Рішення № 121142069, 09.08.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/210/24

Провадження № 2-о/135/35/24

РІШЕННЯ

іменем України

09.08.2024 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Гончарова К.Ю., за участю заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, у якій просить встановити факт його постійного проживання в період з 20 по 22 липня 1986 року та в період з 22 грудня 1988 року по 09 січня 1089 року в селі Василівка Гайсинського району Вінницької області, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю. В обґрунтування заяви посилається на те, що 02 серпня 2023 року за його заявою до СЦ №11 в м. Ладижин Головного управління ПФУ у Вінницькій області в порядку екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Одеській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для відмови стало те, що заявник не прожив станом на 01.01.1993 більше 4 років на території зони посиленого радіологічного контролю (фактично зараховано 3 роки 11 місяців 22 дні), а також йому не зарахована початкова величина зниження пенсійного віку в два роки. При цьому, заявник має статус постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки проживав на території зони посиленого радіологічного контролю більше 4 років, про що йому видане посвідчення за № НОМЕР_1 . Також зазначив, що 19.07.1086 він закінчив проходити навчання в Вінницькому середньому професійно-технічному училищі №13, після чого повернувся за місцем попереднього проживання в с. Василівка Тульчинського району Вінницької області та проживав там з 20 по 22 липня 1086 року, після чого працевлаштувався на Вінницьке східне підприємство електричних мереж, де працював з 23 липня 1986 року по 19 листопада 1986 року. Потім заявник проходив строкову службу в Армії, після чого в період з 22 грудня 1988 року по 09 січня 1989 року проживав в с. Василівка Тульчинського району, але фактична реєстрація в с. Василівка Тульчинського району відбулася лише 10 січня 1989 року.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.02.2024 було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04.04.2024 ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.02.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду по суті.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.04.2024 відкрито окреме провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання, та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження за участю заявника і заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав вимоги заяви в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання заінтересована особа повідомлена належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, вирішити справу на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України - суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Судом встановлено, що 26.07.2023 заявник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Сервісного центру №11 м. Ладижин Головного управління ПФУ у Вінницькій області з метою призначення йому пенсії згідно зі ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийняте рішення №025150006487 від 02 серпня 2023 року, яким заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю. В рішенні зазначено, що вік заявника 54 роки 11 місяців. Документально підтверджено, що заявник ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживав у зоні посиленого радіологічного контролю станом 3 роки 11 місяців 22 дні.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області заявникові врахований період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю за період з 10.01.1989 (дата реєстрації місця проживання ) по 01.01.1993.

В ході судового розгляду встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Василівка Тульчинського району Вінницької області.

У 1985 році заявник ОСОБА_1 закінчив 10 класів середньої школи в с. Василівка Тульчинського району Вінницької області, та з 01 вересня 1985 року по 19 липня 1986 року навчався в середньому професійно-технічному училищі №13 м. Вінниці.

Після закінчення середнього професійно-технічного училища №13 м. Вінниці, заявник повернувся до с. Василівка Тульчинського району, де проживав з 20 по 22 липня 1986 року, але потім у зв`язку з працевлаштуванням з 23 липня 1986 року до Вінницького східного підприємства електричних мереж, знов проживав у м. Вінниця.

19 листопада 1986 року заявник ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з призовом на військову службу, та з 27 листопада 1986 року по 21 грудня 1988 року проходив військову службу.

Після завершення військової служби заявник ОСОБА_1 з 22 грудня 1988 року повернувся і проживав до с. Василівка Тульчинського району, а з 05 січня 1989 року прийнятий на роботу до Заозернянських міжгосподарчіх зрошувальних систем Тульчинського управління меліоративних систем, де працював до 01 листопада 1991 року.

10 січня 1989 року заявник ОСОБА_1 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: паспортом заявника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим 25.03.1999 Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області; витягом з реєстру територіальної громади від 24.07.2023 щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_3 , видане 29.06.1994 року Вінницькою облдержадміністрацією на ім`я ОСОБА_1 ; військовим квитком на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданий 27.11.1986 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 23.07.1986; дипломом на ім`я ОСОБА_1 серії № НОМЕР_6 , виданим 19.07.1986.

При розгляді справи судом за клопотанням заявника також були допитані свідки:

- свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що з народження він постійно проживає в АДРЕСА_2 . Заявник ОСОБА_1 доводиться йому племінником. На момент 26.04.1986 року ОСОБА_1 навчався у ПТУ в м. Вінниця, яке закінчив у липні 1986, після чого повернувся додому в с. Василівка, де він народився. Постійно проживав в АДРЕСА_1 до служби в армії, після чого знов повернувся і постійно проживав в с. Василівка, де проживає по цей час.

- свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що він є мешканцем с. Василівка Гайсинського району. З заявником ОСОБА_1 він підтримує дружні стосунки. В липні 1986 року ОСОБА_1 закінчив ПТУ в м. Вінниця, та після отримання диплому повернувся додому в с. Василівка, де він народився і де проживали його батьки. Також у 1988 році ОСОБА_1 був признаний на військову службу, один рік проходив службу, та одразу після закінчення строкової служби повернувся і постійно проживав в АДРЕСА_1 , де проживає по цей час.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Василівка Тульчинського району Вінницької області було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

Також судом встановлено, що згідно Посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_1 29.06.1994 року Вінницькою облдержадміністрацією, заявник має право на пільги і компенсації, встановлені законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіологічного контролю за умови, що вони на 1 січня 1993р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років. Зазначене посвідчення на сьогодні дійсне і недійсним не визнавалося.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі Порядок №501), який діяв на момент видачі заявникові ОСОБА_1 посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р. посвідчення потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, суд приходить до висновку, що Посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) фактично є документом, який підтверджує статус ОСОБА_1 як потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проаналізувавши дані, що знаходяться у матеріалах справи та дослідивши докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що обставини, які викладені заявником у заяві знайшли своє підтвердження у наданих суду доказах, а саме підтверджено, що заявник ОСОБА_1 проживав в період часу з 20 липня 1986 року по 22 липня 1986 року, та в період з 22 грудня 1988 року по 09 січня 1989 року , в селі Василівка Гайсинського району (раніше - Тульчинського району) Вінницької області, яке відносилось до зони посиленого радіологічного контролю четвертої категорії.

Враховуючи те, що встановлення факту проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю має юридичне значення для заявника з метою оформлення пенсії зі зниженням пенсійного віку, неможливість встановлення цього факту в іншому позасудовому порядку, виходячи із наданих доказів, суд вважає за необхідне заяву задовольнити.

Керуючись ст. ст.7, 8, 19, 76-81, 211, 247, 258-259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , в період часу з 20 липня 1986 року по 22 липня 1986 року, та в період з 22 грудня 1988 року по 09 січня 1989 року, в селі Василівка Гайсинського району (раніше - Тульчинського району) Вінницької області, яке відносилось до зони посиленого радіологічного контролю четвертої категорії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 14.08.2024.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова