньої Білокриницької сільської ради.

Білокриницька сільська рада на даний час реорганізована шляхом приєднання до Кременецької міської ради, тому остання набула прав і обов`язків як суб`єкт владних повноважень щодо охоронного зобов`язання №09-42 від 03.07.2002, оформленого на колишню Білокриницьку сільську раду. Інформація про реорганізацію Білокриницької сільської ради шляхом приєднання до Кременецької міської ради в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій.

Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території та об`єкту природно - заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" Кременецькою міською радою не розроблявся та на погодження до Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації не надсилався у зв`язку з відсутністю фінансування. При цьому прокурор стверджує, що міською радою взагалі не вживались заходи до відновлення меж заказника шляхом приведення у відповідність цільового призначення спірної земельної ділянки.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Кременецької міської ради окружною прокуратурою 08.05.2024 до зазначеного органу скеровано лист №51-2085вих-24, в якому викладено порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності зміни цільового призначення земельної ділянки природно - заповідного фонду та запитано про вжиття міською радою заходів реагування для усунення цих порушень і повернення відповідної землі заказника до такого статусу.

Кременецькою міською радою листом №1315/02-25 від 13.05.2024 повідомлено прокуратуру про те, що остання не вживатиме заходів представницького характеру щодо усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га, що знаходиться в межах ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" у зв`язку з тим, що в бюджеті міської ради кошти на судові витрати відсутні, а тому просить вжити такі заходи прокуратуру.

Таким чином, суд зазначає, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача 2 було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави.

Щодо позовних вимог суд вказує на наступне.

Згідно ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України).

За змістом статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №496 від 26.12.1983 ботанічний заказник місцевого значення "Мала Андруга" створено як об`єкт природно-заповідного фонду у відповідності до вимог ст.53 Закону України "Про природно - заповідний фонд України". Відтак, відповідну ділянку суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами в установленому законом порядку віднесено до категорії земель природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Надалі розпорядженням Кременецької районної державної адміністрації від 16.10.2013 №491-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Кременецького району, у тому числі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га на території Білокриницької сільської ради.

Державним кадастровим реєстратором Марчуком О.В. 16.10.2013 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га, цільове призначення якої вказано категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код виду цільового призначення - землі запасу, у тому числі за земельними угіддями - 002.02 - пасовища (підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки). Відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку та використання земельної ділянки відсутні.

З вище наведеного вбачається, що землі природно - заповідного фонду фактично передані з державної власності у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту г ч. 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульовано положеннями Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (редакція закону станом на час прийняття розпорядження райдержадміністрацією від 16.10.2013) до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

За частинами 2, 4 статті 4 цього ж Закону регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

У ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У матеріалах справи наявна карта - схема розташування ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга" в масштабі 1-10 000, на якій наочно відображено межі об`єкта природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 26 цього ж Закону передбачено, що на територіях заказників обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За змістом ч. 3, 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Відповідно до статті 54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного розпорядження) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, станом на 2013 рік вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (27.05.2021 набрав законної сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України. Згідно з новою редакцією ч.8 ст.122 та ст.149 ЗК України з 27.05.2021 Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно - заповідного фонду.

Відповідно до ч.1, п. "в" ч.2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. "а" ч. 5 ст.83 ЗК України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема передачі їм земель державної власності.

Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, лише за погодженням Кабінету Міністрів України згідно ст.20 ЗК України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Жодних повноважень у райдержадміністрацій на розпорядження земельними ділянками природно - заповідного фонду. а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.

У постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування, а у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 зазначено, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Як вбачається з наданих прокурором документів та не заперечується відповідачем, спірна земельна ділянка знаходяться на території ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга".

За таких обставин, спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, чим спростовуються обставини про їх належність до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач затвердив технічну документацію щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, а отже усвідомлював, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах заказника.

Таким чином, знаючи про знаходження спірних земельних ділянок в межах заказника та імперативні норми статей 20, 122, 149, 150 ЗК України, відповідач усвідомлено вчинив неправомірні дії щодо передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

За приписами ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Враховуючи те, що спірним розпорядженням земельна ділянка природно - заповідного фонду з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га фактично передана з державної власності у комунальну власність, як землі сільськогосподарського призначення, таке розпорядження прийняте всупереч вимог ЗК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження №491-од від 16.10.2013.

Прокурор також просить усунути перешкоди власнику у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна державної реєстрації земельної ділянки.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.

Суд враховує, що внесення до Державному реєстрі прав відомостей щодо земельної ділянки площею 23,5241 га з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 з віднесенням її до категорії земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що вказана земельна ділянка розташована в межах ботанічного заказника місцевого значення "Мала Андруга", що в силу статей 43, 44 ЗК України свідчить про її належність до категорії земель природно-заповідного фонду.

Також наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному реєстрі прав порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти його відомостей, визначені ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Отже, необхідним для відновлення становища, що існувало до порушення, є визнання незаконною і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 ЦК України, з метою усунення власником перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду, шляхом повернення до попереднього стану, що існував до порушення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Прокурор, звертаючись з позовом, вибрав належний спосіб захисту, оскільки задоволення вимог про скасування в Державному реєстрі прав державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, з одночасним визнанням незаконної та скасуванням державної реєстрації права комунальної власності та припинення цього права забезпечить відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, шляхом повернення до попереднього стану, що існував до вчинення цих реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу з ч. 4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході судового розгляду цього спору судом не встановлено, що визнання позовних вимог відповідачем порушує вимоги законодавства або права інших осіб, що не є учасниками цієї справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені процесуальні норми, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приймає визнання позову відповідачем та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання з розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Разом з тим, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Решта сплаченого прокурором судового збору у розмірі 4542 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву відповідача про визнання позову.

2. Позов задовольнити.

3. Усунути перешкоди власнику Кременецькій міській раді (код ЄДРПОУ 04058338) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом визнання незаконним і скасування розпорядження голови Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області №491-од від 16.10.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Кременецького району" в частині земельної ділянки із кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га.

4. Усунути перешкоди власнику Кременецькій міській раді (код ЄДРПОУ 04058338) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га.

5. Усунути перешкоди власнику Кременецькій міській раді (код ЄДРПОУ 04058338) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду за кадастровим номером 6123480700:01:001:0722, площею 23,5241 га шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123480700:01:001:0722 площею 23,5241 га, яка розташована на території Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області.

6. Стягнути з відповідача на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 23.08.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко