Рішення № 121115029, 13.08.2024, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/537/24

Номер провадження 2/383/298/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Адаменко І.М.,

за участю:секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Замши Д.Д.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/537/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника позивача - адвоката Замшу Д.Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , обґрунтовуючи позов тим, що 27.06.2014 року між ним та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Бобриецького районного суду Кіровоградської області від 25.07.2019 року у справі №383/790/19. Від вказаного шлюбу мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що після розірвання шлюбу син виявив бажання проживати разом з ним, і в даний час фактично проживає за його адресою місця проживання: АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні. Оскільки місцем реєстрації дитини є місце реєстрації відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , а остання частов иїздить за кордон на тривалий термін залишаючи дитину, тому вважає, що в інтересах дитини краще проживати біля батька.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті справу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник позивача адвокат Замша Д.Д. в судовому засіданні в судовому засіданні також позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі вказавши, що наслідки визнання позову та фактичних обставин справи їй зрозумілі, про про що подала письмову заяву (а.с.79). Крім того вказала, що оскільки вона намір служити в ЗСУ, тому в інтересах сина буде краще, коли він буде проживати біля свого батька, позивача у справі.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком та не заперечила проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, та враховуючи визнання позову відповідачем, яке прийняте судом за наявності для того законних підстав вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_4 позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає таке визнання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.07.2019 року у справі №383/790/19 розірвано, що підтверджується копією вказаного рішення суду. Судове рішення набрало законної сили 28.08.2019 року (а.с.15-17).

Від вказаного шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області від 09.12.2014 року, актовий запис 132 (а.с.18).

Відповідач після укладення шлюбу та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 видане Кетрисанівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області від 05.03.2024 року (а.с.46).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади Бобринецької міської ради від 24.10.2023 року за №2023/008647829, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.19).

З копії характеристики Комунального закладу «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у третьому класі ліцею, здібний, дисциплінований, вихований, активний учень. Тато, завжди цікавиться успіхами сина, допомагає у виконанні різноманітних завдань. Мати, спілкується із сином дуже часто (зі слів хлопчика) по відеозв`язку, допомагає матеріально (а.с.23).

З копії характеристики Комунального закладу «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_1 працює в даному закладі з 01 вересня 2017 року. За цей період зарекомендував себе як відповідальний учитель, у ставленні до учнів та колег толерантний та врівноважений (а.с.24).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Бобринецької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 27.02.2024 року за №68, враховуючи інтереси дитини, вказаний орган вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.47-50).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини . Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76).

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що « Положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі №223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах ( Постанова ВС від 01 серпня 2018 року у справі №207/3144/16-ц, провадження № 61-29090св18) .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має самостійний дохід, за місцем свого проживання створив належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_3 , з яким має взаєморозуміння та налагодив добрі стосунки та виняткових обставин, які б свідчили про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, обґрунтованість висновку органу опіки та піклування, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також те, що позивач позов підтримує, а відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з сином, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання батька: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 16.02.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_5 , орган видачі 3515 від 21.03.2024 року, дійсний до 21.03.2034 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055239, місцезнаходження: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець Кіровоградської області, п.і. 27200.

Повне рішення суду складено 21.08.2024 року.

Суддя І.М. Адаменко