Вирок № 121128242, 05.08.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа №607/10546/24 Провадження №1-кп/607/1501/2024

Тернопільський міськрайоннийсуд Тернопільськоїобласті вскладі головуючогосудді ОСОБА_1 ,з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 , ум.Тернополі взалі судуу відкритомусудовому засіданні,розглянувши кримінальнепровадження №22023210000000136,стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Ростов-на-ДонуРосійської Федерації,росіянина,громадянина України,одруженого,освіта середня, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації, раніше несудженого,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, -

встановив:

В громадянина України ОСОБА_4 приблизно в серпні 2023 року виник умисел публічно заперечити здійснення збройної агресії проти України та публічно закликати до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора. ОСОБА_4 , усвідомлюючи злочинність дій та рішень держави агресора - російської федерації та її збройних формувань, вирішив умисно, з метою створення в суспільстві думки про легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил російської федерації щодо вторгнення та окупації території України, спонукання інших осіб до підтримки таких дій і рішень, а також заперечення збройної агресії рф проти України, розповсюджувати такі заклики серед жителів м. Тернополя.

ОСОБА_4 було відомо, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права та вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965, № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), президент російської федерації путін в.в., а також інші представники влади рф, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил та інших воєнізованих формувань російської федерації на територію України. На виконання вказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, житлові та господарські споруди, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» із змінами, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено введення в Україні воєнного стану. Надалі, режим дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває по теперішній час. ОСОБА_4 24.08.2023 року, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що російська федерація визнана країною агресором, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, що постійно транслюється в засобах масової інформації та медіа, вирішив реалізувати свій злочинний умисел. З цією метою, 24.08.2023 о 21 год. 30 хв. ОСОБА_4 , зневажаючи незалежну державу Україну, в День Незалежності України, перебуваючи у публічно доступному місці дворі будинку АДРЕСА_2 , спілкуючись із мешканцями вказаного будинку та іншими жителями м. Тернополя, привертаючи увагу присутніх, усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізовуючи свій злочинний умисел, умисно, публічно закликав до підтримки дій та рішень держави-агресора російської федерації, її збройних формувань, заявивши та переконуючи останніх: «Ви демонізуєте путіна в.в., він не настільки поганий, але у російської федерації не було вибору, вона не могла підпустити НАТО до своїх кордонів. Українці самі винні у розв`язанні війни з рф, бо хотіли вступити в НАТО».

Крім того, ОСОБА_4 , у той же час, у тому ж місці та у такий самий спосіб, для досягнення своєї злочинної мети, діючи умисно, з політичних та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, публічно заперечив збройну агресію рф проти України, зазначивши: «У 2014 році російських військових на території України не було. На Донбасі відбувся громадянський конфлікт та Україна вісім років бомбила своїх громадян на території Донбасу».

У суді обвинувачений ОСОБА_4 на запитання, в порядку передбаченому ч.1 ст.348 КПК України, надав відповіді: суть обвинувачення зрозуміла, вину визнає, бажає надавати показання.

Враховуючи, що учасники судового провадження не заперечували, в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд постановив ухвалу допитати лише обвинуваченого ОСОБА_4 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання: все було так, як вказано в обвинувальному акті; він нічого не заперечує; вину визнає повністю; у вчиненому щиро розкаюється.

Суд вважає, що показання ОСОБА_4 є належним і допустимим доказом його винуватості. Його дії кваліфіковано правильно. Отже, ОСОБА_4 необхідно визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, тобто публічного заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України і публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров`я, характеристику з місця проживання, а також, обставини, які пом`якшують покарання це визнання вини,щире каяття,сприяння встановленнюістини, вчинення кримінального правопорушення в період виявлення ознак розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Обставин, які б обтяжували покарання в обвинувальному акті не зазначено.

З метоювиправлення ОСОБА_4 та запобіганнявчиненню новихкримінальних правопорушеньйому доцільнопризначити покаранняпередбачене ч.1ст.111-1КК Україниу видіпозбавлення праваобіймати посадив правоохороннихорганах,органах державноївлади таорганах місцевогосамоврядування.

На підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_5 від 04 грудня 2023 року в Управлінні Державної міграційної служби України в Тернопільській області, згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення від 11 грудня 2023 року, було вилучено лише копію заяви про видачу паспорта і оптичний диск - hp DVD +R 16x з електронною копією заяви про видачу паспорта, тому їх необхідно зберігати в матеріалах судового провадження.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Розділом IV КПК України, 50, 65, 66, 67, 111-1 КК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.1ст.111-1КК Україниі призначитийому покаранняу видіпозбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Копію заяви про видачу паспорта і оптичний диск - hp DVD +R 16x з електронною копією заяви про видачу паспорта, які на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_5 від 04 грудня 2023 року було вилучено в Управлінні Державної міграційної служби України в Тернопільській області, згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення від 11 грудня 2023 року, зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подачі апеляції, особами визначеними у ст.393 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення, що набрало законної сили звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Головуючий суддяОСОБА_1