Рішення № 121164807, 24.07.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2699/24

Провадження № 2/522/3535/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Сировій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду вмісті Одесі впорядку спрощеногопозовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості заопалення тагаряче водопостачання у розмірі 67566,72 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що КП «Теплопостачанняміста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає відповідач ОСОБА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , якого станом на 01 травня 2023 року існує заборгованість в розмірі 67566,72 грн.

Відповідач свої зобов`язання по сплаті наданих йому послуг не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 67566,72 гривень, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2024 року матеріали цивільної справи були передані для розгляду по суті судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 15 березня 20243 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

В судове засідання призначене на 26 квітня 2024 року представник позивача до суду не з`явився, про дату,час імісце проведенняякого повідомлявсяу встановленомузаконом порядку,а самешляхом направленнясудової повісткиза місцемреєстрації.До судунадійшло поштовеповідомлення проотримання судовоїповістки 04квітня 2024року. 26 квітня 2024 року адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, згідно якої представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач в судовому засідання просив суд фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювати.

В судове засідання призначене на 12 червня 2024 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, до суду надійшло поштове повідомлення про отримання судової повістки 03 травня 2024 року.

Відповідач у судове засідання призначене на 12 червня 2024 року з`явився, просив суд фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювати.

В судове засідання призначене на 24 липня 2024 року учасники процесу не з`явилися, про дату, час і місце проведення якого повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, щодо можливості розгляду справи у відсутність сторін, підстав для відкладення слухання справи судом не встановлено.

Згідно до п. 6, 7 ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади і його теплопостачання забезпечує КП « Теплопостачання м. Одеси»

За вищезазначеною адресою на ім`я боржника ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані відповідачу послуги з теплопостачання.

Згідно реєстру начислень та оплат абоненту за розрахунком № НОМЕР_1 нарахована заборгованість станом на 01.05.2023 p. в сумі 67566,72 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно змісту норм ст. 20, 21 зазначеного Закону споживач повинен укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Статтею 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відповідачі зобов`язані регулярно, щомісяця оплачувати житлово-комунальні послуги.

В силу ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Розрахунок нарахувань та оплат, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням послугами з теплопостачання в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 11 березня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; знятий з обліку 14 лютого 2023 року, не вказано куди.

В матеріалах справи відсутні данні щодо права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач по справі ОСОБА_1 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; не є ані орендарем ані наймачем вказаної квартири та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують право власності за відповідачем на вказану квартиру, що вказує на відсутність у відповідача жодних обов`язків перед КП «Теплопостачання міста Одеси», які б виходили з типового договору з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу положень ст. 13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Водночас позивач всупереч вимогам ч. 1-3 ст.5 1 ЦПК України своїм процесуальним правом на внесення клопотання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами, або залучення у справі як співвідповідачів, не скористався, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до ОСОБА_3 , яка є неналежним відповідачем у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12,76,223,258,259,260,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ю. Б. Свячена

24.07.24