Рішення № 121173740, 22.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2024Справа № 910/19799/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19799/23.

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ: 32382598)

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769)

про стягнення 26 465, 74 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» звернулося до Господарського суду міста Київ з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування 26 465, 74 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування виплачене внаслідок відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, яке сталося 29.08.2023, за пошкодження «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 26 465, 74 грн, на підставі Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ №464/2020 від 26.02.2020.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684, 00 грн.

24.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 24.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

26.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 24.01.2024.

16.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19799/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В прохальній частині відзиву відповідач просить подальший розгляд справи здійснювати з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (відповідач) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін в судове засідання.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач одночасно просив суд залишити відзив відповідача без розгляду, у зв`язку з пропуском процесуального строку для його подачі до суду.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

В силу приписів частини 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Провадження у справі №910/19799/23 відкрито 16.02.2024 та ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав в електронний кабінет ЄСІТС 19.02.2024 о 21:26, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету, яке міститься в матеріалах справи.

У відповідності до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 16.02.2024 була вручена відповідачу 20.02.2024.

Отже, відзив на позовну заяву відповідач повинен був подати до 06.03.2024 включно.

Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відзив на позовну заяву відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» 06.03.2024, тобто в строк встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, оскільки відзив поданий у встановлений строк.

25.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. В прохальній частині заперечення на відповідь на відзив відповідач просить подальший розгляд справи здійснювати з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

29.08.2023 в місті Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ВІНБРЕЛ» був забезпечений Акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом АТ3667035 страховиком згідно якого є Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (позивач) та одночасно полісом ЕР214470803 страховиком згідно якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (відповідач).

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №244/6603/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 29.08.2023), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку СТО (ТОВ «Фольксваген Центр Кривий Ріг») від 01.09.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля («VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_1 ) склала 71 123, 86 грн. Також дана сума підтверджується страховим актом №006.02151323-1 від 12.09.2023, який склав АТ «СК «Арсенал Страхування».

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «ВІНБРЕЛ» у розмірі 71 123, 86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією віл 15.09.2023.

19.09.2023 АТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до позивача із претензією щодо здійснення перерахунку страхового відшкодування у розмірі 71 123, 86 грн.

27.10.2023 між позивачем та АТ «СК «Арсенал Страхування» було підписано Угоду, відповідно до якої сторони досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком складає 67 923, 86 грн, а з вирахуванням франшизи у розмірі 3 200, 00 грн, складає 64 527, 67 грн.

30.10.2024 позивачем складено страховий акт №ЦВ/23/5388 та розрахунок страхового відшкодування в якому відображена сума страхового відшкодування у розмірі 64 527, 67 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування АТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі 64 527, 67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №40354 від 30.10.2023.

09.10.2023 позивач засобами електронного зв`язку повідомив відповідача про настання події, яка містить ознаки страхового випадку та рішення про прийняття рішення щодо настання події

09.11.2023 позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяву вих. №1045 про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від оплаченої суми страхового відшкодування, яку відповідач отримав 13.11.2023.

Відповідач, листом вих. №28.11.-15 від 28.11.2023 відмовило позивачу у відшкодуванні страхової виплати у розмірі 50%, оскільки позивачем порушені вимоги Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який затверджений протоколом Президії МТСБУ №464/2020 від 26.02.2020 (надалі - Порядок).

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього частину страхового відшкодування на підставі пункту 5.2. статті 5 Порядку, а саме 26 465, 74.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього частини від оплаченої суми страхового відшкодування, а саме 26 465, 74 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 29.08.2023 сталась ДТП за участю автомобіля за участю автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №244/6603/23.

(3) Транспортний засіб Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП був забезпечений полісом АТ3667035, страховиком згідно якого є ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» (позивач) та одночасно полісом ЕР214470803, страховиком згідно якого є ТДВ «СГ «Оберіг» (відповідач).

(4) Страхових (АТ «СК «Арсенал Страхування») забезпечувального автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля (ТОВ «ВІНБРЕЛ») у розмірі 71 123, 86 грн та звернувся до позивача щодо відшкодування суми страхового відшкодування, в подальшому між сторонами узгоджено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає сплати позивачем на користь АТ «СК «Арсенал Страхування» становить 64 527, 67 грн. Зазначену суму позивач оплатив.

(5) Оскільки транспортний засіб Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП був забезпечений двома полісами, позивач згідно Порядку звернувся до відповідача щодо оплати 50% від оплаченої суми страхового відшкодування.

(6) Відповідач оплату не здійснив, з огляду на що, позивач звернувся до суду.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає наступне:

(1) позивач не повідомив Відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, згідно строків визначених підпунктом «а» пункту 3.2 статті 3 Порядку.

(2) позивач в порушення підпункту «б» пункту 3.2 статті 3 Порядку не забезпечив можливість відповідачу приймати участь в розслідуванні страхового випадку.

(3) в порушення абзацу 3 пункту 5.1. статті 5 Порядку позивачем не надано до заяви про виплату страхового відшкодування звіту про оцінку або висновок товарознавчого дослідження, оскільки між страховиками не погоджено суму страхового відшкодування.

(4) розмір виплаченої та заявленої до стягнення суми страхового відшкодування є необґрунтованим, оскільки відсутній звіт про оцінку (експертиза) пошкодженого майна, яка б дала змогу врахувати визначені статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» фактори.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок забезпечення транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП одночасно двома полісами страхування, у зв`язку з тим, що позивач в повному обсязі здійснив виплату страхового відшкодування страховику пошкодженого транспортного засобу в порядку суброгації, позивач просить стягнути з відповідача частину від оплаченого страхового відшкодування, яке за розрахунками позивача складає 26 465, 74 грн.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи дотримано позивачем вимоги Порядку для отримання частини коштів страхового відшкодування?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимогах варто відмовити, виходячи з наступного.

Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів (частина 1 стаття 979 Цивільного кодексу України).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (частина 1 стаття 16 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (частина 1 стаття 25 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).

Як встановлено судом, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 64 527, 67 грн, а саме здійснено таку виплату страховику пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №40354 від 30.10.2023.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1, 2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 29.08.2023.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1. стаття 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 29.08.2023 транспортний засіб «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» (позивач) відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ3667035 та у ТДВ «Страхова група «Оберіг» (відповідач) відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР214470803.

Таким чином, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два поліси страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , а саме:

- Поліс № АТ3667035 - ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» (позивач);

- Поліс № ЕР214470803 - ТДВ Страхова група «Оберіг» (відповідач).

Суд встановлено, що в полісі № ЕР214470803 д.н.з. транспортного засобу «Chevrolet Aveo» вказаний НОМЕР_3 . Однак, номер кузов НОМЕР_4 в двох полісах є однаковим.

Тому, щодо зазначеної обставини, суд зазначає, що в силу частини 1 статті 14 та частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не може виходити у рішенні за їх межі.

Окрім цього, щодо зазначеної обставини сторони не акцентують увагу, відповідач не надає пояснень та відповідач доводами в заявах по суті не заперечує проти того, що на момент скоєння ДТП «Chevrolet Aveo» з номером кузова НОМЕР_4 був також застрахованим у нього (відповідача).

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов`язки кожного страховика (частина 1 стаття 11 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).

Страхувальник зобов`язаний, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (пункт 3 частина 1 стаття 989 Цивільного кодексу України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 стаття 215 Цивільного кодексу України). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, вони вважаються недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред`явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 стаття 216 Цивільного кодексу України).

При укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (пункту 17.3. стаття 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих самих ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з пунктом 39.1. статті 39 Закону є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Норми Статуту МТСБУ та рішення органів управління МТСБУ, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма членами МТСБУ та можуть містити додаткові вимоги до страховиків (пункту 51.11. стаття 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Так, Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 року № 464/2020 з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Порядок).

Згідно з зазначеним Порядком, а саме пункту 2.1., при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 17.3 статті Закону.

Страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 3.1. стаття 3 Порядку).

Відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву. Якщо усі страховики, які уклали по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування у письмовій формі не узгодили з заявником проведення виплат страхового відшкодування кожним із страховиків, то виплату здійснює той страховик, який перший зареєстрував повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (пункту 4.1., 4.3. стаття 4 Порядку).

Розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші Внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов`язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) у залежності від розміру шкоди (і франшизи) (пункт 5.2. стаття 4 Порядку в редакції протоколу президії МТСБУ №500/2021 від 03.06.2021).

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, інформацію про страховий випадок позивачем отримано 21.09.2023 із претензії вих. №190923-1342/Г від 19.09.2023 страховика пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП 29.08.2023.

За таких обставин, у відповідності до підпункту «а» пункту 3.2. Порядку, позивач зобов`язаний був направити відповідачу повідомлення про страховий випадок до 26.09.2023 включно (23.09.-24.09.2023 вихідні дні).

Натомість, позивач направив повідомлення про страховий випадок відповідачу засобами електронного зв`язку 09.10.2023, що підтверджується позивачем та відповідачем.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він дійсно пропустив строк встановлений підпунктом «а» пункту 3.2. Порядку, однак позивач вважає, що пропуск встановленого строку для повідомлення відповідача не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Проте, суд не погоджується з наведеними твердженнями позивача, тому що Порядок є локальним актом МТСБУ, а відтак, згідно пункту 51.11. статті 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він є обов`язковими для виконання усіма членами МТСБУ.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вказаних вище вимог Порядку в частині невідкладного повідомлення (але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок) відповідача про ДТП, яка сталася 29.08.2023.

Таким чином, у зв`язку з неналежним повідомлення відповідача про страховий випадок, останній фактично був позбавлений можливості прийняття участі в розслідуванні страхового випадку, зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна, формування та розрахунок суми страхового відшкодування, що в результаті забезпечило б відшкодування шкоди відповідно до умов Порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачем не дотримано вимог, передбачених пунктом 3.2 статті 3 Порядку.

Отже, судом встановлено, що позивач не дотримався алгоритму виплати страхового відшкодування, передбаченого Порядком, зокрема, не повідомив іншого страховика про настання ДТП протягом 3-х робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, у зв`язку з чим фактично позбавив можливості останнього прийняти участь у страховій справі, не узгодив з відповідачем розміру такої шкоди та не направив йому звіт про оцінку заподіяних збитків, що визначено абзацом 3 пункту 5.1. статті 5 Порядку у зв`язку із непогодженням між сторонами суми страхового відшкодування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 стаття 13, частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з огляду на встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на відшкодування частини суми страхового відшкодування у відповідності до умов Порядку, що відповідно свідчить про безпідставність вимог останнього та відсутність підстав для задоволення позову.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, даним рішенням, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, в такому випадку, суд покладає судовий збір на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Відповідач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300, 00 грн та які просив стягнути з позивача.

Позивач в свою чергу в відповіді на відзив заперечував проти стягнення з нього на користь відповідач витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач до відзиву на позовну заяву додав:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги №46382п від 01.03.2024;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000227 від 24.01.2018;

- копію довіреності №2024/Ю/1/А від 01.01.2024;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 05.03.2024 до договору №46382п від 01.03.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

01.03.2024 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», як клієнтом (відповідач) та адвокатом Стецюрою Ольгою Вікторівною укладено договір про надання професійної правничої допомоги №46382п за умовами якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта в господарському суді м. Києва по справі №910/19799/23.

Пунктом 4.1. договору №46382п від 01.03.2024 сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом, за подання відзиву на позовну заяву, та документів, які обґрунтовують позицію клієнта складає 7 300, 00 грн.

Згідно пунктів 4.3. та 4.4. договору №46382п від 01.03.2024, підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі наданих послуг. За результатами надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується сторонами в акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість.

Відповідно до пункту 1.2. договору №46382п від 01.03.2024, клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до підпункту 3.1.4. пункту 3.1. договору №46382п від 01.03.2024, клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу ІV договору.

05.03.2024 на виконання пункту 4.4. договору №46382п від 01.03.2024, адвокатом складений акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №46382п. Зазначений акт підписаний сторонами.

В акті зазначені види наданих послуг, кількість годин та вартість кожної з послуг, а саме:

1) послуга: ознайомлення з позовною заявою та додатками, їх аналіз; кількість годин: 1; вартість: 1 460, 00 грн.

2) послуга: надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань; кількість годин: 0,5; вартість: 730, 00 грн.

3) послуга: підготовка відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів; кількість годин: 3; вартість: 4 380, 00 грн.

4) послуга: підготовка та направлення всіх документів до суду та іншим учасникам справи; кількість годин: 0,5; вартість: 730, 00 грн.

Загалом, адвокат надав послуги у розмірі 7 300, 00 грн. Зазначена сума, також відображена в пункті 4.1. договору №46382п від 01.03.2024.

Пунктом 4.5. договору №46382п від 01.03.2024 встановлено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10 (десяти) днів з дня отримання клієнтом інформації щодо набрання законної сили судового рішення ухваленого на користь клієнта (про відмову у позові або часткове задоволення позовних вимог). Аналогічне застереження міститься в акті прийому-передачі наданих послуг від 05.03.2024.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Судом досліджено клопотання позивача про відмову в задоволенні витрат на професійну правничу допомогу відповідача, яке викладене позивач у відповіді на відзив.

Суд, частково задовольняє зазначене клопотання позивача в частині необґрунтованості відповідачем стягнення 730, 00 грн за послуги з підготовки та направлення всіх документів до суду та іншим учасникам справи на яке відповідач витратив 30 хв.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, сформований він був в системі «Електронний суд» та надійшов до суду через зазначену систему 06.03.2024, окрім цього, як вбачається з доказів направлення відзиву позивачу, направлений він був останньому також через систему «Електронний суд».

Також суд звертає увагу, що надсилання відзиву і доданих до нього документів (додатків) є процесуальним обов`язком відповідача, який передбачений пунктом 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначені дії не можуть включатись в витрати.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 570, 00 грн.

Оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов`язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 26 465, 74 грн - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ: 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп. за розгляд даної справи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких