Ухвала суду № 121156047, 20.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

м. Київ

20.08.2024Справа № 910/4480/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Бевзи А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву (вх. №0710/7064/24 від 17.07.2024) фізичної особи-підприємця Журбас Марії Андріївни про розстрочення виконання рішення у справі №910/4480/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська дистрибуційна компанія» до Фізичної особи-підприємця Журбас Марії Андріївни про стягнення грошових коштів, без участі представників учасників справи через їхню неявку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 стягнуто з фізичної особи-підприємця Журбас Марії Андріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська дистрибуційна компанія» 6 000, 00 грн основного боргу, 1 870, 88 грн пені, 1 272, 96 грн 20% річних, 194, 26 грн інфляційних втрат та 3 028, 00 грн судового збору.

18.07.2024 господарським судом видано наказ на примусове виконання рішення суду.

17.07.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду яка мотивована введенням в Україні військового стану, наявністю дебіторської заборгованості, а також специфікою роботи відповідача, прямо пов`язаної із запровадженням комендантської години та неправомірних дій третіх осіб, та припиненням з 2 кварталу 2024 року діяльності. Заява містить клопотання про розгляд заяви за відсутності відповідача.

Ухвалою суду від 19.07.2024 прийнято заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду до розгляду та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 06.08.2024.

26.07.2024 до суду від ТОВ «Київська дистрибуційна Компанія» надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення відповідно до яких позивач вказує на ризики підприємницької діяльності, а наведені заявником (відповідачем) у заяві обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі. Також, заявником (відповідачем) не надано до суду будь-яких належних доказів у підтвердження того, що у останнього у разі відстрочення виконання рішення буде взагалі реальна можливість (із урахування викладених у заяви обставин), та що він зможе виконати рішення суду у разі його відстрочення. Також, відсутні докази часткового виконання рішення суду станом на день подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, що свідчить про необґрунтованість заяви та невиправдану затримку належного виконання рішення суду з боку заявника (відповідача), та порушення прав позивача. З моменту подачі позовної заяви в квітні 2024 року, відповідач не сплатив позивачу жодної копійки. Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки статтею 129-1 Конституції України та частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів, а складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик. При цьому, позивач не має фінансової можливості додатково відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов`язань своїх контрагентів.

Також, у запереченнях позивач заявляє клопотання про розгляд заяви без участі представника позивача, за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з перебуванням судді Курдельчука І.Д. у відпустці, судове засідання з розгляду заяви, призначене на 06.08.2024 не відбулось. Ухвалою суду від 31.07.2024 призначено судове засідання на 20.08.2024.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити/розстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.

Відповідач у поданій заяві про розстрочення виконання судового рішення не навів обґрунтування та не надав доказів на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач не вказав і не подав доказів про джерела погашення боргу, який просить розстрочити до сплати рівними щомісячними частинами до 10.08.2024 та до 10.09.2024, не обґрунтовує, як при цьому будуть враховані інтереси позивача, як кредитора.

Крім того, воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб`єктом підприємницької діяльності.

Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому розстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Твердження відповідача про припинення діяльності з 2 кварталу 2024 суд відхиляє, оскільки поставка товару відбулась ще 13 липня 2023 року. Водночас, оплата вартості кожної партії переданого постачальником товару здійснюється покупцем протягом не пізніше 7 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії (п. 3.5.1 Договору).

Отже, обов`язок відповідача погасити борг виник ще у 2023 році. Крім того, з відомостей ЄДРПОУ вбачається що, ні в 2 кварталі 2024 року, ні станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, діяльність відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності - не припинена.

Як зазначалось, скрутне фінансове становище відповідача, є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Водночас, у даному разі, відтермінування оплати може мати ознаки незаконного втручання у мирне володіння майном.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/4480/24.

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Журбас Марії Андріївни про розстрочення виконання рішення у справі №910/4480/24 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 20.08.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.08.2024.

Суддя Ігор Курдельчук