Вирок № 121147792, 21.08.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/705/24

провадження № 1-кп/624/76/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кегичівського районного суду Харківської області (с-ще Кегичівка, Красноградського району, Харківської області) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221090000548 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Закону України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено 26.03.2022 на 30 діб.

Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено 25.04.2022 на 30 діб.

Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом Українивід 27.07.2023№ 3275-IX«Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні» строкдії воєнногостану продовженона 90діб.

Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом Українивід 08.05.2024 № 3684-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Отже, з 24.02.2022 та по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Судом встановлено, що 06.05.2024 близько 20:20 години ОСОБА_6 , перебуваючи біля домоволодіння за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїми знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 реалізуючи свій раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, протиправно, з корисних мотивів, скориставшись тим, що його ніхто не бачить, шляхом вільного доступу через відчинені задні пасажирські двері, з заднього пасажирського сидіння автомобіля марки «Skoda», що належить ОСОБА_7 , вчинив крадіжку мобільного телефону Хіаоmі Rеdmі 10 С (4/128 Gb) та повербанку без назви чорного кольору ємністю заряду батареї 40000 mАh, які належать ОСОБА_5 чим спричинив останньому матеріальний збиток на суму 4168,00 гривень.

Після цього ОСОБА_6 розпорядився викраденим мобільним телефоном та повербанком на власний розсуд.

Ці дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

06.05.2024 близько 20:25 години, ОСОБА_3 , перебуваючи у дворі домоволодіння за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в чохлі викраденого телефону Хіаоmі Rеdmі 10 С (4/128 Gb) виявив належні ОСОБА_5 банківську карту з вбудованим чипом безконтактних платежів № НОМЕР_1 емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк» та реалізуючи свій раптово виниклий корисливий умисел, привласнив банківську картку, яка згідно примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «ІІро електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструкцій затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 164, є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити АТ КБ «Приватбанк» і містить інформацію, яка засвідчує (підтверджує) факти, що мають юридичне значення, для подальшого її обернення на свою користь.

Ці дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційного документу, вчинене із корисливих мотивів.

06.05.2024 в період часу з 20:25 години по 20:40 годину, після того, як у власності ОСОБА_3 опинився офіційний документ, а саме належна потерпілому ОСОБА_5 банківська картка № НОМЕР_1 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами з банківської картки, перебуваючи в домоволодінні за місцем свого проживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , передав банківську картку для зняття грошових коштів, придбання продуктових та побутових товарів, співмешканці ОСОБА_9 , без повідомлення останньої про її походження.

В подальшому, ОСОБА_9 не усвідомлюючи, що банківська картка, яка перебувала у володінні ОСОБА_3 , є привласненою та належала потерпілому ОСОБА_5 , у період з 06.05.2024 по 13.05.2024 з банківської картки потерпілого здійснювала транзакції в межах Слобожанського старостинського округу Красноградського району Харківської області зі зняття грошових коштів, придбання продуктових та побутових товарів на загальну суму 6794,91 гривень: 06.05.2024 о 20:44 годині на суму 200 гривень, 06.05.2024 о 20:47 годині на суму 272,20 гривні, 06.05.2024 о 20:50 годині на суму 309 гривень, 06.05.2024 о 20:54 годині на суму 215,90 гривень, 07.05.2024 о 09:43 годині на суму 495,76 гривень, 07.05.2024 о 09:48 годині на суму 408 гривень, 07.05.2024 о 09:50 годині на суму 415 гривень та сума комісії 5 гривень, 07.05.2024 о 13:23 годині на суму 251 гривня, 07.05.2024 о 17:35 годині на суму 338 гривень, 07.05.2024 о 21:06 годині на суму 362,65 гривні, 08.05.2024 о 10:02 годині на суму 200 гривень, 08.05.2024 о 16:01 годині на суму 364 гривень, 09.05.2024 о 15:49 годині на суму 447 гривень, 09.05.2024 о 21:01 годині на суму 426 гривень, 09.05.2024 о 21:03 годині на суму 154 гривні, 10.05.2024 о 15:30 годині на суму 470 гривень, 10.05.2024 о 15:31 годині на суму 42 гривні, 10.05.2024 о 15:58 годині на суму 211 гривень, 10.05.2024 о 16:36 годині на суму 225 гривень, 10.05.2024 о 16:38 годині на суму 225 гривень, 11.05.2024 о 12:21 годині на суму 171 гривня, 11.05.2024 о 13:12 годині на суму 216,40 гривень, 11.05.2024 о 13:22 годині на суму 125 гривень, 11.05.2024 о 16:29 годині на суму 94 гривні, 13.05.2024 о 11:57 годині на суму 152 гривні, які в подальшому ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 розпорядилися на власний розсуд.

Ці дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Викрадене майно повернуто.

Так, обвинувачений не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся. Обвинувачений повідомив суду, що кримінальні правопорушення вчинив з корисливих мотивів, завдану шкоду потерпілому відшкодував, викрадене майно частково повернуто.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні обвинувачення підтримав в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи судом в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та не оспорює обставини викладені у обвинувальному акті. Претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має. Дійшов згоди з обвинуваченим щодо повернення йому обвинуваченим коштів, що були витрачені з його банківського рахунку. Просив суд суворо обвинуваченого не карати, розуміє, що обвинувачений оступився.

Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Суд, заслухавши обвинуваченого та дослідивши всі наявні матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина останнього у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Також, судом встановлено, що вина ОСОБА_3 у привласненні офіційного документу, вчинене із корисливих мотивів, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, - привласнення офіційного документу, вчинене із корисливих мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні цих кримінальних правопорушень і підлягає покаранню.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкі злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, та кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії тяжкого злочину та кримінального проступку, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога, органу пробації не перебуває, є учасником бойових дій. За місцем проживання характеризується посередньо.

Також суд враховує те, що кримінальними правопорушеннями потерпілому завдано матеріальну шкоду в розмірі 10962,91 гривень, яку потерпілому частково відшкодовано, шляхом повернення органу поліції викраденого мобільного телефону. Щодо решти викрадених грошових коштів обвинувачений зобов`язався повернути потерпілому, потерпілий претензій до обвинуваченого не має.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України, пом`якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує практику Верховного Суду, згідно з якою щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (постанова Верховного Суду від 15.11.2021р. у справі № 199/6365/19).

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання відсутні.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшує суспільну небезпеку кримінальних правопорушень до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання судом враховані положення ст. 69-1 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у мінімальному його розмірі встановленому санкцією цієї статті.

За ч. 1 ст. 357 КК України суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді обмеження волі в мінімальному його розмірі. Підстав для призначення менш суворого виду покарання передбаченого санкцією цієї статті у виді штрафу або пробаційного нагляду, суд, враховуючи особу обвинуваченого, вищевикладені обставини вчинення кримінального проступку та послідуючі злочинні дії обвинуваченого, не вбачає.

При призначенні покарання при сукупності кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 72 КК України, та призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, дані які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, які впливають на призначення покарання, відношення до скоєних кримінальних правопорушень, щире каяття, наслідки протиправної діяльності обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень, вартість викраденого обвинуваченим майна та його значимість для потерпілого, а також те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого тяжких наслідків не настало, завдана обвинуваченим шкода є цілком поправна, викрадене майно частково повернуто потерпілому, щодо повернення іншої частини викраденого майна обвинувачений з потерпілим дійшли згоди, потерпілий до обвинуваченого, ні матеріальних, ні моральних претензій не має, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, з застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 23.05.2024 був накладений арешт на речові докази: мобільний телефон Xiomi Redmi 10 C, IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2: НОМЕР_3 , з серійним номером мобільного телефону: НОМЕР_4 та повербанк чорного кольору з USB-шнуром, які поміщено в паперовий конверт №1 з підписами понятих, учасників та опечатано; чохол чорного кольору «книжечка», спереду наявна наліпка «Citrus» задня панель якого темно-синього кольору, який поміщений в паперовий конверт №2 з підписами понятих, учасників та опечатано; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яку поміщено в паперовий конверт №3 з підписами понятих, учасників та опечатано, вилучено до СПД №1 ВП №1 Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області за адресою: вул. Волошина, 26, смт. Кегичівка та поміщено в кімнату речових доказів. Визначено місцем зберігання кімнату речових доказів в СПД №1 ВП №1 Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області за адресою: вул. Волошина, 26, смт. Кегичівка.

Суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з таких положень Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

В зв`язку з тим, що провадження у кримінальному провадженні закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень: злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 та кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та піддати його покаранню:

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.

Згідно ст. 72 КК України, 1 рік обмеження волі перевести в 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь держави (код доходів: 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок: UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998) витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 07.06.2024 №СЕ-19/121-24/14535-ТВ в розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 23.05.2024, на: мобільний телефон Xiomi Redmi 10 C, IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2: НОМЕР_3 , з серійним номером мобільного телефону: НОМЕР_4 та повербанк чорного кольору з USB-шнуром; чохол чорного кольору «книжечка», спереду наявна наліпка «Citrus» задня панель якого темно-синього кольору; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

Речові докази: мобільний телефон Xiomi Redmi 10 C, IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2: НОМЕР_3 , з серійним номером мобільного телефону: НОМЕР_4 ; повербанк чорного кольору з USB-шнуром; чохол чорного кольору «книжечка», спереду наявна наліпка «Citrus» задня панель якого темно-синього кольору; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , які зберігаються в кімнаті речових доказів в СПД №1 ВП №1 Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області за адресою: вул. Волошина, 26, с-ще Кегичівка (квитанція про отримання на зберігання №29/2024) повернути законному володільцю.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1