Ухвала суду № 121144902, 21.08.2024, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 614/70/22

Провадження № 2-о/535/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Шолудько А.В., присяжних Зубченка В.В., Косовського О.С., з участю секретаря судового засідання Плотник І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №614/70/22 за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа Опікунська рада Борівської селищної ради Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду Харківської області з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Заява подана з підстав необхідності постійного стороннього догляду і турботи за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з метою забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Заявницею подано клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_2 .

Дана справа перебувала у провадженні судді Борівського районного суду Харківської області Гуляєвої Г.М. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №614/70/22 між суддями Борівського районного суду Харківської області від 10.02.2022. Ухвалою судді від 10.02.2022 відкрито провадження у справі.

Розпорядженням голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Згідно з частиною 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 28.02.2023 на розгляд судді Шолудько А.В. надійшла цивільна справа №614/70/22 (провадження №2-о/535/28/23) (а.с.31).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 справа №614/70/22 прийнята до свого провадження та призначено по справі судове засідання (а.с.34).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.04.2023 у даній справі призначено судово-психіатричну експертизу, виконання якої доручено експертам Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», на час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с.47-48).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 поновлено провадження у справі №614/70/22 та замінено присяжного ОСОБА_3 (а.с.68-69).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13.05.2024 вирішено питання про залучення адвоката Єзерській Ользі Олександрівні, стосовно якої розглядається справа про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення піклування та призначення піклувальника (а.с.73-74).

Учасники справи у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Заявниця ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Представник особи, стосовно якої вирішується питання про визнання фізичної особи недієздатною ОСОБА_2 адвокат Сідько Світлана Іванівна, яка діє на підставі доручення №1137/2024-3489562 від 21.06.2024, подала до суду 21.08.2024 заяву про розгляд справи без її та ОСОБА_2 участі. У зв`язку з тим, що не має можливості зв`язатись із заявником та особою, що позбавляється дієздатності, не заперечує проти залишення заяви про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна без розгляду (а.с.123).

Борівська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області 21.08.2024 через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування, проти заявлених вимог не заперечує. До клопотання представником заінтересованої особи додано два акти обстеження (фактичного не проживання) №13 від 09.08.2024 та №14 від 09.08.2024 (а.с.124-127).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam of Liechtenstein v. Germany).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України (розділ ІV), справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Особа зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.

Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 про прийняття справи №614/70/22 до провадження суду та призначення судового засідання заявницею ОСОБА_1 отримано 14.04.2023 (а.с.43).

У судові засідання, призначені на 20.06.2024, 22.07.2024, 21.08.2024 заявниця ОСОБА_1 та особа, стосовно якої розглядається справа про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення піклування та призначення піклувальника ОСОБА_2 не з`явились. Судові повістки про дату, час та місце судового розгляду справи надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом на адресу зареєстрованого її місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с.87-85, 105-106, 114-115).

Крім того, заявниця ОСОБА_1 повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи телефонограмою на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений нею у заяві про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення піклування та призначення піклувальника від 10.02.2022, однак вказаний номер не обслуговується (а.с.121).

Про інше місце проживання (перебування), місце роботи, електронну адресу чи засоби зв`язку заявниця ОСОБА_1 не повідомляла, та суду вони невідомі.

Заявниця ОСОБА_1 заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.

Представник заінтересованої особи Опікунської ради Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Тертишний Олександр Володимирович, 21.08.2024 через систему «Електронний суд» подав до суду Акт обстеження (фактичного непроживання) №13 від 09.08.2024 та Акт обстеження (фактичного непроживання) №14 від 09.08.2024, які підтверджують те, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 тривалий час не проживають за вказаними адресами, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Крім того, повідомив про те, що йому невідомо про теперішнє місце проживання ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_2 , оскільки зв`язок з ними втрачено (а.с.124-127).

Відповідно до повідомлення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» №179/250 від 16.06.2023, амбулаторне відділення судово-психіатричної експертизи КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» повернуло матеріали цивільної справи №614/70/22 без виконання ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 27.04.2023 про призначення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що на виклик до амбулаторного відділення судово-психіатричної експертизи КНП ХОР «ОКПЛ №3», для проведення експертизи ОСОБА_2 не з`явилась (а.с.66).

Згідно з ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У ч. 5 ст. 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме ч. 5 ст. 223 і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону суд виходить з того, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у контексті ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.

Аналіз положень ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 року у справі №711/7486/19.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

За наведених вище обставин, процесуальний закон зобов`язує суд залишити позов без розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що заявниця, яка викликалася у судові засідання з розгляду справи 20.06.2024, 22.07.2024, 21.08.2024, не з`явилася у ці судові засідання, не надіслала до суду заяви про розгляд справи без її участі, не повідомила суду про зміну свого місця проживання /перебування, засобів зв`язку, а тому заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду. Заявниця після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа Опікунська рада Борівської селищної ради Харківської області, залишити без розгляду.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України заявниця після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шолудько

Присяжні В.В. Зубченко О.М. Косовський